Я вже була на тій сторінці, Улянко, дякую за запрошення! Лиш не знаю, що там писати - та й навіщо? Коментувати його твори мені ще зарано :)). А любити - я його й так люблю.

ясно :)) дякую! я довго крутилася над тим рядком, і він справді звучить не надто прозоро - десь як любов на рівні неясного спогаду, де ти не можеш усвідомити, чому вона ще про себе нагадує.
У мене останнім часом з'явилася нова манія - нескінченне правлення віршів :)) я вже цей так переробляла - майже поламала, то вирішила відпустити, – може з часом в голову прийдуть світліші думки:))

Анекдот в тему згадав. Внук запитує дідуся: "А ти пам'ятаєш свою першу любов?" Той відповідає: "Ой, внучку, я вже й останньої не пам'ятаю". :)

клас ))))) дякую!

Прошу! :)

дякую, Зоряночко!
як же я рада від вас це чути!

:) а якось і не кинувся в очі той повтор... я подумаю, дякую!

цьом, Патарочко! "хвилька за хвилею" - гарно ви сказали, - наче не про вірш, а про життя :))

о, тепер в мене з'явилася ще одна загадка - конструктивно... жартую... ;)
дякую, Юля!

"зближаєсь час,
і з серцем, б'ючим в груди,
я вирвуся, щоб бачити тебе..."

йду писати :)))))

там додасться зайвий склад, і мені подобається "нести його світи" – тобто сприймати людину як є,– пригадуєш, є такий вислів, що наші ближні допомагають нести нам хрест))) – але тут глибший ракурс – це все описане може стосуватися однієї людини - вона сама - і ріка, і самітник, і скиталець.
дякую, що підказуєш!

Я, Оляшко, розумію, що " нести його світи" - глибший ракурс. Але, я ще раз читаю, і мені здається, що жодного зайвого складу не додається. Ну це мій погляд. Я сперечатися сильно не маю права.)