"Тікай, не тікай –
все одно ніхто не скаже,
де там край,
та й чи поможе він мені?.."
(С) "Океан Ельзи"

...дивись у бірюзову блакить неба - аж так,
щоб прогледіти очі,
у дивну насиченість кольору,
ідеально безхмрарну однотонність,
дивись не змигуючи, аж поки
невидимий колір миру і щастя не стане темним,
чорним - мов найчорніша ніч.

...дивись ще далі - крізь час і простір,
за вісім тисяч світлових років,
на білий сліпучий вогник,

що росте і шириться,
міниться,
звивається,
невпинно гине.

...дивись на цю подвійну зірку болю і смутку -
вона така далека від тебе, що треба тобі заплакати,
аби твої очі змогли побачити її у блакитному безжурному небі.

...та зірка, пришвидшуючись у спіральному русі,
стискає в собі твої образи, колючість,
словесне сміття, увесь той емоційний бруд.

стискає, ущільнює - і з тим
стає дедалі важчою, гіркішою, небезпечнішою.

...дивись, і можливо одного разу
ти побачиш незвичну заграву -
блакитне небо стане яскраво-осяйним:
сріблясто-рожеві хвилі котитимуться ним,
малюючи над головою дивовижні неземні квіти.

...дивись - це останнє, що бачитимеш від мене:
то горітимуть над тобою нев’янучі квіти мого прощення і прощання -
а моя недоля, перетворившись у найгіркішу сльозу,
пропече у небі чорну дірку, в якій згорить усе.

...дивись - не змигни:
я бачитиму рідні очі і так - наостанок -
поцілю сліпучим зцілюючим променем
просто у твоє крижане серце.

*WR 104, супернова - спіралевидна подвійна зірка Вольфа-Райе, розташована за 8000 світлових років від Землі, яка, на думку вчених, може знищити нас надпотужним гама-сплеском.