Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.27
01:40
Липню! Напишімо спільний вірш,
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.
Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.
Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
2026.07.27
00:13
Теслярі із Антананаріву
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.
Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.
Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
2026.07.26
19:41
Москалі хвалитись люблять величним минулим,
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було
2026.07.26
16:50
Пливу на тебе сонного дивитись,
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...
безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...
безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію
2026.07.26
13:33
Штрихи до сюжету кіноповісті)
До 235-ліття маестро Ксавера Франца Моцарта і 270-ліття його геніального батька Вольфганга Амадея Моцарта
П.С. Сьогодні, 26 липня 2026 року виповнюється 235 років від дня народження КСАВЕРА МОЦАРТА
«КСАВЕР МОЦАРТ: С
2026.07.26
13:27
Сьогодні виспався на полі бою,
На полі парадоксів і пасток.
Схрестився я у лютому двобої
Із долею на згарищі думок.
І тільки так пребуду я собою,
Будуючи із космосом місток.
Там ворони невтомно голосили,
На полі парадоксів і пасток.
Схрестився я у лютому двобої
Із долею на згарищі думок.
І тільки так пребуду я собою,
Будуючи із космосом місток.
Там ворони невтомно голосили,
2026.07.26
12:36
Юрба "златоліфонна"* все ж дотисла —
забрала репутацію, ім'я,
і дерев'яні іграшки дитинства,
і право дерев'яне на стояк.
А ще можливість виграти в фіналі
сусально-золотий товстий ліфон.
І боячись, і прагнучи аналу,
забрала репутацію, ім'я,
і дерев'яні іграшки дитинства,
і право дерев'яне на стояк.
А ще можливість виграти в фіналі
сусально-золотий товстий ліфон.
І боячись, і прагнучи аналу,
2026.07.26
11:22
Війна гучна і все догори-дригом —
нестерпна ніч і день, немов смола.
Ятриться воском кров'яниста стигма,
мов поминальна свічка край стола.
В коморі погреба глибока вирва —
на три замки я ляду зачиню.
Таке чуття, що ворог серце вирвав
нестерпна ніч і день, немов смола.
Ятриться воском кров'яниста стигма,
мов поминальна свічка край стола.
В коморі погреба глибока вирва —
на три замки я ляду зачиню.
Таке чуття, що ворог серце вирвав
2026.07.26
10:04
іще поет спішить біжить додому
хоч літні грози поетична річ
вода спадає з пліч тече за комір
стікає по очах атож поет спішить
сушитися спивати чай ожиновий
який дружина заварила вже
ну а якщо не має він дружини
заварить сам чи джину споживе
хоч літні грози поетична річ
вода спадає з пліч тече за комір
стікає по очах атож поет спішить
сушитися спивати чай ожиновий
який дружина заварила вже
ну а якщо не має він дружини
заварить сам чи джину споживе
2026.07.26
08:56
На собі перевіз до Уганди
Балетмейстер кіло контрабанди.
І мішок панталон,
Бо спішив на поклон
До солістки балету Уганди.
Виступали хористки гуняві
З симфонічним оркестром на Яві.
Балетмейстер кіло контрабанди.
І мішок панталон,
Бо спішив на поклон
До солістки балету Уганди.
Виступали хористки гуняві
З симфонічним оркестром на Яві.
2026.07.26
08:27
Триптих
Художнику Ярославові Саландяку
1.
Ти намалюєш музику, як діву
з обличчям, розпашілім на вітрах,
і з усмішкою, що не облетіла,
і з косами, жвавішими од трав.
Вдихатиме та музика на повні,
Художнику Ярославові Саландяку
1.
Ти намалюєш музику, як діву
з обличчям, розпашілім на вітрах,
і з усмішкою, що не облетіла,
і з косами, жвавішими од трав.
Вдихатиме та музика на повні,
2026.07.26
06:39
Повіки важкі від безсоння
І очі набряклі від сліз,
Бо ніч у підвалі бетоннім
Посеред візків і валіз.
Утомою пройняте тіло
Зрадливо німіє й гуде, -
Набігався вниз очманілий,
Щоб тісно присісти хоч де.
І очі набряклі від сліз,
Бо ніч у підвалі бетоннім
Посеред візків і валіз.
Утомою пройняте тіло
Зрадливо німіє й гуде, -
Набігався вниз очманілий,
Щоб тісно присісти хоч де.
2026.07.26
01:54
де любові острів?
бо тепер їх два
там де тиша гостра
коляться слова
і думок дві ріки
висохли до дна
нам тепер довіку
бачитись... у снах...
бо тепер їх два
там де тиша гостра
коляться слова
і думок дві ріки
висохли до дна
нам тепер довіку
бачитись... у снах...
2026.07.26
00:41
Гриць із малечку марив Мальдівами,
Та спізнався з облесними дівами.
Гриць до решти на дів
Усі гроші подів
І не марить відтоді Мальдівами.
В сучки знатної із Цинциннаті
Народились круті цуценята.
Та спізнався з облесними дівами.
Гриць до решти на дів
Усі гроші подів
І не марить відтоді Мальдівами.
В сучки знатної із Цинциннаті
Народились круті цуценята.
2026.07.25
21:12
Хай би у словах недосить сенсу
Мовлю, щоб тебе торкнутись, Джуліє
Джуліє, Джуліє, океанча зве мене
Я співаю про любов, Джуліє
Джуліє, очі-мушлі
Усміх вітру, зве мене
Я співаю про любов, Джуліє
Мовлю, щоб тебе торкнутись, Джуліє
Джуліє, Джуліє, океанча зве мене
Я співаю про любов, Джуліє
Джуліє, очі-мушлі
Усміх вітру, зве мене
Я співаю про любов, Джуліє
2026.07.25
20:55
Про виделки з мельхіору
Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Говорили у вівторок
Серед грудня в час мінору
Марафону і коня,
У горі з рахат лукуму
Ковдрам ребра розминали,
Міцелярною водою
Обливались серед дня.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
HOMEWORKS (2)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
HOMEWORKS (2)
С Марк Твеном связано множество забавных историй. Одна из них приключилась во время путешествия по Франции. Писатель направлялся в Дижон и, будучи очень усталым, боялся, что проспит нужную ему станцию. Поэтому попросил проводника во что бы то ни стало разбудить его:
“When I’m asleep, it isn’t easy to wake me up. I’ll probably protest loudly when you try, but never mind that, just put me off the train anyway” .
Как и следовало ожидать, проводник высадил в Дижоне кого-то другого. Марк Твен проснулся, когда поезд был уже в Париже.
“I’ve never been so angry in my life! ”- закричал писатель на проводника.
Соль этой грустной истории в ответе виновника:
“You’re not half so angry as the American I put off the train at Dijon” .
Понимаю досаду Марк Твена, но что она по сравнению с тем, что приключилось со мной. Ведь это не одно и то же – оказаться по ошибке проводника в Париже и… в провинциальном городишке Украины - Золочеве.
Как и велось тогда, я отдал проводнице билет, уплатил за постельное белье и преспокойно улегся спать, так как никаких проблем с пробуждением у меня, привыкшего к командировкам, не было. Был уверен, что в областном центре – Тернополе, хоть и ранним утром, меня обязательно разбудят. Каково же было мое удивление, когда, открыв глаза, я увидел за окном рассвет.
«Ой!- схватилась за голову проводница.- А я ж буквально вытолкала из вагона в Тернополе того буйного, что пил всю дорогу!..»
Я смотрел на нее, ничего не понимая, и, главное, не зная, что делать дальше. Ведь в Тернополе меня ждали в заранее условленное время…
«Вы уж извините,- продолжала молодуха.- Перепутала местами ваши билеты…Но ничего. Выйдете в Золочеве и через каких-то десять минут будет поезд на Тернополь. Так что поторопитесь».
И она подала чемодан, когда я спрыгнул с последней ступеньки вагона.
Обнадеженный, вхожу в полуосвещенное помещение станции. Вокруг – ни души. Касса закрыта. Стучу в окошко.
«Чого тоби трэба?»- послышался сонный голос.
«Мне билет на Тернополь».
«Прыходь чэрэз дви годыны»
«А раньше разве не будет? Мне нужно срочно».
«Тоди йды на автостанцию. Цэ нэдалэко»
«Нэдалэко» обернулось для меня пятью-шестью километрами ходьбы по брусчатке. В крещенский мороз градусов под двадцать. Согревала не только быстрая ходьба, но и мысль, что, может быть, все-таки да успею на запланированную встречу.
Каково же было мое удивление, когда, добравшись до открытой с трех сторон хибары, называемой почему-то автостанцией, я увидел впотьмах, что первый автобус отправляется лишь через час. Ничего не поделаешь – придется ждать. А чтобы хоть как-нибудь согреться, я то танцевал, то делал короткие пробежки…
…С той поры прошло много-много лет. Я стал израильтянином. И только в Иерусалиме, знакомясь с биографиями классиков израильской литературы, узнал,
что в том самом Золочеве, где так ловко избавилась от меня смышленая проводница и где я чуть-чуть не околел от холода, родился автор государственного гимна Израиля Нафтали Герц Имбер. А встретившееся по пути название – Белый Камень связано с любимым моим поэтом Ури Цви Гринбергом, за перевод стихотворений которого я стал лауретом премии его имени…
…И теперь уже не по ошибке проводницы, а просто из любопытства хочется побывать в тех краях.
“When I’m asleep, it isn’t easy to wake me up. I’ll probably protest loudly when you try, but never mind that, just put me off the train anyway” .
Как и следовало ожидать, проводник высадил в Дижоне кого-то другого. Марк Твен проснулся, когда поезд был уже в Париже.
“I’ve never been so angry in my life! ”- закричал писатель на проводника.
Соль этой грустной истории в ответе виновника:
“You’re not half so angry as the American I put off the train at Dijon” .
Понимаю досаду Марк Твена, но что она по сравнению с тем, что приключилось со мной. Ведь это не одно и то же – оказаться по ошибке проводника в Париже и… в провинциальном городишке Украины - Золочеве.
Как и велось тогда, я отдал проводнице билет, уплатил за постельное белье и преспокойно улегся спать, так как никаких проблем с пробуждением у меня, привыкшего к командировкам, не было. Был уверен, что в областном центре – Тернополе, хоть и ранним утром, меня обязательно разбудят. Каково же было мое удивление, когда, открыв глаза, я увидел за окном рассвет.
«Ой!- схватилась за голову проводница.- А я ж буквально вытолкала из вагона в Тернополе того буйного, что пил всю дорогу!..»
Я смотрел на нее, ничего не понимая, и, главное, не зная, что делать дальше. Ведь в Тернополе меня ждали в заранее условленное время…
«Вы уж извините,- продолжала молодуха.- Перепутала местами ваши билеты…Но ничего. Выйдете в Золочеве и через каких-то десять минут будет поезд на Тернополь. Так что поторопитесь».
И она подала чемодан, когда я спрыгнул с последней ступеньки вагона.
Обнадеженный, вхожу в полуосвещенное помещение станции. Вокруг – ни души. Касса закрыта. Стучу в окошко.
«Чого тоби трэба?»- послышался сонный голос.
«Мне билет на Тернополь».
«Прыходь чэрэз дви годыны»
«А раньше разве не будет? Мне нужно срочно».
«Тоди йды на автостанцию. Цэ нэдалэко»
«Нэдалэко» обернулось для меня пятью-шестью километрами ходьбы по брусчатке. В крещенский мороз градусов под двадцать. Согревала не только быстрая ходьба, но и мысль, что, может быть, все-таки да успею на запланированную встречу.
Каково же было мое удивление, когда, добравшись до открытой с трех сторон хибары, называемой почему-то автостанцией, я увидел впотьмах, что первый автобус отправляется лишь через час. Ничего не поделаешь – придется ждать. А чтобы хоть как-нибудь согреться, я то танцевал, то делал короткие пробежки…
…С той поры прошло много-много лет. Я стал израильтянином. И только в Иерусалиме, знакомясь с биографиями классиков израильской литературы, узнал,
что в том самом Золочеве, где так ловко избавилась от меня смышленая проводница и где я чуть-чуть не околел от холода, родился автор государственного гимна Израиля Нафтали Герц Имбер. А встретившееся по пути название – Белый Камень связано с любимым моим поэтом Ури Цви Гринбергом, за перевод стихотворений которого я стал лауретом премии его имени…
…И теперь уже не по ошибке проводницы, а просто из любопытства хочется побывать в тех краях.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
