Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.26
05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
2025.11.26
00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
2025.11.25
22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
2025.11.25
18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
2025.11.25
15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
2025.11.25
13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
2025.11.25
13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
2025.11.25
12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
2025.11.25
10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
2025.11.25
07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Данчак Надія Мартинова (1948) /
Проза
МАРТЫНОВЫ
Надежда Мартынова Данчак
Кратко о Мартыновых
О, сколько судеб в житейской книге Бытия. Записаны хождения по мукам, купание в любви и неотложность существования, бытия, подарок БОГА для человечества во все ВЕКА…
История всей семьи Мартыновых, предков, теряется в веках. И то, что мы сейчас знаем где – то на поверхности 20 века, может быть, их судьба дополнит сведения всех представителей рода Мартыновых...
В 19 веке три брата Мартыновых, один из них генерал - служил в городе
Санкт - Петербург, ведал разведкой в генерала Деникина. Средний
брат со своей семьей жил в Москве.
Третий брат со своими детьми, внуками жил в своей усадьбе, в Донецкой губернии. Жили и выживали, кто, как мог, трудились и имели небольшой достаток.
В годы революции все семейство третьего брата хотели расстрелять, как зажиточных, но малых детей и женщин оставили. Взрослых детей мужского пола и всех мужчин семьи погрузили в вагон, и выслали в Сибирь. По дороге кого-то расстреляли, кто-то умер, кто-то сбежал и растаял на территории Сибири. Те братья и сестры, тетки и бабушки, что остались- разбрелись, разъехались...
Малых детей, Александра и сестер Екатерину и Марию, красные заставили написать «ОТКАЗНУЮ» от родственников, это и спасло им жизнь. Они остались жить на Донбассе. Голодали, но держались…
По иронии судьбы бойкая сестра Екатерина вышла замуж за красного командира Якова ГНЕУШЕВА, в последствии секретаря парторганизации в г. Красный – Лиман. Она родила ему сына Владимира, который стал моряком дальнего плавания, служил на славной китобойной флотилии «СЛАВА», и снялся в знаменитом фильме « Адмирал Нахимов», в роли моряка.
Сестра Мария вышла замуж за шахтера, г. Константиновка, там и
проживала, детей у нее не было.
Судьба Александра, сложилась сложно. Он женился на красивой девушке, сироте из греческого поселения Гуляй – Поля, Марии Литвиновой соседке Махно, которую, советская власть, направила учиться на бухгалтера в г. Красный Лиман, там она встретила Александра и они поженились.
Мария родила сына Юрия и работала в «райпотребсоюзе», по своей доброте душевной всех спасала от голода и холода.
Когда началась война Александра призвали в армию и отправили в
«войско Рокоссовского», как сына «врага народа». Мария во время
войны спасла многих - соседей, родственников от голода, ее поймали и
отправили в концлагерь, оттуда она сбежала. Она Святая женщина,
всю свою жизнь помогала другим выжить, спасала людей от беды, лечила, кормила даже в ущерб себе. Жизнь прожила очень трудную. Голодное
сиротское детство, тяжелые годы войны, не очень счастливое замужество.
Мария как «ломовая» лошадь, безропотно тянула лямку своей жизни и
безотказно помогала другим. Родила еще одного сына Сергея. Радовалась внукам, своим детям, отдавала им всю себя, все свои силы, здоровье. Ее любили все.
Знаменитый певец Евгений Мартынов родной племянник Александра.
Семья разошлась по всей России, Украине, Белоруссии и
другим странам, сложно всю историю Семьи свести в один роман о семье Мартыновых. Жизнь продолжается и Семья разрастается…
2011 г
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №11107151866
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
МАРТЫНОВЫ
Судьба СЕМЬИ
Мартыновы
Надежда Мартынова Данчак
Кратко о Мартыновых
О, сколько судеб в житейской книге Бытия. Записаны хождения по мукам, купание в любви и неотложность существования, бытия, подарок БОГА для человечества во все ВЕКА…
История всей семьи Мартыновых, предков, теряется в веках. И то, что мы сейчас знаем где – то на поверхности 20 века, может быть, их судьба дополнит сведения всех представителей рода Мартыновых...
В 19 веке три брата Мартыновых, один из них генерал - служил в городе
Санкт - Петербург, ведал разведкой в генерала Деникина. Средний
брат со своей семьей жил в Москве.
Третий брат со своими детьми, внуками жил в своей усадьбе, в Донецкой губернии. Жили и выживали, кто, как мог, трудились и имели небольшой достаток.
В годы революции все семейство третьего брата хотели расстрелять, как зажиточных, но малых детей и женщин оставили. Взрослых детей мужского пола и всех мужчин семьи погрузили в вагон, и выслали в Сибирь. По дороге кого-то расстреляли, кто-то умер, кто-то сбежал и растаял на территории Сибири. Те братья и сестры, тетки и бабушки, что остались- разбрелись, разъехались...
Малых детей, Александра и сестер Екатерину и Марию, красные заставили написать «ОТКАЗНУЮ» от родственников, это и спасло им жизнь. Они остались жить на Донбассе. Голодали, но держались…
По иронии судьбы бойкая сестра Екатерина вышла замуж за красного командира Якова ГНЕУШЕВА, в последствии секретаря парторганизации в г. Красный – Лиман. Она родила ему сына Владимира, который стал моряком дальнего плавания, служил на славной китобойной флотилии «СЛАВА», и снялся в знаменитом фильме « Адмирал Нахимов», в роли моряка.
Сестра Мария вышла замуж за шахтера, г. Константиновка, там и
проживала, детей у нее не было.
Судьба Александра, сложилась сложно. Он женился на красивой девушке, сироте из греческого поселения Гуляй – Поля, Марии Литвиновой соседке Махно, которую, советская власть, направила учиться на бухгалтера в г. Красный Лиман, там она встретила Александра и они поженились.
Мария родила сына Юрия и работала в «райпотребсоюзе», по своей доброте душевной всех спасала от голода и холода.
Когда началась война Александра призвали в армию и отправили в
«войско Рокоссовского», как сына «врага народа». Мария во время
войны спасла многих - соседей, родственников от голода, ее поймали и
отправили в концлагерь, оттуда она сбежала. Она Святая женщина,
всю свою жизнь помогала другим выжить, спасала людей от беды, лечила, кормила даже в ущерб себе. Жизнь прожила очень трудную. Голодное
сиротское детство, тяжелые годы войны, не очень счастливое замужество.
Мария как «ломовая» лошадь, безропотно тянула лямку своей жизни и
безотказно помогала другим. Родила еще одного сына Сергея. Радовалась внукам, своим детям, отдавала им всю себя, все свои силы, здоровье. Ее любили все.
Знаменитый певец Евгений Мартынов родной племянник Александра.
Семья разошлась по всей России, Украине, Белоруссии и
другим странам, сложно всю историю Семьи свести в один роман о семье Мартыновых. Жизнь продолжается и Семья разрастается…
2011 г
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №11107151866
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
