ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія Зотова (1975) /
Проза
Ділова угода
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ділова угода
Він стояв обабіч дороги. Самотній і такий п'яний.
Б о л я ч е.
Наче від яскравого світла, було боляче бачити його, такого не чужого, але таким - самим не своїм. Самій би напитися, забутися. Чи закохатися і забути. Чи просто тікати кудись. До верху дряпатися, вдосконалюватися, тішити своє его.
З б а й д у ж і т и врешті до того, що він пропадає просто тут обабіч дороги, зношуючи дорогі, але подаровані речі.
Пропиває останні шанси щось змінити у своєму житті...
Це він, це все ще він! Той самий сталевий погляд сірих очей.
Та сама сліпуча усмішка. Та ж демонстративна - на заздрість усім - незалежність.
Він не мав ні боргів, ні грошей, ні зобов'язань.
І мав у себе в квартирі суку. Вівчарку. Чужу.
Та-ак хотілося не стриматись і вкотре, мало не силоміць, всунути йому ще одну спробу отримати іншу свободу. Дати ще один шанс лише для того, щоб не почати його жаліти.
До неможливості спокійна, наче не лише йому незнайома, наче сама собі чужа, підходить до нього, усміхається
Він зрадів цій випадковій зустрічі. Він так щиро зрадів їй, такій стрункій, одягнутій у якесь дороге брендове дрантя.
Холодному погляду блакитних очей зрадів, діловому оскалу ЇЇ посмішки, бо це все була вона, хоч і сама не своя.
Вона вітаэться, пропонує… р о б о т у…
Чи тому, що він був п'яний, а може, тому, що знудився ні хріна не робити,
він:
Погоджується прийти у найближчий вівторок до неї в офіс.
Погоджується кинути пити.
але
Не погоджується завести собі постійну дівчину.
Не погоджується повернути своєму другу собаку, яку той, через ділову зайнятість, егоїстично зіпхнув і забув.
вона:
Погоджується на всі його "але".
Домовились. Аби скріпити угоду вона цілує його у чисто голену щоку.
Ненароком торкається його чисто вимитого світлого волосся.
Відчуває свіжий запах його парфуму та шалений запах перегару. Сама шаленіє, мало не до сліз, від цієї суміші запахів. Як би вона хотіла не знищити, а купити у нього тієї свободи. Цілими днями пити коньяк, читати класику. Вечорами гуляти з собакою. Вночі кохатися щоразу з іншими. Занадто дорога ціна запаху - недозволена розкіш.
Він пришов найближчого вівторка.
Минув якийсь час.
Він купив собі ділове брендове дрантя, отримав іншу свободу з грошима та новими можливостями. Але так і не отримав її, і так і не віддав собаку.
2009
Б о л я ч е.
Наче від яскравого світла, було боляче бачити його, такого не чужого, але таким - самим не своїм. Самій би напитися, забутися. Чи закохатися і забути. Чи просто тікати кудись. До верху дряпатися, вдосконалюватися, тішити своє его.
З б а й д у ж і т и врешті до того, що він пропадає просто тут обабіч дороги, зношуючи дорогі, але подаровані речі.
Пропиває останні шанси щось змінити у своєму житті...
Це він, це все ще він! Той самий сталевий погляд сірих очей.
Та сама сліпуча усмішка. Та ж демонстративна - на заздрість усім - незалежність.
Він не мав ні боргів, ні грошей, ні зобов'язань.
І мав у себе в квартирі суку. Вівчарку. Чужу.
Та-ак хотілося не стриматись і вкотре, мало не силоміць, всунути йому ще одну спробу отримати іншу свободу. Дати ще один шанс лише для того, щоб не почати його жаліти.
До неможливості спокійна, наче не лише йому незнайома, наче сама собі чужа, підходить до нього, усміхається
Він зрадів цій випадковій зустрічі. Він так щиро зрадів їй, такій стрункій, одягнутій у якесь дороге брендове дрантя.
Холодному погляду блакитних очей зрадів, діловому оскалу ЇЇ посмішки, бо це все була вона, хоч і сама не своя.
Вона вітаэться, пропонує… р о б о т у…
Чи тому, що він був п'яний, а може, тому, що знудився ні хріна не робити,
він:
Погоджується прийти у найближчий вівторок до неї в офіс.
Погоджується кинути пити.
але
Не погоджується завести собі постійну дівчину.
Не погоджується повернути своєму другу собаку, яку той, через ділову зайнятість, егоїстично зіпхнув і забув.
вона:
Погоджується на всі його "але".
Домовились. Аби скріпити угоду вона цілує його у чисто голену щоку.
Ненароком торкається його чисто вимитого світлого волосся.
Відчуває свіжий запах його парфуму та шалений запах перегару. Сама шаленіє, мало не до сліз, від цієї суміші запахів. Як би вона хотіла не знищити, а купити у нього тієї свободи. Цілими днями пити коньяк, читати класику. Вечорами гуляти з собакою. Вночі кохатися щоразу з іншими. Занадто дорога ціна запаху - недозволена розкіш.
Він пришов найближчого вівторка.
Минув якийсь час.
Він купив собі ділове брендове дрантя, отримав іншу свободу з грошима та новими можливостями. Але так і не отримав її, і так і не віддав собаку.
2009
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію