
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.11
12:36
Не кожна жінка має вміння
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.
2025.10.11
12:19
Руйнуючи себе,
я руйную світ,
бо я - його частина.
Відновлюючи себе,
я відновлюю квіт,
бо я - його клітина.
я руйную світ,
бо я - його частина.
Відновлюючи себе,
я відновлюю квіт,
бо я - його клітина.
2025.10.11
00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
2025.10.10
21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний
2025.10.10
19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
2025.10.10
18:58
Під завалами, що на «львівщині»,
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…
Схороню свої душі залишки.
Передбачення, снами віщими,
Не торкатимусь, зайві заклики…
І лежатиму під завалами
Сотні, тисячі років скривджених
Своїм побутом, хай віддаленим
Але ж вибритим і остриженим…
2025.10.10
17:14
Танцює дощ легенький знов,
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.
2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.
Плете із неба холоди.
А я дивлюсь німе кіно,
Де зранку всі спішать кудись.
2.І дощ біжить, немов літа.
А під дощем стоїть дівча.
Чи жде когось, чи просто так.
2025.10.10
15:36
Потік бажаного тепла
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.
Тече по всьому тілу
Не лиш тому, що не дотла
Осінні дні згоріли.
Горить нестримано вогонь
Дерев різномаїтих,
А я теплом твоїх долонь
Все більш і більш зігрітий.
2025.10.10
15:20
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.10
15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.10
15:18
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Сиджу за столом.
Думок гібрид.
Віршів недописаних дюжина.
Раптом промінь, прорвавши імлу,
Впав на твір віршований,
Щось прочитав і по столу
2025.10.09
22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,
2025.10.09
21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький
2025.10.09
20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.
Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить
2025.10.09
20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач
2025.10.09
15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Данчак Надія Мартинова (1948) /
Проза
МАРТЫНОВЫ
Надежда Мартынова Данчак
Кратко о Мартыновых
О, сколько судеб в житейской книге Бытия. Записаны хождения по мукам, купание в любви и неотложность существования, бытия, подарок БОГА для человечества во все ВЕКА…
История всей семьи Мартыновых, предков, теряется в веках. И то, что мы сейчас знаем где – то на поверхности 20 века, может быть, их судьба дополнит сведения всех представителей рода Мартыновых...
В 19 веке три брата Мартыновых, один из них генерал - служил в городе
Санкт - Петербург, ведал разведкой в генерала Деникина. Средний
брат со своей семьей жил в Москве.
Третий брат со своими детьми, внуками жил в своей усадьбе, в Донецкой губернии. Жили и выживали, кто, как мог, трудились и имели небольшой достаток.
В годы революции все семейство третьего брата хотели расстрелять, как зажиточных, но малых детей и женщин оставили. Взрослых детей мужского пола и всех мужчин семьи погрузили в вагон, и выслали в Сибирь. По дороге кого-то расстреляли, кто-то умер, кто-то сбежал и растаял на территории Сибири. Те братья и сестры, тетки и бабушки, что остались- разбрелись, разъехались...
Малых детей, Александра и сестер Екатерину и Марию, красные заставили написать «ОТКАЗНУЮ» от родственников, это и спасло им жизнь. Они остались жить на Донбассе. Голодали, но держались…
По иронии судьбы бойкая сестра Екатерина вышла замуж за красного командира Якова ГНЕУШЕВА, в последствии секретаря парторганизации в г. Красный – Лиман. Она родила ему сына Владимира, который стал моряком дальнего плавания, служил на славной китобойной флотилии «СЛАВА», и снялся в знаменитом фильме « Адмирал Нахимов», в роли моряка.
Сестра Мария вышла замуж за шахтера, г. Константиновка, там и
проживала, детей у нее не было.
Судьба Александра, сложилась сложно. Он женился на красивой девушке, сироте из греческого поселения Гуляй – Поля, Марии Литвиновой соседке Махно, которую, советская власть, направила учиться на бухгалтера в г. Красный Лиман, там она встретила Александра и они поженились.
Мария родила сына Юрия и работала в «райпотребсоюзе», по своей доброте душевной всех спасала от голода и холода.
