Все хорошо, но "течет река, звенит ручей, и я ничья, и ты ничей".
Красота Ваших поэзий, в конце-концов возьмет свое, но, опять-таки, "течет река". Обыденный образ и действие.
Ощущается печаль безысходности - мол, что поделаешь? Течет река.
А все остальное, как и обычно, необычно и превосходно.
Но "течет река"...

Благодарствую. Мне нравятся Ваши поэзии. Классика.

Привіт))) Гумільов так не соч.
Много лишних слов...

"Тече ріка. Й така в ній спрага жити,
що і вода, здається, ожива!"

...і душі читачів так само оживають від таких поезій!

От якби ж ці рядки Ваші, п. Любо, та у щойновидану збірку "Пастораль річечки"! http://www.ukraine3000.org.ua/yesterday/yesnews/8145.html

Західний Буг тече через моє рідне місто Сокаль (до речі крлись тут проходила границя між Польщею і СРСР), єктівчерез те ця тема мені дуже болить. До написання цього вірша спонукало повідомлення-попередження у районній газеті про заборону купання у цій водоймі. Нещодавно така заборона знову промайнула у районному часописі. Цитую з допису Р.Іванової, лікаря райсанепідемстанції: "На території нашого району пляжів, рекреаційних зон водних обєктів немає! відкриття зон відпочинку не планується і погоджені з рацсанепідемстанцією не будуть, оскільки за результатами досліджень реєструється високий (перевищує нормативи) рівень бактеріального забруднення у річках Західний Буг та Рата. У звязку з цим не рекомендуємо купатися у цих водоймах." ("Голос з-над Бугу", 17 червня 2011 р). Тож, дякую, Женю, за краплю позитиву...

!!!!!

Тече собі й тече між берегами,
несе, мов кару, мертву каламуть. - сумно і страшно. Але треба вірити, що все буде добре.

"бо ж сміття, гнане вітром, – не вітрила," - мені цей рядочок не читається(там слово "сміття" збиває ритм.)
віршик дуже спобобався, бо, на жаль, ми засмічуємо не лише ріки, а й власне життя брудом буденності.
глибоко.

Мне иногда кажется, что полезна люстрация во всем.

Дякую, Алексію, за "красоту"... Та не це було метою. "Печаль безисходности"... Ви її відчули. Отже, не все так безнадійно. Не здивуюсь, коли хтось зверне увагу і на "занадто точні", а отже - занадто слабкі рими. А я відчуваю і в цій "точності" надзвичайну гнучкість мови і суперечливість образів... Одна буква... Одна буква! А яка прірва між світами слів ( тече -Втече, ПРОтікає - тікає). Саме так... "тече ріка..." І нема тут нічого надзвичайного... І все - дивововижне... Дякую.

Я ж не Гумільов... Дякую, Вітре.

Дякую, Вікторіє. Якби... то було б непогано.

Вірю. Інакше б так не написалось. Дякую, Василю, за відгук.

Дякую, Соіфйко!

Орієнтувалась на "смІттєзвалище", тому, може, й не читається, якщо читати - сміттЯ... Дякую, Оксанко.

Дуже сподобався Ваш вірш! За людей перед річкою соромно... Звернула увагу на точність рим, але сприйняла це як художній прийом автора, який тут доречний.

Вже багато доброго Вам, Любове, написали - приєднуюся. Але останній рядок "що і вода, здається, ожива!" викликав щось на кшалт заперечення, що пояснюється моїм відчуттям Води як живої сутності за всіх обставин... тим більше, що "тече ріка"... але це на мою скромну думку.

Ну, не за всіх же людей соромно... Дякую, Лесю, за відгук.

Розумію, Маріє... Але все логічно, хіба ні? Є мертва вода. Є жива вода. У вірші - є мертва каламуть, яка вкінці має шанс перетворитися у живу воду. Процес самоочищення, так би мовити (чи, принаймнві віра в нього). По-моєму заперечення не повинно бути... Але це теж на мою скромну думку. Дякую!

Дякую, Анатолію. Не знаю, з чого Ви такий висновок зробили... Але це Ваше право. Не буду з Вами сперечатись.