ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.11.19
2024.11.16
2024.11.11
2024.11.02
2024.11.01
2024.10.30
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Леся Сидорович (1973) /
Вірші
Найкраща у світі мама
Скільки є дітей на світі –
Кожен свою маму має,
Яку любить, поважає.
Хто розкаже на ніч казку?
Хто запаси має ласки?
В кого руки найніжніші?
В кого страви найсмачніші?
Тільки мама щиро любить
І так лагідно голубить.
І тому ми скажем прямо:
Неможливо жить без мами!
Мама смачно нагодує,
І обійме, й поцілує.
Треба – вчасно посварить.
Як без неї в світі жить!?
З`явиться лихе, потворне –
Мама вмить тебе пригорне.
Приголубить, поворкує
І до серденька притулить.
В кого добрих слів багато?
Хто уміє все прощати?
Довго думати не станем:
Тільки мама! Тільки мама!
Про найкращих в світі мам
Ми розкажем казку вам.
Має курочка курчатко,
А собачка – цуценятко.
Лиш одна сумна ворона
Без дитинки марно ходить.
Не знесла свого яєчка –
Не хотіла потрудитись.
Але є тут недалечко
Зоопарк. Туди дивитись,
Зазирати у вольєри
Ходить ця ворона вперто.
Може, хтось якщо не дасть,
То дитя своє продасть?
Це ж і клопіт, і морока.
Розказала раз сорока:
І ночей недосипала,
І харчів бувало мало.
Сторож
Зоопарк – це вам не ліс.
Тут порядок всюди, скрізь.
Я його охороняю
І злодюжок не пускаю.
Я – надійна охорона.
Ти куди? Зажди, вороно!
Ворона
Не хвилюйся, я у справі.
Не сварися, будь ласкавий!
Сторож
Бачу, птаха ти культурна.
Що ж, лети, та не пустуй.
Ворона
Стало мені сумно жити
Хочу я собі купити
Чи доньку, чи, може, сина.
Не підкажеш магазини?
Коала
Розумієш, я – коала.
По землі ходжу так мало.
Треба вдосталь мені спати,
Щоб багато сил набратись.
Що там кажеш? Магазини,
Де купити можна сина?
Ну й придумала, чудна!
Та таких ніде нема!
Хто продасть свою дитинку,
найкоханішу кровинку?
Знаєш, тут часу не гай.
Забирайся! Геть тікай!
Щось не бачу я здаля,
Як там спить моє маля.
Певно, треба поспішати,
Щоб його охороняти.
Ведуча
Може, запитать у лева?
Вчора чути було рев.
Так кричали на синка,
Що тремтіла аж ріка.
Ворона
Запитати, кажеш, в лева?
Буду в звірів королева.
Вас хотіла запитати:
Може, продасте малятко?
Левиця
Чи ти з глуздом не дружила?
Схаменись, вороно мила!
Хоч на нього я кричу,
Зате розуму навчу.
Вдень, вночі, надвечір, зрання
важко дати вихованя!
Це ж не просто син – це лев!
Він у мене як орел!
Так, буває він упертий,
Неслухнянний і обдертий –
Не пропустить жодну бійку.
Неспокійний парубійко.
Хоч який, та все ж мій син.
Я люблю його таким.
Левеня
Я – малятко-левенятко.
Маю маму, маю татка.
Скільки б лісу не пройшов,
Кращу б маму не знайшов.
Лев у лісі найсильніший,
Найгарніший, найгрізніший.
У левиці голос – грім.
Налякатись можна всім.
Часом трохи бешкетую,
Мама кличе – я не чую.
А як ніжно притулюся
І скажу: «Пробач, матусю!»
І вмощуся їй на лапи,
І почну тихенько плакать –
Мама зразу стане інша:
Наймиліша, найніжніша.
Звісно, все мені простить.
Як цю маму не любить!
Левиця
Чимчикуй собі сама –
Тут тобі дітей нема.
Ворона
Дивина! Оце так!
Мабуть, це заморський птах.
Кажуть в нас, що за кордоном
Можна всиновлять воронам
І своїх, і чужих.
Дивний він якийсь. Притих.
Не ворушиться . Заснув?
Відгукнись! Агов! Почув?
Екзотична птаха
Щось над вухом шамкотить,
Наче муха тут летить.
Ти чого мене збудила?
Прочуханки захотіла?
Цілу ніч я цю не спала,
Пташенят все пильнувала.
Їх у мене так багато,
Годі ради собі дати.
Ворона
Слухай, хочу я спитати:
Може, в тебе забагато
Тих пухнастих крикунів?
Ти ж не маєш навіть снів!
