Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.08
15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
2026.02.08
12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
2026.02.08
11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
2026.02.08
09:09
Із Леоніда Сергєєва
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
2026.02.07
23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
2026.02.07
21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
2026.02.07
20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
2026.02.07
20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
2026.02.07
13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
2026.02.07
10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
2026.02.07
09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
2026.02.07
05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
2026.02.06
21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
2026.02.06
21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
2026.02.06
18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
2026.02.06
17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.07
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
HOMEWORKS
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
HOMEWORKS
HOMEWORKS
В школе и в университете я изучал французский язык. Но в Израиле решил заняться английским, так как здесь на нем свободно изъясняются не только полуграмотные нищие и малолетние арабские коробейники, но, кажется, даже бездомные коты.
Занимаюсь самостоятельно, так как учителя и курсы очень дорогие. Правда, месяц с лишним ходил на беседы к бывшему библиотекарю – выходцу из ЮАР. Кое-что из учебного материала, который подбираю сам, наводит на воспоминания и раздумья.
1
Одна датская семья решила переселиться в Англию. На теплоходе все домочадцы заболели. Примечательно, как глава семьи описывает злоключения:
«То make matters worse, I left my camera on the chip. Few visitors experienced such an unfortunate beginning to their stay, and we certainly to go straight home again” .
Дальше я не смог читать. Прикрыл ладонями глаза и в памяти всплыло наше переселение в Израиль…
…Все мы с нелегким сердцем оставляли Киев, полагая, что вряд ли когда-нибудь удастся вернуться хотя бы туристами. Но труднее всего отъезд дался тестю. И это сказалось на его пошатнувшемся здоровье. Где-то при подъезде к пограничной станции Чоп Лазаря Ионовича разбил инсульт. В Будапеште обещанной скорой помощи не оказалось. С младшим сыном с трудом удалось перенесли больного в обыкновенную машину, которая привезла нас в общежитие Сохнута. Только под утро приехала бригада врачей и тестя забрали в больницу. Жена отправилась вместе с ним.
Другие отъезжающие осматривали достопримечательности Будапешта, а я с сыном дожидался вестей. Были они неутешительны. В таком состоянии больного нельзя было отправлять сейчас самолетом. Какое-то время придется побыть в больнице. Решили, что я с сыном уеду, а жена останется при отце. На пищу им обоим нужны будут деньги, которых у нас не было. Что делать? Я снял обручальное кольцо и отдал жене, чтобы она продала, если не помогут агенты Сохнута…
Долго еще на моем безымянном пальце оставался след, но потом исчез.
В аэропорту имени Бен Гуриона вместе с противогазами всем прибывшим выдали так называемые карманные деньги, необходимые на безбедное проживание.
-А вам не положено,- сказали нам.- Когда соберется вся семья, тогда и получите.
Была пятница и нас поселили в гостинице неподалеку от аэропорта. Ночью дважды пришлось бежать в бомбоубежище. На Тель-Авив с надрывным ревом летели «скады»…
Первый шаббат в Израиле выдался по-летнему солнечным и теплым.Просто не верилось, что на дворе – февраль. Сын остался в гостинице заниматься на кларнете, а я вышел на улицу и направился в апельсиновую рощу. Вся земля была усыпана плодами. Видимо, никто их не убирал. Была война, и кто знает, куда мог упасть снаряд.
В воскресенье утром, погрузив на такси свой нехитрый скарб – несколько баулов, мы направились в Иерусалим. По дороге накрапывать дождь, который вскоре превратился в настоящий ливень. Насквозь промокшие, мы очутились перед закрытой дверью квартиры, что за месяц до нашего приезда снял старший сын, прибывший в Израиль самостоятельно. Слава Богу, что вышел сосед и предложил зайти к нему согреться и выпить чаю.
Но вот появился и Борис. Вошли в давно нетопленную квартиру, рассказали о случившемся с дедом, выслушали и его рассказ о житье-бытье в такие нелегкие три месяца без семьи.
-Привезли деньги?- спросил Борис.- Через три дня я должен заплатить за квартиру.
Узнав, что деньги появятся только с прибытием мамы и деда, сын позвони л хозяевам и попросил об отсрочке с уплатой. Три дня, пока не приехала жена, мы питались галетами, запивая их чаем. Передвигались по Иерусалиму только пешком.
Тестя прямо с самолета отправили в близлежащую больницу. После занятий в ульпане жена отправлялась туда, надев противогаз, а мы с нетерпением ожидали ее возвращения. Война в Персидском заливе еще продолжалась. Через месяц тесть скончался, так и не увидев Иерусалим. День его кончины совпал с днем рождения младшего сына.
В школе и в университете я изучал французский язык. Но в Израиле решил заняться английским, так как здесь на нем свободно изъясняются не только полуграмотные нищие и малолетние арабские коробейники, но, кажется, даже бездомные коты.
Занимаюсь самостоятельно, так как учителя и курсы очень дорогие. Правда, месяц с лишним ходил на беседы к бывшему библиотекарю – выходцу из ЮАР. Кое-что из учебного материала, который подбираю сам, наводит на воспоминания и раздумья.
1
Одна датская семья решила переселиться в Англию. На теплоходе все домочадцы заболели. Примечательно, как глава семьи описывает злоключения:
«То make matters worse, I left my camera on the chip. Few visitors experienced such an unfortunate beginning to their stay, and we certainly to go straight home again” .
Дальше я не смог читать. Прикрыл ладонями глаза и в памяти всплыло наше переселение в Израиль…
…Все мы с нелегким сердцем оставляли Киев, полагая, что вряд ли когда-нибудь удастся вернуться хотя бы туристами. Но труднее всего отъезд дался тестю. И это сказалось на его пошатнувшемся здоровье. Где-то при подъезде к пограничной станции Чоп Лазаря Ионовича разбил инсульт. В Будапеште обещанной скорой помощи не оказалось. С младшим сыном с трудом удалось перенесли больного в обыкновенную машину, которая привезла нас в общежитие Сохнута. Только под утро приехала бригада врачей и тестя забрали в больницу. Жена отправилась вместе с ним.
Другие отъезжающие осматривали достопримечательности Будапешта, а я с сыном дожидался вестей. Были они неутешительны. В таком состоянии больного нельзя было отправлять сейчас самолетом. Какое-то время придется побыть в больнице. Решили, что я с сыном уеду, а жена останется при отце. На пищу им обоим нужны будут деньги, которых у нас не было. Что делать? Я снял обручальное кольцо и отдал жене, чтобы она продала, если не помогут агенты Сохнута…
Долго еще на моем безымянном пальце оставался след, но потом исчез.
В аэропорту имени Бен Гуриона вместе с противогазами всем прибывшим выдали так называемые карманные деньги, необходимые на безбедное проживание.
-А вам не положено,- сказали нам.- Когда соберется вся семья, тогда и получите.
Была пятница и нас поселили в гостинице неподалеку от аэропорта. Ночью дважды пришлось бежать в бомбоубежище. На Тель-Авив с надрывным ревом летели «скады»…
Первый шаббат в Израиле выдался по-летнему солнечным и теплым.Просто не верилось, что на дворе – февраль. Сын остался в гостинице заниматься на кларнете, а я вышел на улицу и направился в апельсиновую рощу. Вся земля была усыпана плодами. Видимо, никто их не убирал. Была война, и кто знает, куда мог упасть снаряд.
В воскресенье утром, погрузив на такси свой нехитрый скарб – несколько баулов, мы направились в Иерусалим. По дороге накрапывать дождь, который вскоре превратился в настоящий ливень. Насквозь промокшие, мы очутились перед закрытой дверью квартиры, что за месяц до нашего приезда снял старший сын, прибывший в Израиль самостоятельно. Слава Богу, что вышел сосед и предложил зайти к нему согреться и выпить чаю.
Но вот появился и Борис. Вошли в давно нетопленную квартиру, рассказали о случившемся с дедом, выслушали и его рассказ о житье-бытье в такие нелегкие три месяца без семьи.
-Привезли деньги?- спросил Борис.- Через три дня я должен заплатить за квартиру.
Узнав, что деньги появятся только с прибытием мамы и деда, сын позвони л хозяевам и попросил об отсрочке с уплатой. Три дня, пока не приехала жена, мы питались галетами, запивая их чаем. Передвигались по Иерусалиму только пешком.
Тестя прямо с самолета отправили в близлежащую больницу. После занятий в ульпане жена отправлялась туда, надев противогаз, а мы с нетерпением ожидали ее возвращения. Война в Персидском заливе еще продолжалась. Через месяц тесть скончался, так и не увидев Иерусалим. День его кончины совпал с днем рождения младшего сына.
Якщо читачі й "Поетичні майстерні" не заперечуватимуть, маю намір подати кілька оповідань під загальною назвою "HOMEWORKS".
Гадаю, що читачі набагато краще од мене обізнані з англійською мовою, тому-то й вважаю за недоцільне подавати переклад.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
