ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.06.19 19:13
Колись давно, коли світ ще був молодим і білі хмари називали островами в синьому морі, а не шматками алабамської вати, які хтось (можливо, чорношкірий всезнайка Джо) спересердя підкинув в гору, я познайомився зі старим дідом на ім’я Годі. На відміну від Ґ

Юрій Лазірко
2026.06.19 16:39
о серце моє...
1.
пригадую...
це море дотиків
і поцілунків
оооооооооооо
о крила мої
полон обіймів

Світлана Пирогова
2026.06.19 15:46
Навколо світ - як молитовний спів,
Де кожен подих серце хмелем поїть.
У тихім надвечір'ї між дубів
Застигло літо в золотім спокої.

Таких солодких, трепетних ночей,
Такого шовку у високих травах,
Такого блиску зоряних очей

Борис Костиря
2026.06.19 12:50
Закінчився ярмарок. Блазні спочили,
Стоять у чеканні старезних карет.
Вони спромоглися на гордий учинок
І вже декламують прадавній сонет.
Лютують кати у сваволі безчинства.
Замовк неприкаяний ніжний кларнет.

Закінчився ярмарок. Стухлі ідеї

Охмуд Песецький
2026.06.19 12:10
Інерційне чекання того, на що чекаєш, здається безкінечною піснею зоряного неба, жодного куплета якої ти можеш не почути. Та твоя наука чекання не знає ні мойр, ні Кайроса, ні Гамлета. Тут не стежать за стрілками годинника. Тут обслуговують механізм, що м

хома дідим
2026.06.19 08:19
стояв мовчав дивився
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого

Віктор Кучерук
2026.06.19 07:02
Вогнем негаснучим москва
Охоплена місцями, -
Лягла завіса димова,
Як Божий гнів, на храми.
Зійшла покара із небес
На москалів за вчинки,
Що спонукали світ увесь
Здійснить переоцінку

Роксолана Вірлан
2026.06.19 06:21
Жвріє вогник знеднілого сонця за містом -
встигну іще присмалити цигарку думок.
Вітер лабає на кабелях пісню джазисту,
свінг одтанцьовує - скок- йому все - перескок.

Не поспішаю сьогодні. Запаривши м'яти,
ковзаю поглядом з лоджії -з лету птахів.

Тетяна Левицька
2026.06.19 06:18
Коли облітала акація біла
і падав додолу обпечений цвіт,
я невиліковно любов'ю хворіла,
бо ліків від неї не вигадав світ.

Світилися очі небесним опалом,
шалено у грудях вистукував пульс.
Та Єва в мені крізь віки воскресала

С М
2026.06.18 22:09
Танець у піску на морі ]

Атож, ось і ми, а точніш, ось і я, сам-один
Видимі речі, які були спільними, о давніше
Пам’ять розтягується, я вражений, чому би ні
Бо це був прегарний час, я сміявся
Часи змінилися, недосяжна ти, я не можу скаржитись
Були

Євген Федчук
2026.06.18 20:12
Коли війна закінчилась, москалі завзято
Узялись про перемоги книжечки писати.
Тонни книжок написали про Московську битву,
Як їм удалося вперше ворога розбити,
Сталінградську, Курську, звісно, про взяття Берліна,
Як поставили фашистів вони на коліна.

Іван Потьомкін
2026.06.18 20:04
Війни невигойні стигмати.
Печаль Арахна тче і тче.
Виходить на узвишшя Мати
І руку прикладає до очей.
Кого там надивляє, – не питайте.
Про те в нас знають навіть малюки...
...Війни невигойні стигмати,
Невжеж ви оселились навіки?

Артур Курдіновський
2026.06.18 14:21
Лютує сіре небо грозове.
Живуть під ним приборкані міщани.
Безпосередність малюка Жерве
Зустрілася з підступністю Вальжана.

Знов заглушають Божу благодать
Реальності приземлені куплети.
Нічого не змінилося. Дзвенять

Володимир Бойко
2026.06.18 12:57
Ми зійшлися, щоб множився рід,
Щоб зростав український нарід,
Та життя скерувало не так -
Ми злучали котів і собак.

Бо найперше цінує наш рід
Непоганий стабільний дохід,
А як треба продовжити рід -

Борис Костиря
2026.06.18 11:59
А кого я знайду на забутій стежині?
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.

На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел

Володимир Ляшкевич
2026.06.18 10:15
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.

Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 ШАЛОСТИ ЮНОГО ДАВИДА



– Послушай, – начал мой давний знакомый, подсев в автобусе по дороге домой. – Я вчера видел живьем твоих любимцев.
– Это кого же?
– Неразлучную пару ведущих – Окуня и Губермана. Как жаль, что тебя там не было.
Действительно, было жаль. Но что поделаешь, если мне так и не удалось найти замену и пришлось работать.
– Понятное дело, зал был переполнен, – сказал я, чтобы попутчик побыстрее приступил к рассказу.
– Полагаю, что будь наш Культурный центр в три раза больше, чем сейчас, и тогда он бы не смог вместить всех желающих увидеть то, что произошло...
– Ты наверняка хотел сказать ”услышать”?
– Да нет же – именно увидеть.
И рассказчик поведал мне то, что поразило его во время презентации “Книги о вкусной и здоровой жизни” Александра Окуня и Игоря Губермана.
– До этого вечера, – начал он, – я считал, что Окунь в силу своего воспитания несколько далек от постоянных смехуйочков своего подельника Губермана.
– Согласись все же, что талантливых.
– Не возвражаю, но они ближе к мату, чем к литературе. А мат я терпеть не могу даже на улице – тем более со сцены.
– Но чем же так разочаровал тебя в тот вечер Окунь?
А было вот что.
Когда при появлении своих кумиров аудитория угомонилась, ни слова не говоря, Окунь надел на себя передник и подошел к краю сцены. И в эту минуту даже самые возбужденные слушатели застыли, раскрыв от удивления рот. И было от чего. Передник украшали не традиционные у властительниц кухонной плиты цветочки или же всякие там огородные растения, а...знаменитый микельанджеловский юный Давид со всеми своими мужскими причандалами. Но вскоре зал, большую часть которого составляли женщины, поняв, с кем имеет дело, разразился громкими аплодисментами. Они повторялись вновь и вновь, когда в смачные рассказы Окуня о пище добавлялись перчистые “гарики” Губермана.
– И этим ты решил удивить меня? – сказал я, полагая, что рассказ окончен.
– Знаешь что, давай выйдем и пешочком дойдем домой, – предложил приятель. – Боюсь, чтобы продолжение рассказа не выбросило тебя из автобуса.
Не догадываясь, о чем пойдет речь, я согласился, так как и без этого любил ходьбу. Но дальнейшие воспоминания рассказчика о том вечере и впрямь могли бы вывести из равновесия даже такого спокойного ко всякого рода неожиданностям, как я.
...По сценарию презентации на сцену выскочила известный скульптор и искусствовед. Перед тем, как высказать свое мнение о книге, она также пожелала надеть упомянутый передник. В зале стало жутко тихо – гениталии юного Давида оказались почти на уровне святая святых женщины.
– Я перестал слушать, что там вещала искусствовед, и весь был в плену этой необычной картины. И вдруг...
...И вдруг моему приятелю показалось, что не ахти каких размеров пенис юного Давида начал мало-помалу увеличиваться. Вот он уже, видимо, оказался на пороге желанного и слегка наклонился...
– Что бы последовало за этим, нетрудно себе представить, но искусствовед, прервав славословие, резко сорвала с себя передник и бросила на пол...
Рассказчик замолчал и посмотрел на меня:
– Жаль, что тебя там не было.
– А не привиделось тебе все это?
– Хочешь сказать, что сегодня об этом только и говорили бы в Иерусалиме?
– Положим.
– Но ведь порой только единицам открывается то, что скрыто другим. Вспомни хотя бы Валаама, который не видел стоящего перед ним ангела с обнаженным мечом до тех пор, покуда не заговорила его ослица...
Мы оба погрузились в эту, такую красочную сцену из Торы, а потом, пытаясь окончательно убедить меня в истинности расказанного, приятель добавил:
– Думаю, что недаром религиозная часть Иерусалима так и не позволила установить в городе подаренную ему копию микельанджелевского Давида.
Я не стал возражать. И не только потому, что увидел в окне своей квартиры манящий свет. Вспомнил, что совсем недавно он поведал, что пишет книгу “Шизофрения”. В основном из своего опыта.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-16 21:37:13
Переглядів сторінки твору 976
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.052 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.244 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.06.19 20:05
Автор у цю хвилину відсутній