
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.04
14:28
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Солом'яне з
Солом'яне з
2025.09.04
12:48
Не забарилась панна, то ж прийшла
у чудернацькій сукні вересневій.
Через плече химерна сумка-клатч.
Одежа, ніби знята з манекена.
А туфлі модні з жовтим ланцюжком,
і цокають легкі підбори вправно.
Злетілись серпокрильці табуном,
але у вирій їм ще,
у чудернацькій сукні вересневій.
Через плече химерна сумка-клатч.
Одежа, ніби знята з манекена.
А туфлі модні з жовтим ланцюжком,
і цокають легкі підбори вправно.
Злетілись серпокрильці табуном,
але у вирій їм ще,
2025.09.04
12:44
Сойка-віщунка
Пророчить журбу
(Бо осінь – як тінь неминуча)
(Бо трохи малярством
Заповнює вічність
Гончар кулястих глеків
Бородатий філософ –
Майстер Бо).
Пророчить журбу
(Бо осінь – як тінь неминуча)
(Бо трохи малярством
Заповнює вічність
Гончар кулястих глеків
Бородатий філософ –
Майстер Бо).
2025.09.04
09:45
Сьорбнула я біди чимало,
не віриться — «зурочив хтось.»
Що мало статися, те сталось,
що мало бути те збулось.
В собі копатися не буду,
шукати винних не берусь.
Невже зробили ляльку-вуду
не віриться — «зурочив хтось.»
Що мало статися, те сталось,
що мало бути те збулось.
В собі копатися не буду,
шукати винних не берусь.
Невже зробили ляльку-вуду
2025.09.04
09:19
Притулюся до твого живота вухом,
щоб розчути далекі звуки,
як божественну музику, буду слухати
грядущого серця стукіт…
2025 рік
щоб розчути далекі звуки,
як божественну музику, буду слухати
грядущого серця стукіт…
2025 рік
2025.09.04
07:46
Завжди чогось не вистачає
І перебір завжди чогось, -
То в небі птиць усяких зграї,
То в перельоті крук, чи дрозд.
Уже давно нема балансу
В художній творчості моїй,
Бо щодоби пишу романси,
А п'єсам - зась у їхній стрій.
І перебір завжди чогось, -
То в небі птиць усяких зграї,
То в перельоті крук, чи дрозд.
Уже давно нема балансу
В художній творчості моїй,
Бо щодоби пишу романси,
А п'єсам - зась у їхній стрій.
2025.09.03
21:47
Стілець вибвають з-під ніг
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.
І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.
І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить
2025.09.03
20:07
Нестерпно, Всевишній, нудьгую
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.
За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.
За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями
2025.09.03
18:08
Мені здається часом, що солдати,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.
Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.
Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
2025.09.03
16:19
атож-бо день руйнує ніч
ночі ділять день
чи ховайся чи біжи
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік ей
ночі ділять день
чи ховайся чи біжи
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік ей
2025.09.03
09:57
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 9 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Пензликом
Пензликом
2025.09.03
05:20
Усамітнення вечірні
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.
2025.09.02
22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
2025.09.02
21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
HOMEWORKS (2)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
HOMEWORKS (2)
С Марк Твеном связано множество забавных историй. Одна из них приключилась во время путешествия по Франции. Писатель направлялся в Дижон и, будучи очень усталым, боялся, что проспит нужную ему станцию. Поэтому попросил проводника во что бы то ни стало разбудить его:
“When I’m asleep, it isn’t easy to wake me up. I’ll probably protest loudly when you try, but never mind that, just put me off the train anyway” .
Как и следовало ожидать, проводник высадил в Дижоне кого-то другого. Марк Твен проснулся, когда поезд был уже в Париже.
“I’ve never been so angry in my life! ”- закричал писатель на проводника.
Соль этой грустной истории в ответе виновника:
“You’re not half so angry as the American I put off the train at Dijon” .
Понимаю досаду Марк Твена, но что она по сравнению с тем, что приключилось со мной. Ведь это не одно и то же – оказаться по ошибке проводника в Париже и… в провинциальном городишке Украины - Золочеве.
Как и велось тогда, я отдал проводнице билет, уплатил за постельное белье и преспокойно улегся спать, так как никаких проблем с пробуждением у меня, привыкшего к командировкам, не было. Был уверен, что в областном центре – Тернополе, хоть и ранним утром, меня обязательно разбудят. Каково же было мое удивление, когда, открыв глаза, я увидел за окном рассвет.
«Ой!- схватилась за голову проводница.- А я ж буквально вытолкала из вагона в Тернополе того буйного, что пил всю дорогу!..»
Я смотрел на нее, ничего не понимая, и, главное, не зная, что делать дальше. Ведь в Тернополе меня ждали в заранее условленное время…
«Вы уж извините,- продолжала молодуха.- Перепутала местами ваши билеты…Но ничего. Выйдете в Золочеве и через каких-то десять минут будет поезд на Тернополь. Так что поторопитесь».
И она подала чемодан, когда я спрыгнул с последней ступеньки вагона.
Обнадеженный, вхожу в полуосвещенное помещение станции. Вокруг – ни души. Касса закрыта. Стучу в окошко.
«Чого тоби трэба?»- послышался сонный голос.
«Мне билет на Тернополь».
«Прыходь чэрэз дви годыны»
«А раньше разве не будет? Мне нужно срочно».
«Тоди йды на автостанцию. Цэ нэдалэко»
«Нэдалэко» обернулось для меня пятью-шестью километрами ходьбы по брусчатке. В крещенский мороз градусов под двадцать. Согревала не только быстрая ходьба, но и мысль, что, может быть, все-таки да успею на запланированную встречу.
Каково же было мое удивление, когда, добравшись до открытой с трех сторон хибары, называемой почему-то автостанцией, я увидел впотьмах, что первый автобус отправляется лишь через час. Ничего не поделаешь – придется ждать. А чтобы хоть как-нибудь согреться, я то танцевал, то делал короткие пробежки…
…С той поры прошло много-много лет. Я стал израильтянином. И только в Иерусалиме, знакомясь с биографиями классиков израильской литературы, узнал,
что в том самом Золочеве, где так ловко избавилась от меня смышленая проводница и где я чуть-чуть не околел от холода, родился автор государственного гимна Израиля Нафтали Герц Имбер. А встретившееся по пути название – Белый Камень связано с любимым моим поэтом Ури Цви Гринбергом, за перевод стихотворений которого я стал лауретом премии его имени…
…И теперь уже не по ошибке проводницы, а просто из любопытства хочется побывать в тех краях.
“When I’m asleep, it isn’t easy to wake me up. I’ll probably protest loudly when you try, but never mind that, just put me off the train anyway” .
Как и следовало ожидать, проводник высадил в Дижоне кого-то другого. Марк Твен проснулся, когда поезд был уже в Париже.
“I’ve never been so angry in my life! ”- закричал писатель на проводника.
Соль этой грустной истории в ответе виновника:
“You’re not half so angry as the American I put off the train at Dijon” .
Понимаю досаду Марк Твена, но что она по сравнению с тем, что приключилось со мной. Ведь это не одно и то же – оказаться по ошибке проводника в Париже и… в провинциальном городишке Украины - Золочеве.
Как и велось тогда, я отдал проводнице билет, уплатил за постельное белье и преспокойно улегся спать, так как никаких проблем с пробуждением у меня, привыкшего к командировкам, не было. Был уверен, что в областном центре – Тернополе, хоть и ранним утром, меня обязательно разбудят. Каково же было мое удивление, когда, открыв глаза, я увидел за окном рассвет.
«Ой!- схватилась за голову проводница.- А я ж буквально вытолкала из вагона в Тернополе того буйного, что пил всю дорогу!..»
Я смотрел на нее, ничего не понимая, и, главное, не зная, что делать дальше. Ведь в Тернополе меня ждали в заранее условленное время…
«Вы уж извините,- продолжала молодуха.- Перепутала местами ваши билеты…Но ничего. Выйдете в Золочеве и через каких-то десять минут будет поезд на Тернополь. Так что поторопитесь».
И она подала чемодан, когда я спрыгнул с последней ступеньки вагона.
Обнадеженный, вхожу в полуосвещенное помещение станции. Вокруг – ни души. Касса закрыта. Стучу в окошко.
«Чого тоби трэба?»- послышался сонный голос.
«Мне билет на Тернополь».
«Прыходь чэрэз дви годыны»
«А раньше разве не будет? Мне нужно срочно».
«Тоди йды на автостанцию. Цэ нэдалэко»
«Нэдалэко» обернулось для меня пятью-шестью километрами ходьбы по брусчатке. В крещенский мороз градусов под двадцать. Согревала не только быстрая ходьба, но и мысль, что, может быть, все-таки да успею на запланированную встречу.
Каково же было мое удивление, когда, добравшись до открытой с трех сторон хибары, называемой почему-то автостанцией, я увидел впотьмах, что первый автобус отправляется лишь через час. Ничего не поделаешь – придется ждать. А чтобы хоть как-нибудь согреться, я то танцевал, то делал короткие пробежки…
…С той поры прошло много-много лет. Я стал израильтянином. И только в Иерусалиме, знакомясь с биографиями классиков израильской литературы, узнал,
что в том самом Золочеве, где так ловко избавилась от меня смышленая проводница и где я чуть-чуть не околел от холода, родился автор государственного гимна Израиля Нафтали Герц Имбер. А встретившееся по пути название – Белый Камень связано с любимым моим поэтом Ури Цви Гринбергом, за перевод стихотворений которого я стал лауретом премии его имени…
…И теперь уже не по ошибке проводницы, а просто из любопытства хочется побывать в тех краях.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію