ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.05.21 00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.

Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,

Володимир Каразуб
2024.05.20 20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д

Володимир Каразуб
2024.05.20 20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д

Іван Потьомкін
2024.05.20 19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...

Микола Соболь
2024.05.20 13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.

Олександр Сушко
2024.05.20 12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.

А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,

Олена Балера
2024.05.20 12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.

Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро

Галина Кучеренко
2024.05.20 11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:

- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,

Юрій Гундарєв
2024.05.20 10:29
Лицедій

Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.

Автор: Юрко Дар

Козак Дума
2024.05.20 09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…

Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,

Віктор Кучерук
2024.05.20 05:12
Віком ослаблена пам'ять
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.

Володимир Бойко
2024.05.20 01:53
Московська зараза гидка і брутальна,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, як зашморгом душить.

Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не вибиті свинособаки,

Артур Курдіновський
2024.05.20 00:49
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.

Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос

Ілахім Поет
2024.05.20 00:04
биті жаки й калачики терті
впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі

для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка

Ілахім Поет
2024.05.19 21:12
Місто зустрічей, місто небажаних втрат.
Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.

Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії

Світлана Пирогова
2024.05.19 18:28
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.

В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Новини):

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Сушко
2017.03.14

Ірина Бондар Лівобережна
2016.03.25

Марія Антропова
2015.04.08

Любов СЕРДУНИЧ
2014.03.11

Ольга Дмитраш
2014.03.10

Світлана Ткаченко
2013.10.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Новини (Поезія)

 У Києві вручили відзнаку імені Священномученика Омеляна Ковча
23.06.2011 Олеся Бортняк

Київ – Четверо лауреатів отримали у Києві Відзнаку імені Блаженного Священномученика Омеляна Ковча.

Омелян Ковч був українським греко-католицьким священиком, який під час Другої світової війни рятував євреїв і загинув у концтаборі Майданек. Відзнаку вручив глава Української Греко-Католицької Церкви Верховний Архієпископ Києво-Галицький Святослав. Відзнаку вручають за значний внесок у діалог культур і народів, міжрелігійне та міжнаціональне порозуміння, за особистий життєвий приклад жертовності та гуманізму.

Завантажити ВІДЕО
Перед врученням відзнаки лауреатам глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у своєму вступному слові закликав наслідувати приклад Омеляна Ковча: творити добро і руйнувати мури між націями.
 
«Сьогодні в наше українське суспільство повертаються різні стереотипи і кліше минулого. Дуже часто навіть образ священика і Церкви проектується на основі певних ідеологічних рамок, які хочеться назавжди зруйнувати у свідомості українця. Але Дух Святий дозволяє нам перевершити і зламати ці стереотипи. А постать Омеляна Ковча показує нам нове обличчя Церкви і священнослужителя для нової, історичної місії нашого народу», – зауважив голова УГКЦ.

 Грамоти про нагородження  та статуетки Янгола з рук очільника Української Греко-Католицької Церкви отримали український поет і перекладач Мойсей Фішбейн, ректор Українського католицького університету у Львові о. Борис Ґудзяк, заступник міністра внутрішніх справ Польщі Томаш Семоньяк, завідувачка реабілітаційного психоневрологічного закладу Ніна Горностай.

 Лауреат Відзнаки імені Священномученика Омеляна Ковча поет Мойсей Фішбейн, зокрема, сказав: 
 
«Моїх братів і сестер нацистські нелюди вбивали тільки за те, що вони народилися євреями. Рятуючи моїх братів і сестер, рятуючи євреїв, отець Омелян Ковч прийняв муки й віддав власне життя. Він має бути згадуваний у єврейських молитвах. Єгі зіхро барух. Хай буде благословенна його пам’ять.
 
Я схиляю голову перед тими праведниками, перед тими українцями, які, ризикуючи власним життям, рятували моїх братів і сестер – рятували євреїв.

 Я схиляю голову перед  пам’яттю великого українця – митрополита Андрея Шептицького, який переховував у себе євреїв. Він має бути згадуваний у єврейських молитвах.
 
Я схиляю голову перед пам’яттю українських греко-католицьких черниць, які переховували єврейських дітей. Вони мають бути згадувані у єврейських молитвах.
 
Я схиляю голову перед сотнями українських родин, які рятували єврейські душі. Вони мають бути згадувані у єврейських молитвах.
 
За діяння праведників нехай огорне Україну ласка Господня.

 І вічно тектимуть води Йордана й Дніпра.
 
І вічно яскрітимуть Єрусалим і Київ.
 
Кен єгі рацон. Амен. Нехай буде воля Його. Амінь».

 Для поляків велика честь, що один із нагороджених є громадянином Польщі
 
Гість церемонії Надзвичайний та Повноважний посол Республіки Польща в Україні Генрік Літвін відзначив, що до особистості українського священика Омеляна Ковча в Польщі особлива повага як до «Блаженного з Майданека».
 
«Місцем смерті отця Омеляна був концтабір Майданек, де загинув також мій дідусь Янек Літвін. Для нас отець Омелян є Блаженний із Майданека. Це для нас, для поляків, велика честь, що один із нагороджених цією премією є нашим громадянином», – зазначив посол.

 Отець Омелян Ковч визнаний Праведником України. Інститут «Яд Вашем» у Єрусалимі поки що не присвоїв йому титул «Праведника народів світу», на чому наполягають єврейські та українські організації.

Контекст : Радіо «СВОБОДА»


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-06-24 17:43:38
Переглядів сторінки твору 2314
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-24 20:49:11 ]
У нас були сусіди - єврейська сім'я, зараз вони проживають в державі Ізраїль. Так ось, мені Раїса Андріївна розповідала, що коли вона молода комсомолка приїхала працювати у школі в західноукраїнському селі(приїхала вона з Молдавії), то, так як були не ситі часи, її підгодовували учні. Батьки тих учнів дехто сам був бандерівцем, а інші допомагали бандерівцям... І хоч вчителька була російськомовною і навчала дітей російської мови, ніхто проти неї нічого не мав. Я з нею познайомилася, коли ми поселилися в один будинок у Теребовлі, вона розмовляла українською мовою без натяку на акцент. Хоч про бандерівців говорили на той час погано, Раїса Андріївна мені казала, щоб я не вірила цій брехні ( звичайно тихо і наодинці). Про Омеляна Ковча я чула у передачі Миколи Княжицького, це справді була надзвичайна людина.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-06-24 21:15:13 ]
Напевно кожен з нас би міг пригадати вчителів різних національностей, які нас навчали, хоча
за часів СРСР, принаймні в 70-ті, коли я навчався в школі, всі були однаковими - просто вчителями, без національного поділу. Це вже зараз якось помітніше, оглядаючись назад, хто представником якої нації міг бути, що, зрештою, не виглядає таким важливим.

Звичайно, єврейське питання довгий час було вельми непростим. Ще за часів фараонів до 1500 року до Р.Х. писали на глиняних дощечках донесення Аменхотепам, що хебреї, дослівно, "люди з-за Ріки" (нині Єфрат), проникають на пасовища Ханаану. Зауважу, що "люди з-за Ріки" потрапили туди, за Ріку за декілька десятиріч перед тим, будучи вигнаними з Ханаану під час звільнення Єгипту (стародавнього Кемпту) від гіксосів...
Тож, зрештою, коли ми говоримо про українців, то говоримо не лише про галичан, чи українських греко-католиків, так само, коли ми говоримо про євреїв, то не говоримо про віру, її розмаїття, чи про окремі племена, чи там коліна народу.

На жаль, багато наших сучасників і попередників, володіли і володіють питанням недостатньо, аби не здійснювати серйозні помилки у своєму трактуванні надскладних історичних явищ.
Але, як українці достойні називатися саме українцями, так і інші народи мають свої історичні ВЛАСНІ назви. До цього потрібно ставитися з найвищою пошаною і не тільки до цього.

Отець Омелян Ковч - віддав своє життя за братів і сестер, не ділячи їх ні за іменами, ні за національністю. Беремо приклад, вчимося...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-06-24 21:33:43 ]
Добре, що Україна пам"ятає не тільки Гонту, але й Омеляна Ковча та Андрія Шептицького. Це дає надію.