Когда началась война Александра призвали в армию и отправили в
«войско Рокоссовского», как сына «врага народа». Мария во время
войны спасла многих - соседей, родственников от голода, ее поймали и
отправили в концлагерь, оттуда она сбежала. Она Святая женщина,
всю свою жизнь помогала другим выжить, спасала людей от беды, лечила, кормила даже в ущерб себе. Жизнь прожила очень трудную. Голодное
сиротское детство, тяжелые годы войны, не очень счастливое замужество.
Мария как «ломовая» лошадь, безропотно тянула лямку своей жизни и
безотказно помогала другим. Родила еще одного сына Сергея. Радовалась внукам, своим детям, отдавала им всю себя, все свои силы, здоровье. Ее любили все.
Знаменитый певец Евгений Мартынов родной племянник Александра.
Семья разошлась по всей России, Украине, Белоруссии и
другим странам, сложно всю историю Семьи свести в один роман о семье Мартыновых. Жизнь продолжается и Семья разрастается…
2011 г
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №11107151866
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
МАРТЫНОВЫ
Судьба СЕМЬИ
Мартыновы
Надежда Мартынова Данчак
Кратко о Мартыновых
О, сколько судеб в житейской книге Бытия. Записаны хождения по мукам, купание в любви и неотложность существования, бытия, подарок БОГА для человечества во все ВЕКА…
История всей семьи Мартыновых, предков, теряется в веках. И то, что мы сейчас знаем где – то на поверхности 20 века, может быть, их судьба дополнит сведения всех представителей рода Мартыновых...
В 19 веке три брата Мартыновых, один из них генерал - служил в городе
Санкт - Петербург, ведал разведкой в генерала Деникина. Средний
брат со своей семьей жил в Москве.
Третий брат со своими детьми, внуками жил в своей усадьбе, в Донецкой губернии. Жили и выживали, кто, как мог, трудились и имели небольшой достаток.
В годы революции все семейство третьего брата хотели расстрелять, как зажиточных, но малых детей и женщин оставили. Взрослых детей мужского пола и всех мужчин семьи погрузили в вагон, и выслали в Сибирь. По дороге кого-то расстреляли, кто-то умер, кто-то сбежал и растаял на территории Сибири. Те братья и сестры, тетки и бабушки, что остались- разбрелись, разъехались...
Малых детей, Александра и сестер Екатерину и Марию, красные заставили написать «ОТКАЗНУЮ» от родственников, это и спасло им жизнь. Они остались жить на Донбассе. Голодали, но держались…
По иронии судьбы бойкая сестра Екатерина вышла замуж за красного командира Якова ГНЕУШЕВА, в последствии секретаря парторганизации в г. Красный – Лиман. Она родила ему сына Владимира, который стал моряком дальнего плавания, служил на славной китобойной флотилии «СЛАВА», и снялся в знаменитом фильме « Адмирал Нахимов», в роли моряка.
Сестра Мария вышла замуж за шахтера, г. Константиновка, там и
проживала, детей у нее не было.
Судьба Александра, сложилась сложно. Он женился на красивой девушке, сироте из греческого поселения Гуляй – Поля, Марии Литвиновой соседке Махно, которую, советская власть, направила учиться на бухгалтера в г. Красный Лиман, там она встретила Александра и они поженились.
Мария родила сына Юрия и работала в «райпотребсоюзе», по своей доброте душевной всех спасала от голода и холода.
Когда началась война Александра призвали в армию и отправили в
«войско Рокоссовского», как сына «врага народа». Мария во время
войны спасла многих - соседей, родственников от голода, ее поймали и
отправили в концлагерь, оттуда она сбежала. Она Святая женщина,
всю свою жизнь помогала другим выжить, спасала людей от беды, лечила, кормила даже в ущерб себе. Жизнь прожила очень трудную. Голодное
сиротское детство, тяжелые годы войны, не очень счастливое замужество.
Мария как «ломовая» лошадь, безропотно тянула лямку своей жизни и
безотказно помогала другим. Родила еще одного сына Сергея. Радовалась внукам, своим детям, отдавала им всю себя, все свои силы, здоровье. Ее любили все.
Знаменитый певец Евгений Мартынов родной племянник Александра.
Семья разошлась по всей России, Украине, Белоруссии и
другим странам, сложно всю историю Семьи свести в один роман о семье Мартыновых. Жизнь продолжается и Семья разрастается…
2011 г
© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №11107151866
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію