ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.12.15 06:33
* * *
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...

Тетяна Левицька
2025.12.15 00:20
Чого хоче жінка...
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.

Борис Костиря
2025.12.14 22:21
Невідчутна зима
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.

Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.

Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
"Роблять живі помилку..."
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Ноктюрн кам'яного човна
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Ярослав Чорногуз
2025.12.14 15:10
Нікудишній віршар (літературна пародія)
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.

Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Друг
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Ненависть і любов
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Омана реінкарнації
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
* * *
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Епітафія (King Crimson)
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Збіг обставин
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 02:46
Страшний Суд
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.

Прівіт, мала.

Микола Дудар
2025.12.14 00:08
Було колись...
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…

Кока Черкаський
2025.12.13 23:44
******
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…


Борис Костиря
2025.12.13 21:01
* * *
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.

Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Зоряна Ель (1968) / Вірші

 **
Образ твору горять латаття келихи
ні шереху ні шереху
а сонце у човні
перепливає озеро
і місяці - аж сто за ним -
несуть у кухлі ніч

і вітер м’яко тулиться
до оксамиту вулиці
смарагдових зізнань
трава біжить соромиться
калинове коромисло
візьми й у літо кань




Найвища оцінка Віктор Кучерук 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ярослав Чорногуз 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-05-26 19:29:20
Переглядів сторінки твору 5657
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.632 / 5.67  (4.945 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 5.411 / 5.5  (4.850 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.846
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.12.25 22:30
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-05-26 21:24:33 ]
Такий гарний і добрий вірш, що аж погладити його захотілось, як кота :)
А якщо "ні шелесту, ні шереху"? А то цей повтор трішечки дряпає...
Я оце перечитала вірш "За водою" і ще раз солодко поплакала над ним, своїх бабцю і діда згадуючи. Так написано - аж серце заходиться... А чого на цій сторінці про нього згадую - бо хочу про ілюстрацію спитати: то ж не інтернетський кіт на печі, правда? (Ой, як співзвучно з "інтернАтський"! І сенс майже той самий - всіх і нічий) :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-06-01 22:11:05 ]
Дякую, Гре! Подумаю над зміною.
На жаль, фото з нету :( - нема вже того, що колись було...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-26 21:34:30 ]
"несуть у кухлі ніч"!...
Ну що тут скажеш, Зоряно?..
Просто прекрасно!!!
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-06-01 22:11:25 ]
Дякую за добрі слова!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 21:40:02 ]
Дуже гарно, чарівно, майстерно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-06-01 22:11:35 ]
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 22:12:17 ]
Саме так, Зорянко! А ще пісенно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-06-01 22:13:37 ]
Дякую, Іване! Вітаю з презентацією. На жаль,була застуджена, не змогла прийти. Але, сподіваюся, обов'язково ще побачимося :).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-06-01 22:20:23 ]
Дякую, Зорян! І я дуже сподіваюся - добре, що виздоровіла.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-26 22:15:40 ]
Надзвичайно музично, так і проситься на струни. Чудові асонанси: "келихи-шереху", "озеро-сто за ним", "соромиться-коромисло". Щось тичинівське за ритмом, але Образи суто свої - зоряно-зорянині.
Вітаю з творчою удачею!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-06-01 22:18:24 ]
От що значить музичний слух професіонала! Вловлює і асонанси, і дисонанси ))
Дуже дякую, пане Ярославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-26 22:37:35 ]
Заколисуюча ритміка - гарно! І образ вдалий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-06-01 22:18:36 ]
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-05-27 01:15:58 ]
Дуже люблю таке. Так приємно у вас. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-06-01 22:19:08 ]
А мені приємно, що завітали, Юлю. Дякую :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-05-27 06:51:19 ]
Намальвана тобою, Зоряно, картинка, безперечно, принесе задоволення багатьом читачам.
Дуже мелодійно, барвисто, ємко...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-06-01 22:19:25 ]
Тішуся, спасибі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-05-27 09:15:16 ]
Я би теж "ні шереху ні шереху" замінила на "ні шелесту ні шереху". Погоджуюсь із Гренуїль.

І з чудовими коментарями теж погоджуюсь. Друга строфа - дивовижна!

А щодо першої, все-таки насмілюсь зауважити, Зорянко. Слову "горять" я не вірю. Перш за все, тому що воно зв'язане зі словом "келихи", а по-друге: це слово, закладеним у нього змістом, суперечить тій тиші (ні шереху), про яку йдеться далі. Може, б його замінити на більш м'яке і тихе?
Наприклад: "Латаття сяють келихи".

Вибач, Зорянко, за втручання. Іноді моя вперта логіка мене саму дратує...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-06-01 22:28:03 ]
Мені слово горять асоціюється з лампадками.У сутінках вони горять, палають, тобто біле аж світиться. А ще є жовте латаття, і коли вечір заступає ніч, (той перехід) можна спостерігати дивовижну гру світла: захід сонця, схід місяця на озері, ставку. Не раз із захопленням бачила цю чудову картину.

Дякую, пані Любо, за те, що поділилися власними відчуттями. А над першою заміною подумаю.