Подивись, яка худа.
Певно, в тебе геть біда.
Ось тобі що пропоную:
Вже одного я купую!
Екзотична птаха
Ці слова мене не тішать.
Ти затям: найголовніше –
Це не скільки їх у тебе,
А яка у них потреба.
Адже кожного люблю,
Дуже втратити боюсь.
Поки всіх перерахую,
І напою, й нагодую –
Так, звичайно, притомлюся.
А вони мені: «Матусю!»
Втома вся кудись зникає
І у серці щастя сяє.
Дам тобі таку пораду:
Спробуй дати з ними ради.
Всіх послухай, догоди.
Будеш мамою тоді!
Ворона
Це ж легенько! Здивувала.
Зовсім праці в цьому мало.
Діти, діти! Йдіть сюди.
Кому їсти і води?
Пташенята
Дай нам їсти! Дай нам пити!
Хочу я поговорити!
Хочу казку! Хочу спати!
Хочу віршик розказати!
А мені приснився сон,
Наче я - великий слон!
Хочу я смачне зернятко!
Я вже знову хочу спатки!
Ворона
Як же вас тут всіх багато.
Годі ради собі дати.
Припиніть уже кричати.
Я почну усе спочатку.
Цьому їсти. Цьому пити.
Той хотів поговорити.
Цьому казку розкажу,
Того спатоньки вкладу.
Екзотична птаха
Дам пораду ще одну:
Маю пісню чарівну.
Заспівай їм колискову,
Пригорни, скажи по слову:
Найгарніший, найрідніший,
Наймиліший, найкрутіший.
Вас усіх-усіх люблю
І до серця притулю.
Ворона
Найчудніший, найкрутіший,
Найбрудніший і найзліший.
Вас усіх-усіх люблю
І до серця притулю.
Слухайте, мої малята,
Буду пісню я співати.
Карету коричневу вам запряжу,
І коней красивих усім покажу.
Поїдем кататися круто кругом,
Крутитися весело всім!
Бом, бом, бом!
Кар! Кар! Кар!
Чути аж до хмар.
Пташенята (плачуть)
Е-е-е-!
Екзотична птаха
Спіть, улюблені малята,
Спіть, сіренькі пташенята.
Мама з вами, мама тут.
А вороні цій капут!
Ворона
Все-все-все! Я зрозуміла.
Знов мені не пощастило.
(до зебри)
Може, діти є у тебе?
Може, їх тобі не треба?
Зебра
Діти! Діти? Які діти?
Де мені від них подітись?
Я модняча! Я крута!
Я красуня непроста.
Хочу жити лиш для себе.
Про дітей же дбати треба.
То нащо мені морока?
Маю вигляд я нівроку.
Чорна-біла, біла-чорна.
І приваблива, й моторна,
Зможу вийти заміж вдало.
Грошей буде вже чимало!
Дуже вже люблю я гроші.
Ох, які ж вони хороші!
Щось я трохи вже втомилась.
Мабуть, надто зазебрилась.
Треба трохи відпочити.
Потім буду чепуритись.
Злюки
Ми – потворні, злі, нечемні.
Неслухняні і химерні.
Нас усі-усі бояться,
Бо ми вміємо кусаться.
Зуби в нас – це ого-го!
Зараз я вкушу. Кого?
Хто один отут блукає,
Друзів вірних не скликає?
Він – один, а нас – аж два.
Налякаємо? Ага!
Бу-бу-бу! Бе-бе-бе!
Налякали ми тебе?
Ворона
Ой, рятуйте! Тут потвори!
Караул! Рятуйте! Горе!
Злюки
Не втечеш тепер від нас.
Налякаємо всіх вас!
Чарівниця
Чую крик по допомогу!
Поспішаю на підмогу!
Треба тут приборкать зло,
Щоби й сліду не було.
Знаю, чом це ви патлаті,
Неумиті, волохаті,
Розкуйовджені нечеси.
Та самі скажіть все чесно.
Злюки
Ми були малі нечемні
І не слухалися нені.
Лихословили, сварились.
На бандюг перетворились.
Мама спершу нас просила,
Цілувала і молила,
Піклувалась, скільки сил.
Ми сміялися з цих слів
І, нечемні, утекли,
Жити в лісі почали.
Ми не хочем буть такими.
Ми втомились бути злими!
Чарівниця
Знаю, як допомогти.
Тут без чар не обійтись!
Чари-бари вищий клас.
Станьте іншими в цей час!
Крокодил
Ой-ой-ой! Я став зеленим!
Мавпа
Ай-Ай-Ай! Поглянь на мене!
Ну, спасибі, начудила.
Що ти тут наворожила?!
Чарівниця
Чари-бари вищий клас!
Станьте гарними в цей час!
Бичок
Це, по-твоєму, краса!?
Дай я почаклую сам!
Чарівниця
Чари-бари вищий клас!
Станьте добрими в цей час!
Слон
Ось тобі і збувся сон…
Тільки я – великий слон!
Вже не буду більше злюка,
Поганюка і вреднюка.
Стало в світі легше жити,
Бо не треба зла робити.
Бачу, маю слоненя.
Це тепер моя рідня.
Слоненя
Я-маленьке слоненятко.
Маю маму, маю татка.
Хочу вам усім сказати:
Старших треба поважати.
Я до мами притулюся
І за хобот ухоплюся.
Є родина у слона
Невелика, та міцна.
Ворона
Може, ти й мені поможеш?
Чарівниця
Чом би й ні, якщо ти просиш.
Ось тобі одне яйце.
Ти погрій, подбай оце
Про гніздечко для дитини –
Будеш мамою віднині!
Ворона
Лиш одне? Хай буде так!
Вити гнізда я мастак!
От настав для мене час:
Не зійду з гнізда і раз!
В лапу коле, там пече,
Тут свербить, болить плече.
Я тепер вже точно знаю,
Що любов у серці маю.
За мої оці терпіння
Буде, врешті, вже дитина!
Відлучатись я не можу –
Буде воронятко гоже,
Дуже гарне пташеня.
Ой! Щось стукає! Маля?!
Пташеня
Я нарешті вже з`явилось!
В шкаралупі засиділось.
Ой, а це хто? Чуня-муня?
Ворона
Схаменися! Я – мамуня!
Пташеня
Щось ти в мене не крута.
Хата в нас не золота.
І авто я тут не бачу.
Ворона
Люди добрі! Ледь не плачу.
Ще не встигло роздивитись,
Починає мене вчити.
Що за діти! Що за час!
Та нічого. Без образ.
Ти у мене найгарніший,
Найрідніший, наймиліший.
Як же я тебе люблю!
Пташеня
Бачу маму я свою.
Що ж, батьків не вибирають.
Я люблю тебе!
Ворона
Я знаю!
Ще багато треба вчити,
Як оце життя любити.
Головне в житті – любов.
Це повторю знов і знов.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Найкраща у світі мама
Сценарій для лялькового театру
Скільки в небі сонце світить,
Скільки є дітей на світі –
Кожен свою маму має,
Яку любить, поважає.
Хто розкаже на ніч казку?
Хто запаси має ласки?
В кого руки найніжніші?
В кого страви найсмачніші?
Тільки мама щиро любить
І так лагідно голубить.
І тому ми скажем прямо:
Неможливо жить без мами!
Мама смачно нагодує,
І обійме, й поцілує.
Треба – вчасно посварить.
Як без неї в світі жить!?
З`явиться лихе, потворне –
Мама вмить тебе пригорне.
Приголубить, поворкує
І до серденька притулить.
В кого добрих слів багато?
Хто уміє все прощати?
Довго думати не станем:
Тільки мама! Тільки мама!
Про найкращих в світі мам
Ми розкажем казку вам.
Має курочка курчатко,
А собачка – цуценятко.
Лиш одна сумна ворона
Без дитинки марно ходить.
Не знесла свого яєчка –
Не хотіла потрудитись.
Але є тут недалечко
Зоопарк. Туди дивитись,
Зазирати у вольєри
Ходить ця ворона вперто.
Може, хтось якщо не дасть,
То дитя своє продасть?
Це ж і клопіт, і морока.
Розказала раз сорока:
І ночей недосипала,
І харчів бувало мало.
Сторож
Зоопарк – це вам не ліс.
Тут порядок всюди, скрізь.
Я його охороняю
І злодюжок не пускаю.
Я – надійна охорона.
Ти куди? Зажди, вороно!
Ворона
Не хвилюйся, я у справі.
Не сварися, будь ласкавий!
Сторож
Бачу, птаха ти культурна.
Що ж, лети, та не пустуй.
Ворона
Стало мені сумно жити
Хочу я собі купити
Чи доньку, чи, може, сина.
Не підкажеш магазини?
Коала
Розумієш, я – коала.
По землі ходжу так мало.
Треба вдосталь мені спати,
Щоб багато сил набратись.
Що там кажеш? Магазини,
Де купити можна сина?
Ну й придумала, чудна!
Та таких ніде нема!
Хто продасть свою дитинку,
найкоханішу кровинку?
Знаєш, тут часу не гай.
Забирайся! Геть тікай!
Щось не бачу я здаля,
Як там спить моє маля.
Певно, треба поспішати,
Щоб його охороняти.
Ведуча
Може, запитать у лева?
Вчора чути було рев.
Так кричали на синка,
Що тремтіла аж ріка.
Ворона
Запитати, кажеш, в лева?
Буду в звірів королева.
Вас хотіла запитати:
Може, продасте малятко?
Левиця
Чи ти з глуздом не дружила?
Схаменись, вороно мила!
Хоч на нього я кричу,
Зате розуму навчу.
Вдень, вночі, надвечір, зрання
важко дати вихованя!
Це ж не просто син – це лев!
Він у мене як орел!
Так, буває він упертий,
Неслухнянний і обдертий –
Не пропустить жодну бійку.
Неспокійний парубійко.
Хоч який, та все ж мій син.
Я люблю його таким.
Левеня
Я – малятко-левенятко.
Маю маму, маю татка.
Скільки б лісу не пройшов,
Кращу б маму не знайшов.
Лев у лісі найсильніший,
Найгарніший, найгрізніший.
У левиці голос – грім.
Налякатись можна всім.
Часом трохи бешкетую,
Мама кличе – я не чую.
А як ніжно притулюся
І скажу: «Пробач, матусю!»
І вмощуся їй на лапи,
І почну тихенько плакать –
Мама зразу стане інша:
Наймиліша, найніжніша.
Звісно, все мені простить.
Як цю маму не любить!
Левиця
Чимчикуй собі сама –
Тут тобі дітей нема.
Ворона
Дивина! Оце так!
Мабуть, це заморський птах.
Кажуть в нас, що за кордоном
Можна всиновлять воронам
І своїх, і чужих.
Дивний він якийсь. Притих.
Не ворушиться . Заснув?
Відгукнись! Агов! Почув?
Екзотична птаха
Щось над вухом шамкотить,
Наче муха тут летить.
Ти чого мене збудила?
Прочуханки захотіла?
Цілу ніч я цю не спала,
Пташенят все пильнувала.
Їх у мене так багато,
Годі ради собі дати.
Ворона
Слухай, хочу я спитати:
Може, в тебе забагато
Тих пухнастих крикунів?
Ти ж не маєш навіть снів!
Подивись, яка худа.
Певно, в тебе геть біда.
Ось тобі що пропоную:
Вже одного я купую!
Екзотична птаха
Ці слова мене не тішать.
Ти затям: найголовніше –
Це не скільки їх у тебе,
А яка у них потреба.
Адже кожного люблю,
Дуже втратити боюсь.
Поки всіх перерахую,
І напою, й нагодую –
Так, звичайно, притомлюся.
А вони мені: «Матусю!»
Втома вся кудись зникає
І у серці щастя сяє.
Дам тобі таку пораду:
Спробуй дати з ними ради.
Всіх послухай, догоди.
Будеш мамою тоді!
Ворона
Це ж легенько! Здивувала.
Зовсім праці в цьому мало.
Діти, діти! Йдіть сюди.
Кому їсти і води?
Пташенята
Дай нам їсти! Дай нам пити!
Хочу я поговорити!
Хочу казку! Хочу спати!
Хочу віршик розказати!
А мені приснився сон,
Наче я - великий слон!
Хочу я смачне зернятко!
Я вже знову хочу спатки!
Ворона
Як же вас тут всіх багато.
Годі ради собі дати.
Припиніть уже кричати.
Я почну усе спочатку.
Цьому їсти. Цьому пити.
Той хотів поговорити.
Цьому казку розкажу,
Того спатоньки вкладу.
Екзотична птаха
Дам пораду ще одну:
Маю пісню чарівну.
Заспівай їм колискову,
Пригорни, скажи по слову:
Найгарніший, найрідніший,
Наймиліший, найкрутіший.
Вас усіх-усіх люблю
І до серця притулю.
Ворона
Найчудніший, найкрутіший,
Найбрудніший і найзліший.
Вас усіх-усіх люблю
І до серця притулю.
Слухайте, мої малята,
Буду пісню я співати.
Карету коричневу вам запряжу,
І коней красивих усім покажу.
Поїдем кататися круто кругом,
Крутитися весело всім!
Бом, бом, бом!
Кар! Кар! Кар!
Чути аж до хмар.
Пташенята (плачуть)
Е-е-е-!
Екзотична птаха
Спіть, улюблені малята,
Спіть, сіренькі пташенята.
Мама з вами, мама тут.
А вороні цій капут!
Ворона
Все-все-все! Я зрозуміла.
Знов мені не пощастило.
(до зебри)
Може, діти є у тебе?
Може, їх тобі не треба?
Зебра
Діти! Діти? Які діти?
Де мені від них подітись?
Я модняча! Я крута!
Я красуня непроста.
Хочу жити лиш для себе.
Про дітей же дбати треба.
То нащо мені морока?
Маю вигляд я нівроку.
Чорна-біла, біла-чорна.
І приваблива, й моторна,
Зможу вийти заміж вдало.
Грошей буде вже чимало!
Дуже вже люблю я гроші.
Ох, які ж вони хороші!
Щось я трохи вже втомилась.
Мабуть, надто зазебрилась.
Треба трохи відпочити.
Потім буду чепуритись.
Злюки
Ми – потворні, злі, нечемні.
Неслухняні і химерні.
Нас усі-усі бояться,
Бо ми вміємо кусаться.
Зуби в нас – це ого-го!
Зараз я вкушу. Кого?
Хто один отут блукає,
Друзів вірних не скликає?
Він – один, а нас – аж два.
Налякаємо? Ага!
Бу-бу-бу! Бе-бе-бе!
Налякали ми тебе?
Ворона
Ой, рятуйте! Тут потвори!
Караул! Рятуйте! Горе!
Злюки
Не втечеш тепер від нас.
Налякаємо всіх вас!
Чарівниця
Чую крик по допомогу!
Поспішаю на підмогу!
Треба тут приборкать зло,
Щоби й сліду не було.
Знаю, чом це ви патлаті,
Неумиті, волохаті,
Розкуйовджені нечеси.
Та самі скажіть все чесно.
Злюки
Ми були малі нечемні
І не слухалися нені.
Лихословили, сварились.
На бандюг перетворились.
Мама спершу нас просила,
Цілувала і молила,
Піклувалась, скільки сил.
Ми сміялися з цих слів
І, нечемні, утекли,
Жити в лісі почали.
Ми не хочем буть такими.
Ми втомились бути злими!
Чарівниця
Знаю, як допомогти.
Тут без чар не обійтись!
Чари-бари вищий клас.
Станьте іншими в цей час!
Крокодил
Ой-ой-ой! Я став зеленим!
Мавпа
Ай-Ай-Ай! Поглянь на мене!
Ну, спасибі, начудила.
Що ти тут наворожила?!
Чарівниця
Чари-бари вищий клас!
Станьте гарними в цей час!
Бичок
Це, по-твоєму, краса!?
Дай я почаклую сам!
Чарівниця
Чари-бари вищий клас!
Станьте добрими в цей час!
Слон
Ось тобі і збувся сон…
Тільки я – великий слон!
Вже не буду більше злюка,
Поганюка і вреднюка.
Стало в світі легше жити,
Бо не треба зла робити.
Бачу, маю слоненя.
Це тепер моя рідня.
Слоненя
Я-маленьке слоненятко.
Маю маму, маю татка.
Хочу вам усім сказати:
Старших треба поважати.
Я до мами притулюся
І за хобот ухоплюся.
Є родина у слона
Невелика, та міцна.
Ворона
Може, ти й мені поможеш?
Чарівниця
Чом би й ні, якщо ти просиш.
Ось тобі одне яйце.
Ти погрій, подбай оце
Про гніздечко для дитини –
Будеш мамою віднині!
Ворона
Лиш одне? Хай буде так!
Вити гнізда я мастак!
От настав для мене час:
Не зійду з гнізда і раз!
В лапу коле, там пече,
Тут свербить, болить плече.
Я тепер вже точно знаю,
Що любов у серці маю.
За мої оці терпіння
Буде, врешті, вже дитина!
Відлучатись я не можу –
Буде воронятко гоже,
Дуже гарне пташеня.
Ой! Щось стукає! Маля?!
Пташеня
Я нарешті вже з`явилось!
В шкаралупі засиділось.
Ой, а це хто? Чуня-муня?
Ворона
Схаменися! Я – мамуня!
Пташеня
Щось ти в мене не крута.
Хата в нас не золота.
І авто я тут не бачу.
Ворона
Люди добрі! Ледь не плачу.
Ще не встигло роздивитись,
Починає мене вчити.
Що за діти! Що за час!
Та нічого. Без образ.
Ти у мене найгарніший,
Найрідніший, наймиліший.
Як же я тебе люблю!
Пташеня
Бачу маму я свою.
Що ж, батьків не вибирають.
Я люблю тебе!
Ворона
Я знаю!
Ще багато треба вчити,
Як оце життя любити.
Головне в житті – любов.
Це повторю знов і знов.
https://youtu.be/3CedKBgyj-s
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію