
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.16
22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
2025.10.16
20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
2025.10.16
20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
2025.10.16
16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
2025.10.16
06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
2025.10.15
23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
2025.10.15
22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
2025.10.15
21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
2025.10.15
15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
2025.10.15
14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юлія Зотова (1975) /
Проза
Ділова угода
Він стояв обабіч дороги. Самотній і такий п'яний.
Б о л я ч е.
Наче від яскравого світла, було боляче бачити його, такого не чужого, але таким - самим не своїм. Самій би напитися, забутися. Чи закохатися і забути. Чи просто тікати кудись. До верху дряпатися, вдосконалюватися, тішити своє его.
З б а й д у ж і т и врешті до того, що він пропадає просто тут обабіч дороги, зношуючи дорогі, але подаровані речі.
Пропиває останні шанси щось змінити у своєму житті...
Це він, це все ще він! Той самий сталевий погляд сірих очей.
Та сама сліпуча усмішка. Та ж демонстративна - на заздрість усім - незалежність.
Він не мав ні боргів, ні грошей, ні зобов'язань.
І мав у себе в квартирі суку. Вівчарку. Чужу.
Та-ак хотілося не стриматись і вкотре, мало не силоміць, всунути йому ще одну спробу отримати іншу свободу. Дати ще один шанс лише для того, щоб не почати його жаліти.
До неможливості спокійна, наче не лише йому незнайома, наче сама собі чужа, підходить до нього, усміхається
Він зрадів цій випадковій зустрічі. Він так щиро зрадів їй, такій стрункій, одягнутій у якесь дороге брендове дрантя.
Холодному погляду блакитних очей зрадів, діловому оскалу ЇЇ посмішки, бо це все була вона, хоч і сама не своя.
Вона вітаэться, пропонує… р о б о т у…
Чи тому, що він був п'яний, а може, тому, що знудився ні хріна не робити,
він:
Погоджується прийти у найближчий вівторок до неї в офіс.
Погоджується кинути пити.
але
Не погоджується завести собі постійну дівчину.
Не погоджується повернути своєму другу собаку, яку той, через ділову зайнятість, егоїстично зіпхнув і забув.
вона:
Погоджується на всі його "але".
Домовились. Аби скріпити угоду вона цілує його у чисто голену щоку.
Ненароком торкається його чисто вимитого світлого волосся.
Відчуває свіжий запах його парфуму та шалений запах перегару. Сама шаленіє, мало не до сліз, від цієї суміші запахів. Як би вона хотіла не знищити, а купити у нього тієї свободи. Цілими днями пити коньяк, читати класику. Вечорами гуляти з собакою. Вночі кохатися щоразу з іншими. Занадто дорога ціна запаху - недозволена розкіш.
Він пришов найближчого вівторка.
Минув якийсь час.
Він купив собі ділове брендове дрантя, отримав іншу свободу з грошима та новими можливостями. Але так і не отримав її, і так і не віддав собаку.
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ділова угода

Б о л я ч е.
Наче від яскравого світла, було боляче бачити його, такого не чужого, але таким - самим не своїм. Самій би напитися, забутися. Чи закохатися і забути. Чи просто тікати кудись. До верху дряпатися, вдосконалюватися, тішити своє его.
З б а й д у ж і т и врешті до того, що він пропадає просто тут обабіч дороги, зношуючи дорогі, але подаровані речі.
Пропиває останні шанси щось змінити у своєму житті...
Це він, це все ще він! Той самий сталевий погляд сірих очей.
Та сама сліпуча усмішка. Та ж демонстративна - на заздрість усім - незалежність.
Він не мав ні боргів, ні грошей, ні зобов'язань.
І мав у себе в квартирі суку. Вівчарку. Чужу.
Та-ак хотілося не стриматись і вкотре, мало не силоміць, всунути йому ще одну спробу отримати іншу свободу. Дати ще один шанс лише для того, щоб не почати його жаліти.
До неможливості спокійна, наче не лише йому незнайома, наче сама собі чужа, підходить до нього, усміхається
Він зрадів цій випадковій зустрічі. Він так щиро зрадів їй, такій стрункій, одягнутій у якесь дороге брендове дрантя.
Холодному погляду блакитних очей зрадів, діловому оскалу ЇЇ посмішки, бо це все була вона, хоч і сама не своя.
Вона вітаэться, пропонує… р о б о т у…
Чи тому, що він був п'яний, а може, тому, що знудився ні хріна не робити,
він:
Погоджується прийти у найближчий вівторок до неї в офіс.
Погоджується кинути пити.
але
Не погоджується завести собі постійну дівчину.
Не погоджується повернути своєму другу собаку, яку той, через ділову зайнятість, егоїстично зіпхнув і забув.
вона:
Погоджується на всі його "але".
Домовились. Аби скріпити угоду вона цілує його у чисто голену щоку.
Ненароком торкається його чисто вимитого світлого волосся.
Відчуває свіжий запах його парфуму та шалений запах перегару. Сама шаленіє, мало не до сліз, від цієї суміші запахів. Як би вона хотіла не знищити, а купити у нього тієї свободи. Цілими днями пити коньяк, читати класику. Вечорами гуляти з собакою. Вночі кохатися щоразу з іншими. Занадто дорога ціна запаху - недозволена розкіш.
Він пришов найближчого вівторка.
Минув якийсь час.
Він купив собі ділове брендове дрантя, отримав іншу свободу з грошима та новими можливостями. Але так і не отримав її, і так і не віддав собаку.
2009
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію