ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.01.18 16:15
Сіли діди під повітку. Сидять, розмовляють.
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко

Іван Потьомкін
2026.01.18 11:39
Якже так сталось? Якже так сталось,
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:

Борис Костиря
2026.01.18 10:49
Так хочеться зануритися в сон,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.

Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,

Олександр Сушко
2026.01.18 10:42
Тримає цупко час мене за карк,
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.

Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів

Світлана Пирогова
2026.01.17 22:04
Пастки льодові у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.

Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,

Микола Дудар
2026.01.17 21:42
На тиждень вийшли з колії
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.

Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,

Володимир Ляшкевич
2026.01.17 18:08
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл

Кока Черкаський
2026.01.17 12:10
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.

Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне

Борис Костиря
2026.01.17 10:45
Попасти під дощ серед вільного поля.
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.

Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн

І Ірпінський
2026.01.16 21:52
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу

Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті

Олена Побийголод
2026.01.16 17:14
Із Леоніда Сергєєва

Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:

– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!

Юрій Лазірко
2026.01.16 15:52
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила

Борис Костиря
2026.01.16 11:53
Як я люблю оці простори ночі,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.

Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,

Іван Потьомкін
2026.01.15 21:29
Стільки народ мій мудрості втілив у прислів’я,
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість

С М
2026.01.15 21:12
війна закінчиться вже скоро
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне

снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець

Ярослав Чорногуз
2026.01.15 20:08
Зима, зима, снігами вкрила все --
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.

Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Новини):

Артур Курдіновський
2023.12.07

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Сушко
2017.03.14

Ірина Бондар Лівобережна
2016.03.25

Марія Антропова
2015.04.08

Любов СЕРДУНИЧ
2014.03.11

Ольга Дмитраш
2014.03.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Новини (Поезія)

 У Києві вручили відзнаку імені Священномученика Омеляна Ковча
23.06.2011 Олеся Бортняк

Київ – Четверо лауреатів отримали у Києві Відзнаку імені Блаженного Священномученика Омеляна Ковча.

Омелян Ковч був українським греко-католицьким священиком, який під час Другої світової війни рятував євреїв і загинув у концтаборі Майданек. Відзнаку вручив глава Української Греко-Католицької Церкви Верховний Архієпископ Києво-Галицький Святослав. Відзнаку вручають за значний внесок у діалог культур і народів, міжрелігійне та міжнаціональне порозуміння, за особистий життєвий приклад жертовності та гуманізму.

Завантажити ВІДЕО
Перед врученням відзнаки лауреатам глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у своєму вступному слові закликав наслідувати приклад Омеляна Ковча: творити добро і руйнувати мури між націями.
 
«Сьогодні в наше українське суспільство повертаються різні стереотипи і кліше минулого. Дуже часто навіть образ священика і Церкви проектується на основі певних ідеологічних рамок, які хочеться назавжди зруйнувати у свідомості українця. Але Дух Святий дозволяє нам перевершити і зламати ці стереотипи. А постать Омеляна Ковча показує нам нове обличчя Церкви і священнослужителя для нової, історичної місії нашого народу», – зауважив голова УГКЦ.

 Грамоти про нагородження  та статуетки Янгола з рук очільника Української Греко-Католицької Церкви отримали український поет і перекладач Мойсей Фішбейн, ректор Українського католицького університету у Львові о. Борис Ґудзяк, заступник міністра внутрішніх справ Польщі Томаш Семоньяк, завідувачка реабілітаційного психоневрологічного закладу Ніна Горностай.

 Лауреат Відзнаки імені Священномученика Омеляна Ковча поет Мойсей Фішбейн, зокрема, сказав: 
 
«Моїх братів і сестер нацистські нелюди вбивали тільки за те, що вони народилися євреями. Рятуючи моїх братів і сестер, рятуючи євреїв, отець Омелян Ковч прийняв муки й віддав власне життя. Він має бути згадуваний у єврейських молитвах. Єгі зіхро барух. Хай буде благословенна його пам’ять.
 
Я схиляю голову перед тими праведниками, перед тими українцями, які, ризикуючи власним життям, рятували моїх братів і сестер – рятували євреїв.

 Я схиляю голову перед  пам’яттю великого українця – митрополита Андрея Шептицького, який переховував у себе євреїв. Він має бути згадуваний у єврейських молитвах.
 
Я схиляю голову перед пам’яттю українських греко-католицьких черниць, які переховували єврейських дітей. Вони мають бути згадувані у єврейських молитвах.
 
Я схиляю голову перед сотнями українських родин, які рятували єврейські душі. Вони мають бути згадувані у єврейських молитвах.
 
За діяння праведників нехай огорне Україну ласка Господня.

 І вічно тектимуть води Йордана й Дніпра.
 
І вічно яскрітимуть Єрусалим і Київ.
 
Кен єгі рацон. Амен. Нехай буде воля Його. Амінь».

 Для поляків велика честь, що один із нагороджених є громадянином Польщі
 
Гість церемонії Надзвичайний та Повноважний посол Республіки Польща в Україні Генрік Літвін відзначив, що до особистості українського священика Омеляна Ковча в Польщі особлива повага як до «Блаженного з Майданека».
 
«Місцем смерті отця Омеляна був концтабір Майданек, де загинув також мій дідусь Янек Літвін. Для нас отець Омелян є Блаженний із Майданека. Це для нас, для поляків, велика честь, що один із нагороджених цією премією є нашим громадянином», – зазначив посол.

 Отець Омелян Ковч визнаний Праведником України. Інститут «Яд Вашем» у Єрусалимі поки що не присвоїв йому титул «Праведника народів світу», на чому наполягають єврейські та українські організації.

Контекст : Радіо «СВОБОДА»


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-06-24 17:43:38
Переглядів сторінки твору 2545
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-24 20:49:11 ]
У нас були сусіди - єврейська сім'я, зараз вони проживають в державі Ізраїль. Так ось, мені Раїса Андріївна розповідала, що коли вона молода комсомолка приїхала працювати у школі в західноукраїнському селі(приїхала вона з Молдавії), то, так як були не ситі часи, її підгодовували учні. Батьки тих учнів дехто сам був бандерівцем, а інші допомагали бандерівцям... І хоч вчителька була російськомовною і навчала дітей російської мови, ніхто проти неї нічого не мав. Я з нею познайомилася, коли ми поселилися в один будинок у Теребовлі, вона розмовляла українською мовою без натяку на акцент. Хоч про бандерівців говорили на той час погано, Раїса Андріївна мені казала, щоб я не вірила цій брехні ( звичайно тихо і наодинці). Про Омеляна Ковча я чула у передачі Миколи Княжицького, це справді була надзвичайна людина.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-06-24 21:15:13 ]
Напевно кожен з нас би міг пригадати вчителів різних національностей, які нас навчали, хоча
за часів СРСР, принаймні в 70-ті, коли я навчався в школі, всі були однаковими - просто вчителями, без національного поділу. Це вже зараз якось помітніше, оглядаючись назад, хто представником якої нації міг бути, що, зрештою, не виглядає таким важливим.

Звичайно, єврейське питання довгий час було вельми непростим. Ще за часів фараонів до 1500 року до Р.Х. писали на глиняних дощечках донесення Аменхотепам, що хебреї, дослівно, "люди з-за Ріки" (нині Єфрат), проникають на пасовища Ханаану. Зауважу, що "люди з-за Ріки" потрапили туди, за Ріку за декілька десятиріч перед тим, будучи вигнаними з Ханаану під час звільнення Єгипту (стародавнього Кемпту) від гіксосів...
Тож, зрештою, коли ми говоримо про українців, то говоримо не лише про галичан, чи українських греко-католиків, так само, коли ми говоримо про євреїв, то не говоримо про віру, її розмаїття, чи про окремі племена, чи там коліна народу.

На жаль, багато наших сучасників і попередників, володіли і володіють питанням недостатньо, аби не здійснювати серйозні помилки у своєму трактуванні надскладних історичних явищ.
Але, як українці достойні називатися саме українцями, так і інші народи мають свої історичні ВЛАСНІ назви. До цього потрібно ставитися з найвищою пошаною і не тільки до цього.

Отець Омелян Ковч - віддав своє життя за братів і сестер, не ділячи їх ні за іменами, ні за національністю. Беремо приклад, вчимося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-06-24 21:33:43 ]
Добре, що Україна пам"ятає не тільки Гонту, але й Омеляна Ковча та Андрія Шептицького. Це дає надію.