ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.24 23:03
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як

Ірина Вовк
2026.09.24 05:29
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле

хома дідим
2026.09.24 00:00
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час

Борис Костиря
2026.09.23 20:02
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.

Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд

Федір Паламар
2026.09.23 19:32
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому! Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи: – Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто супроводитиме ме

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:17
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.

Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:16
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.

Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -

Борис Костиря
2026.09.23 14:40
Він біг у даль, отримавши свободу,
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг

Вячеслав Руденко
2026.09.23 11:38
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.

Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Кучерук (1958) / Вірші

 Душі моєї дивний устрій...
Душі моєї дивний устрій
Лиш той, напевно, пізнає,
Хто в неї дивиться, як в люстро
На відображення своє.
Немає в ній ні зла, ні бруду,
Ані омани сліпоти, –
Хмільними чарами облуди
Її не вдасться обплести.
Вона не знає меж, ні впину,
І вирізняється на слух, –
Вам не здається в цю хвилину,
Що ви її відчули рух?
Що, у нічному безгомінні,
Її тепло вас обняло,
І, наче сонячне проміння,
Зігріло вас і ваше тло?
І залишилося назавше
Із вашим жаром пополам…
Душі людській тепло віддавши
Свою зігрію потім там.
09.07.11.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-07-10 01:13:04
Переглядів сторінки твору 3515
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.187 / 5.5  (5.079 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 5.179 / 5.5  (5.304 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.09.24 06:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-07-10 08:33:06 ]
А чому не "мого єства"?
Я не знаю, наскільки це значення можна вважати штампом (а про згадування слова "душа" у поезіях днями йшлося - і саме в ПМ), але НМСД, "єство" у значенні "природа" - своя, а не та, що за вікнами, це доволі непоганий варіант.
"лю́стро", "лю́стрі"... Якесь воно мені електричне.
Два різних значення, а відмінюються однаково.
Гарний ліричний вірш і візитка.
Та щось на епітафію трішки схожа. Можливо, бодай хоч натяк на самоіронію у ньому Вами може сприйматись як щось недоречне. Тому і сприймається мною ваш вірш як прижиттєва епітафія.
Душа - це те єдине, що у деякій мірі поєднує нас з потойбіччям.

Без крамоли та критики,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-10 08:53:02 ]
Вітаю!
Безгоміння РУХУ
Навзаємi


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-07-10 10:37:04 ]
Гаррі, давно, по-моєму, повинно перестати бути приводом для суперечки питання: чи має право автор занурюватися думкою у глибини душі? Має, - вся річ тільки у тому, як і в ім'я чого він це робить, і тільки. Я, наприклад, спробував зробити відчутним кожному перегук далеких, але споріднених душ. Якщо це вдалося - добре, а якщо - ні, то просто шкода, що мені не вистачило хисту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-07-11 22:50:02 ]
Я вже побачив, як Ви солідно виглядаєте, і це відбило будь-яке бажання сперечатись. Та я не сперечався.
Перша строфа, а особливо, перший рядок - це як заспів, це як запорука успіху чи провалу.
А у Вас він починається з душі. Та з неї починається безліч усіляких приказок, якщо не матюків. А з "Єства" - тільки тексти високого, не побоююсь сказати, духовного і душевного забарвлення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-07-10 10:37:45 ]
Дякую тобі, Олександре, за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-10 11:45:24 ]
Я глянула у те люстерко
І, диво - зморшки десь пропали!!!
Немов жива вода з цеберка,
Твоя душа начаклувала.;-))))))
Вибачаюся за недоречне тикання, але саме так написалося.;-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-07-10 12:24:18 ]
Тепло і душевно! Прекрасна душа, в якій нема "ні зла, ні бруду"і яка в змозі зігріти інших. Два останні рядки - дуже глибокі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2011-07-10 15:29:56 ]
Світлий і щирий вірш, у ньому по вінця синівської любові... І саме тому слово устрій тут казенне якесь, немовби йдеться про якусь установу, а не про душу... Мабуть, варто пошукати другу риму...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-07-10 16:38:41 ]
Дякую тобі, Патаро, за добрі слова. Мені прикро і соромно, що часом соромлюся сказати комусь їх сам...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-07-10 16:42:10 ]
Останні два рядочки, Іване, саме про мене, правда...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-07-10 16:58:50 ]
Ну, Іване, - смаки у всіх різні...
Мені рима подобається, тобі - ні...
Тебе бентижить "устрій", Гаррі не влаштовує "люстро", третім - не сподобпається зміст, четвертим - форма вірша...
Хлопці, головне - я зрозумілий усім, чи не так?..
Люблю я вас усіх, - щиро і людяно, а такі слова знаходжу в тлумачному словнику, ось і все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2011-07-11 21:43:25 ]
Душі Твоєї дивний устрій,
У мене також дивина.
Якщо когось у душу впустим -
Від щастя світиться вона.
Душі моєї надчутливість
Зриває маски із людей.
Та пори все я вірю в диво
І в те, що щастя мить прийде!
Але признаюсь, так бракує
Мені в цім світі рідних душ.
В народі кажуть - час лікує...
На голос серця знову йду...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-07-17 18:46:57 ]
Дякую тобі за розуміння.