ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.09.03 05:20
Усамітнення вечірні
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.

Борис Костиря
2025.09.02 22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.

В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт

Олександр Буй
2025.09.02 21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.

Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,

Олег Герман
2025.09.02 21:26
Реалії змінюються, а разом із ними трансформуються й батьківські стратегії поведінки. Якщо раніше психотравми найчастіше були результатом перманентного контролю, жорстокості, емоційного ігнорування чи маніпуляцій (про це йдеться в першій частині), сьогодн

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олег Герман
2025.09.01 21:14
Згорів на роботі" — це не про пожежника, як в чорному анекдоті, а про багатьох із нас. Навколо терміну "вигорання" існує багато спекуляцій і недостовірних тверджень, що вкотре розповсюджує поп-психологія. Це не про перевтому і не "забагато роботи". Т

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 ШАЛОСТИ ЮНОГО ДАВИДА



– Послушай, – начал мой давний знакомый, подсев в автобусе по дороге домой. – Я вчера видел живьем твоих любимцев.
– Это кого же?
– Неразлучную пару ведущих – Окуня и Губермана. Как жаль, что тебя там не было.
Действительно, было жаль. Но что поделаешь, если мне так и не удалось найти замену и пришлось работать.
– Понятное дело, зал был переполнен, – сказал я, чтобы попутчик побыстрее приступил к рассказу.
– Полагаю, что будь наш Культурный центр в три раза больше, чем сейчас, и тогда он бы не смог вместить всех желающих увидеть то, что произошло...
– Ты наверняка хотел сказать ”услышать”?
– Да нет же – именно увидеть.
И рассказчик поведал мне то, что поразило его во время презентации “Книги о вкусной и здоровой жизни” Александра Окуня и Игоря Губермана.
– До этого вечера, – начал он, – я считал, что Окунь в силу своего воспитания несколько далек от постоянных смехуйочков своего подельника Губермана.
– Согласись все же, что талантливых.
– Не возвражаю, но они ближе к мату, чем к литературе. А мат я терпеть не могу даже на улице – тем более со сцены.
– Но чем же так разочаровал тебя в тот вечер Окунь?
А было вот что.
Когда при появлении своих кумиров аудитория угомонилась, ни слова не говоря, Окунь надел на себя передник и подошел к краю сцены. И в эту минуту даже самые возбужденные слушатели застыли, раскрыв от удивления рот. И было от чего. Передник украшали не традиционные у властительниц кухонной плиты цветочки или же всякие там огородные растения, а...знаменитый микельанджеловский юный Давид со всеми своими мужскими причандалами. Но вскоре зал, большую часть которого составляли женщины, поняв, с кем имеет дело, разразился громкими аплодисментами. Они повторялись вновь и вновь, когда в смачные рассказы Окуня о пище добавлялись перчистые “гарики” Губермана.
– И этим ты решил удивить меня? – сказал я, полагая, что рассказ окончен.
– Знаешь что, давай выйдем и пешочком дойдем домой, – предложил приятель. – Боюсь, чтобы продолжение рассказа не выбросило тебя из автобуса.
Не догадываясь, о чем пойдет речь, я согласился, так как и без этого любил ходьбу. Но дальнейшие воспоминания рассказчика о том вечере и впрямь могли бы вывести из равновесия даже такого спокойного ко всякого рода неожиданностям, как я.
...По сценарию презентации на сцену выскочила известный скульптор и искусствовед. Перед тем, как высказать свое мнение о книге, она также пожелала надеть упомянутый передник. В зале стало жутко тихо – гениталии юного Давида оказались почти на уровне святая святых женщины.
– Я перестал слушать, что там вещала искусствовед, и весь был в плену этой необычной картины. И вдруг...
...И вдруг моему приятелю показалось, что не ахти каких размеров пенис юного Давида начал мало-помалу увеличиваться. Вот он уже, видимо, оказался на пороге желанного и слегка наклонился...
– Что бы последовало за этим, нетрудно себе представить, но искусствовед, прервав славословие, резко сорвала с себя передник и бросила на пол...
Рассказчик замолчал и посмотрел на меня:
– Жаль, что тебя там не было.
– А не привиделось тебе все это?
– Хочешь сказать, что сегодня об этом только и говорили бы в Иерусалиме?
– Положим.
– Но ведь порой только единицам открывается то, что скрыто другим. Вспомни хотя бы Валаама, который не видел стоящего перед ним ангела с обнаженным мечом до тех пор, покуда не заговорила его ослица...
Мы оба погрузились в эту, такую красочную сцену из Торы, а потом, пытаясь окончательно убедить меня в истинности расказанного, приятель добавил:
– Думаю, что недаром религиозная часть Иерусалима так и не позволила установить в городе подаренную ему копию микельанджелевского Давида.
Я не стал возражать. И не только потому, что увидел в окне своей квартиры манящий свет. Вспомнил, что совсем недавно он поведал, что пишет книгу “Шизофрения”. В основном из своего опыта.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-16 21:37:13
Переглядів сторінки твору 926
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.035 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.223 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.08.24 21:58
Автор у цю хвилину відсутній