Любов і ненависть заповнили суть
І вихром влилися у душу як ртуть,
Нема порятунку, у відчаї сміло,
Як блискавки спалах пронизала тіло
Одна тільки думка: " Немає кохання -
То хай і не буде зорі і світання."
В останнє серденько заниє й зболить
І темінь врятує від зради умить.
Кохання - облуда, терновий вінець,
Це вхід у тунель, де всім мріям кінець.
Упала остання гаряча сльоза,
Відкрила вікно, де поета слова:
" Минеться усе, як ти віриш в святе".
О, ні, не повірю, ніщо не зросте
На голім камінні серденька мого
Без голосу, звуку, кохання його,
Без віри й надії нема майбуття,
Вже краще ступити в ріку небуття.
У плескоті хвиль ледве чутні слова:
"Вода там холодна, а ти ще жива... "
Скоріше вхопи соломинку життя
І сонце засяє, і щезне роса,
Від бід і нещасть не залишить й сліда."
Ти тільки борися, здаватись не смій,
Нелегкий,
тернистий є шлях твій до мрій.
З безвиходу, тьми врятували життя
І дали надію поета слова.
2010