Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.16
07:37
По той бік стін
Ледь чутний дзвін
Без перемін
Звучить: Дзінь... Дзінь...
Буває, грім,
Злякавши дім,
Стихає в нім
Німім, живім.
Ледь чутний дзвін
Без перемін
Звучить: Дзінь... Дзінь...
Буває, грім,
Злякавши дім,
Стихає в нім
Німім, живім.
2026.05.15
19:24
Під союзом, що укладали юдеї з Богом,
Першим поставив свій підпис
Нехем’я-Тіршата, син Хахаліт та Цідкіягу .
...Вдивлявсь Нехем’я в рукотворне диво -
Відбудований Єрусалим із Храмом -
І промайнули перед ним два з лишком роки.
Той день, коли почув о
Першим поставив свій підпис
Нехем’я-Тіршата, син Хахаліт та Цідкіягу .
...Вдивлявсь Нехем’я в рукотворне диво -
Відбудований Єрусалим із Храмом -
І промайнули перед ним два з лишком роки.
Той день, коли почув о
2026.05.15
17:00
тут бував
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї
2026.05.15
15:44
її знайшли
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам
2026.05.15
13:13
Шкіра чобіт і колонська вода
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить
Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить
Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить
2026.05.15
13:04
Ти виростаєш із пітьми
суцвіттям бузку з весни
як спогад у дослід.
Коли ми були ще дітьми,
ти вголос читала сни
як вірші дорослі.
Телепортуєшся вкотре
суцвіттям бузку з весни
як спогад у дослід.
Коли ми були ще дітьми,
ти вголос читала сни
як вірші дорослі.
Телепортуєшся вкотре
2026.05.15
11:39
Усе зруйновано. Життя колишнє
Розбите вщент, нема шляху назад.
Лиш круком прокричить торішнє лихо
І возвістить новітній листопад.
Будинки зносять в асфальт здирають.
Зітліли гасла дужі та малі.
Листок впаде, немов квиток до раю,
Розбите вщент, нема шляху назад.
Лиш круком прокричить торішнє лихо
І возвістить новітній листопад.
Будинки зносять в асфальт здирають.
Зітліли гасла дужі та малі.
Листок впаде, немов квиток до раю,
2026.05.15
11:00
Від заздрості, образи й туги
Застряг у горлі вчорашній вареник.
Моєї бездарності єдина заслуга -
Про талановитих "Жебрацький денник".
Застряг у горлі вчорашній вареник.
Моєї бездарності єдина заслуга -
Про талановитих "Жебрацький денник".
2026.05.15
10:29
Чотири рядки моєї невинної пародії без жодного прізвища:
«Так, без кохання він не вмер,
хоча з коханням помирав…
Виходить знов в прямий етер,
де кожен вірш - це гра…» -
здійняли справжній гвалт!
Звичайно, всі впізнали Артура Курдіновського (да
2026.05.15
09:35
Колись ти був красивий, синьоокий,
та проминули журавлями роки
і вкрили сивиною небокрай.
До станції зимового ясмину
тебе везе машина без бензину –
такий собі пошарпаний трамвай.
За мерехтінням вікон хмарочоси,
в кишенях – запальничка, папіроси
та проминули журавлями роки
і вкрили сивиною небокрай.
До станції зимового ясмину
тебе везе машина без бензину –
такий собі пошарпаний трамвай.
За мерехтінням вікон хмарочоси,
в кишенях – запальничка, папіроси
2026.05.15
09:28
ІНГІГЕРДА: РУНА КОХАННЯ І ЗАЛІЗА
На берегах Меларена, де сосни впиваються корінням у граніт, зростала Інгігерда – донька суворого Олафа. Її серце вже знало смак першої втрати, коли обіцяний вінець норвезького короля Олафа Святого розбився об волю бать
2026.05.15
09:22
Снопи вже зв’язані, вже Дао
Веде отару в бій як Пан!
Блищить на сонці хітозан
Між хмарочосами Більбао.
Посеред хащі із цикут
Лежить в задумі тихій Овен:
Нащо нам в Англії якут-
Коли з Германії Бетховен?..
Веде отару в бій як Пан!
Блищить на сонці хітозан
Між хмарочосами Більбао.
Посеред хащі із цикут
Лежить в задумі тихій Овен:
Нащо нам в Англії якут-
Коли з Германії Бетховен?..
2026.05.15
07:33
Щоб не стояти на колінах,
Не маючи ознак вини, -
Моя прекрасна Україна
Страждає нині від війни.
Куди не йду, де лиш не стану,
Я чітко бачу одне й теж:
Рубці од вибухів і рани
Від сильних опіків пожеж.
Не маючи ознак вини, -
Моя прекрасна Україна
Страждає нині від війни.
Куди не йду, де лиш не стану,
Я чітко бачу одне й теж:
Рубці од вибухів і рани
Від сильних опіків пожеж.
2026.05.14
19:42
Не чуть зозуль в Єрусалимі.
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця
Та, зрештою, немає в тім біди,
Коли заходить мова про літа,
Бо кожен день прожитий,
Мов випадково знайдена підкова,
Що чимось пам’ять обпліта.
Блажен, у кого стачить сили
Дослухати зозулю до кінця
2026.05.14
19:35
Під городом під Фелліном гримить канонада.
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а
Ляхи з шведами в кривавій зійшлись колотнечі.
Тягарем війна лягла та на козацькі плечі,
Що згодились помагати ляхам – вже й не раді.
На золоті спокусились – та ляхи не платять.
Харчів зовсім не підвозять, а
2026.05.14
19:05
Критикую київську поетесу
Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Виважено, крок за кроком.
А що ще робити з жінками,
Коли 70 років?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія Зотова (1975) /
Проза
Ділова угода
Він стояв обабіч дороги. Самотній і такий п'яний.
Б о л я ч е.
Наче від яскравого світла, було боляче бачити його, такого не чужого, але таким - самим не своїм. Самій би напитися, забутися. Чи закохатися і забути. Чи просто тікати кудись. До верху дряпатися, вдосконалюватися, тішити своє его.
З б а й д у ж і т и врешті до того, що він пропадає просто тут обабіч дороги, зношуючи дорогі, але подаровані речі.
Пропиває останні шанси щось змінити у своєму житті...
Це він, це все ще він! Той самий сталевий погляд сірих очей.
Та сама сліпуча усмішка. Та ж демонстративна - на заздрість усім - незалежність.
Він не мав ні боргів, ні грошей, ні зобов'язань.
І мав у себе в квартирі суку. Вівчарку. Чужу.
Та-ак хотілося не стриматись і вкотре, мало не силоміць, всунути йому ще одну спробу отримати іншу свободу. Дати ще один шанс лише для того, щоб не почати його жаліти.
До неможливості спокійна, наче не лише йому незнайома, наче сама собі чужа, підходить до нього, усміхається
Він зрадів цій випадковій зустрічі. Він так щиро зрадів їй, такій стрункій, одягнутій у якесь дороге брендове дрантя.
Холодному погляду блакитних очей зрадів, діловому оскалу ЇЇ посмішки, бо це все була вона, хоч і сама не своя.
Вона вітаэться, пропонує… р о б о т у…
Чи тому, що він був п'яний, а може, тому, що знудився ні хріна не робити,
він:
Погоджується прийти у найближчий вівторок до неї в офіс.
Погоджується кинути пити.
але
Не погоджується завести собі постійну дівчину.
Не погоджується повернути своєму другу собаку, яку той, через ділову зайнятість, егоїстично зіпхнув і забув.
вона:
Погоджується на всі його "але".
Домовились. Аби скріпити угоду вона цілує його у чисто голену щоку.
Ненароком торкається його чисто вимитого світлого волосся.
Відчуває свіжий запах його парфуму та шалений запах перегару. Сама шаленіє, мало не до сліз, від цієї суміші запахів. Як би вона хотіла не знищити, а купити у нього тієї свободи. Цілими днями пити коньяк, читати класику. Вечорами гуляти з собакою. Вночі кохатися щоразу з іншими. Занадто дорога ціна запаху - недозволена розкіш.
Він пришов найближчого вівторка.
Минув якийсь час.
Він купив собі ділове брендове дрантя, отримав іншу свободу з грошима та новими можливостями. Але так і не отримав її, і так і не віддав собаку.
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ділова угода
Він стояв обабіч дороги. Самотній і такий п'яний.Б о л я ч е.
Наче від яскравого світла, було боляче бачити його, такого не чужого, але таким - самим не своїм. Самій би напитися, забутися. Чи закохатися і забути. Чи просто тікати кудись. До верху дряпатися, вдосконалюватися, тішити своє его.
З б а й д у ж і т и врешті до того, що він пропадає просто тут обабіч дороги, зношуючи дорогі, але подаровані речі.
Пропиває останні шанси щось змінити у своєму житті...
Це він, це все ще він! Той самий сталевий погляд сірих очей.
Та сама сліпуча усмішка. Та ж демонстративна - на заздрість усім - незалежність.
Він не мав ні боргів, ні грошей, ні зобов'язань.
І мав у себе в квартирі суку. Вівчарку. Чужу.
Та-ак хотілося не стриматись і вкотре, мало не силоміць, всунути йому ще одну спробу отримати іншу свободу. Дати ще один шанс лише для того, щоб не почати його жаліти.
До неможливості спокійна, наче не лише йому незнайома, наче сама собі чужа, підходить до нього, усміхається
Він зрадів цій випадковій зустрічі. Він так щиро зрадів їй, такій стрункій, одягнутій у якесь дороге брендове дрантя.
Холодному погляду блакитних очей зрадів, діловому оскалу ЇЇ посмішки, бо це все була вона, хоч і сама не своя.
Вона вітаэться, пропонує… р о б о т у…
Чи тому, що він був п'яний, а може, тому, що знудився ні хріна не робити,
він:
Погоджується прийти у найближчий вівторок до неї в офіс.
Погоджується кинути пити.
але
Не погоджується завести собі постійну дівчину.
Не погоджується повернути своєму другу собаку, яку той, через ділову зайнятість, егоїстично зіпхнув і забув.
вона:
Погоджується на всі його "але".
Домовились. Аби скріпити угоду вона цілує його у чисто голену щоку.
Ненароком торкається його чисто вимитого світлого волосся.
Відчуває свіжий запах його парфуму та шалений запах перегару. Сама шаленіє, мало не до сліз, від цієї суміші запахів. Як би вона хотіла не знищити, а купити у нього тієї свободи. Цілими днями пити коньяк, читати класику. Вечорами гуляти з собакою. Вночі кохатися щоразу з іншими. Занадто дорога ціна запаху - недозволена розкіш.
Він пришов найближчого вівторка.
Минув якийсь час.
Він купив собі ділове брендове дрантя, отримав іншу свободу з грошима та новими можливостями. Але так і не отримав її, і так і не віддав собаку.
2009
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
