ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.30 11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.

Микола Соболь
2024.04.30 09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…

Ілахім Поет
2024.04.30 09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на

Леся Горова
2024.04.30 09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода кушніру порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -

Віктор Кучерук
2024.04.30 06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,

Ірина Вовк
2024.04.29 23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.

Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.

Микола Дудар
2024.04.29 13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…

Олександр Сушко
2024.04.29 12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.

За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,

Ігор Шоха
2024.04.29 11:37
                ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,

Леся Горова
2024.04.29 07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.

Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві

Світлана Пирогова
2024.04.29 07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.

Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,

Ілахім Поет
2024.04.29 07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –

Віктор Кучерук
2024.04.29 05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.

Артур Курдіновський
2024.04.28 23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.

Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,

Роксолана Вірлан
2024.04.28 18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,

облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,

Юлія Щербатюк
2024.04.28 18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші

Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віталій Ткачук (1983) / Вірші / Нове

 * Post. Senses. Ексгумація по живому *
вона
не дуже вдало
добирала черевичкам одяг
але між тим
усі сезони й кольори
слухняно пасували їй
чи мабуть перед нею
її волосся
зловживало зміною відтінків
я дратувався - "годі"
вона ж неначе вето
накладала тіні
над прірвою очей
зануривши моє "не смій"
в безхмарний погляд
з вилисками хмелю
і я тонув
хоч плив до світлого
та світла сутінковий метастаз
губив наступне із моїх життів
і поки темрява
наосліп укривала
безсоромних нас
у мене вдруге прорізався
ЗІР

вона
не кликала
своє дитинство прізвиськом
"веселе"
тому в теорії
про неї знавчих теорем
найбільше я любив
доведення до сміху
та якось
наша вірність
наша віра
всього за ніч
осунулася селем
під град ридань
що сік моє плече
що врешті стих
і профальшивив
на всепробачення мотив
а в шиби березнем
жбурляла віхола...
а далі - гул пустого міста
відстані
побачень лічених луна
симптоми втрати
і діагноз блуд
неповносправні - бо
з новим ускладненням -
не брати слухавки - вона
і я з новим - ненавидіти
СЛУХ

вона
ще звісно плакала
проте ці сльози мимовільні
без решти я зціловував
а їх солонуватість
і рясне тепло
нагадували море
ми знали теж
солодкий холод -
морозивом у перехресті губ
сплетільно
прагенетичний голод
усіх не-по-любові поколінь
нас поглинав
сплітаючи вузлом
зі спрагою
без опору й опори
ми годували з рук
здичавілі секрети
неприручених утіх
табу зірвавши розпивали страх
я відчував тоді -
життя не прісне
хай і не навік -
вона -
його терпкий правдивий
СМАК

вона
боялась вибору
відтак він падав на парфуми
в житті за звичкою
пригода - навіть
випадковий аромат
із галереї склянок
я ж пам"ятаю
запах
її приталених бажань
оголених як струни
тонку есенсію
взаємності розлук і стрітень
і пальців тонкощі
в сум"ятті простирад
і просто рай паруючого стану
вона стійка
кінцевий концентрат
її ефір не вивітрили сни
її феномен - феніксизм огню
пожежа мрій мене обвуглила
черствий
а згадку донесе мов дим -
у мене вже загострюється
НЮХ

вона
не дозволяла братись
на прогулянці за руку
тим якнайближче
я хотів стискати відчайдушно
тет-а-тет обійми
ізолювавши осуд
у резервації "Люблю-і-край"
в наметі номер Двоє
до серцестуку
притулившися щоками
ми видихали
на мороз-по-шкірі
гарячі написи "тобі"
на вдих приспавши
ненаситне досить
було...
тюльпани в ліжку
віддавали атлас пелюстків
рожеву кров
а ми - тіла
податливі на спротив
тепер ми - суто дух і дощ
у просторі
де замиканням
contra й pro
вона зійшла до мене
струмом
через
ДОТИК
























































































      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-06-05 00:20:44
Переглядів сторінки твору 1708
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.921 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.787 / 5.37)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.12.17 07:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-06-06 10:06:30 ]
вона зійшла до мене
струмом
через
ДОТИК - Супер!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Гавстріяка (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-23 11:44:13 ]
Бере за живе, щаслива та , що стільки глибоких емоцій про неї