ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле

Ігор Терен
2026.01.26 18:45
А сатира, критика та гумор –
це пілюлі шоу шапіто,
де карикатури
із натури
вилікують одного на сто.

***
А лінія життя, що на долоні,

Юрій Лазірко
2026.01.26 18:11
Пав король. Бажання випало за ним.
Чи всох, чи здох... пучечком затугим...
Рай-тузи я зминала у пітній руці,
життя не в шоколаді і не в молоці,
ушир розмазувала посміх на лиці,
в той дім ступала, де кальянив дим...

Приспів:

В Горова Леся
2026.01.26 16:48
Сьогодні сніг колишній втратив присмак.
В дитинстві пах весняною грозою,
Озоном літнім, і сідав зумисно
На губи, щоб розтанути росою,
Та смакуватися у чистих бризках,
І хвастатись- такий бадьоросвіжий,
Що можна з'їсти з нього цілу сніжку!

Марія Дем'янюк
2026.01.26 16:19
Тут час дрімає на ялинці,
І я блукаю наодинці,
А сніг всміхається - блищить,
Синичка на гіллі сидить,
І раптом пурх і полетіла,
А я сніжиноньки ловила...
Гойдається ялини гілка,
Вже не синиця...Певне білка...

Олена Побийголод
2026.01.26 12:08
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи:
• Режисер
• Оператор
• Головний герой
• Головна героїня
• Дівчина з хлопавкою

Ольга Олеандра
2026.01.26 09:09
Маю знайти у цьому мороці світло і сенс – свої власні.
І слідкувати, щоби не згасли
довіра і любов, попри біль і сльози.
Якщо вони згаснуть, ця московська нечисть переможе.

Маю зоставатись сильною, навіть коли безсила.
Можна черпати сили у турбот

Ярослав Чорногуз
2026.01.26 07:03
Мені б тендітну і жадану
До себе ніжно пригорнути.
І так завмерти бездиханно,
І умлівати, вбивши смуток.

Зігріти радощі у серці,
І віддавати ласку свіжу,
І у смарагдових озерцях
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Данчак Надія Мартинова (1948) / Проза

 МАРТЫНОВЫ

Судьба СЕМЬИ

Мартыновы
Надежда Мартынова Данчак
Кратко о Мартыновых

О, сколько судеб в житейской книге Бытия. Записаны хождения по мукам, купание в любви и неотложность существования, бытия, подарок БОГА для человечества во все ВЕКА…



История всей семьи Мартыновых, предков, теряется в веках. И то, что мы сейчас знаем где – то на поверхности 20 века, может быть, их судьба дополнит сведения всех представителей рода Мартыновых...
В 19 веке три брата Мартыновых, один из них генерал - служил в городе
Санкт - Петербург, ведал разведкой в генерала Деникина. Средний
брат со своей семьей жил в Москве.
Третий брат со своими детьми, внуками жил в своей усадьбе, в Донецкой губернии. Жили и выживали, кто, как мог, трудились и имели небольшой достаток.
В годы революции все семейство третьего брата хотели расстрелять, как зажиточных, но малых детей и женщин оставили. Взрослых детей мужского пола и всех мужчин семьи погрузили в вагон, и выслали в Сибирь. По дороге кого-то расстреляли, кто-то умер, кто-то сбежал и растаял на территории Сибири. Те братья и сестры, тетки и бабушки, что остались- разбрелись, разъехались...
Малых детей, Александра и сестер Екатерину и Марию, красные заставили написать «ОТКАЗНУЮ» от родственников, это и спасло им жизнь. Они остались жить на Донбассе. Голодали, но держались…
По иронии судьбы бойкая сестра Екатерина вышла замуж за красного командира Якова ГНЕУШЕВА, в последствии секретаря парторганизации в г. Красный – Лиман. Она родила ему сына Владимира, который стал моряком дальнего плавания, служил на славной китобойной флотилии «СЛАВА», и снялся в знаменитом фильме « Адмирал Нахимов», в роли моряка.
Сестра Мария вышла замуж за шахтера, г. Константиновка, там и
проживала, детей у нее не было.
Судьба Александра, сложилась сложно. Он женился на красивой девушке, сироте из греческого поселения Гуляй – Поля, Марии Литвиновой соседке Махно, которую, советская власть, направила учиться на бухгалтера в г. Красный Лиман, там она встретила Александра и они поженились.
Мария родила сына Юрия и работала в «райпотребсоюзе», по своей доброте душевной всех спасала от голода и холода.
Когда началась война Александра призвали в армию и отправили в
«войско Рокоссовского», как сына «врага народа». Мария во время
войны спасла многих - соседей, родственников от голода, ее поймали и
отправили в концлагерь, оттуда она сбежала. Она Святая женщина,
всю свою жизнь помогала другим выжить, спасала людей от беды, лечила, кормила даже в ущерб себе. Жизнь прожила очень трудную. Голодное
сиротское детство, тяжелые годы войны, не очень счастливое замужество.
Мария как «ломовая» лошадь, безропотно тянула лямку своей жизни и
безотказно помогала другим. Родила еще одного сына Сергея. Радовалась внукам, своим детям, отдавала им всю себя, все свои силы, здоровье. Ее любили все.
Знаменитый певец Евгений Мартынов родной племянник Александра.
Семья разошлась по всей России, Украине, Белоруссии и
другим странам, сложно всю историю Семьи свести в один роман о семье Мартыновых. Жизнь продолжается и Семья разрастается…

2011 г


© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №11107151866




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-07-16 12:05:25
Переглядів сторінки твору 1022
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.689 / 5.19)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.015 / 4.88)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.06.22 12:59
Автор у цю хвилину відсутній