ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
Хвилі
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Блюзове
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Луцкова (1971) / Вірші

 ***

( із циклу "Справи сердечні")

Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-08-07 13:42:15
Переглядів сторінки твору 9355
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.09.04 16:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-08 00:38:00 ]
Дякую за "дуже", незнайомий друже :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-08-07 17:23:00 ]
Якби ж то справді серце мало декілька життів... Чомусь пригадала із свого:"Ти убив мене вчора. Мене відучора нема..." Мабуть, таки має серце не одне життя, якщо після такої "смерті" і далі прагне долюбити... "Найважче боронитися од ніжності..." Чудовий вірш, посестро!
Світланко, зверніть увагу на цей от нюанс, який мені кинувся у вічі:
"Жива мішень від пострілів ряба, -
усі влучили просто в серцевину."

Якщо від пострілів ряба - це означає, що не всі влучили в серцевину (читопак в яблучко)... Може б щось на кшталт:
"Жива мішень від пострілів ряба, -
і кожен поцілявся в серцевину."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-08 00:44:06 ]
Я, Любцю, також впізнаю себе, читаючи Вас, і тому й не дивуюся, коли разом спотикаємося :) Слушне зауваження, думатиму. Доброї ночі Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-08-07 19:35:42 ]
Світлано, вітаю! Я б відредагував один рядок: "Всі влУчили, ну просто в серцевину", бо наголос "влучИли" - може регіональний, рівненський?
А так вірш дивовижний, побудований на контрастах, парадоксальне мислення з обірваних слів - вищий пілотаж поезії. Неповторні думки, і яка дивовижна ЛГ - всі її так люблять, що від ніжності доводиться відбиватись... Треба їй трохи перцю підсипати, може пародійного, щоб урівноважити ситуацію.
Вітаю з успіхом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-08 00:47:01 ]
Пообіцяла Любі виправити, і Вам "торжествєнно клянусь" :)) Дякую за ніжне слово і майбутній перець


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-08-07 19:37:17 ]
Кокетує твоя ЛГ, Свєтік... Знає ж чудово, що не легше. А нащо боронитися від ніж-ності?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-08 00:02:07 ]
В цілому - легше, але ж "неінтересно" , - так вважає моя ЛГ :)) "Як безнадійно хочеться тепла!.. Хоча воно - немов у спину постріл" - таке пояснення підходить? Хоча сторожові башти завжди пустують, шо там говорить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-08-08 00:20:55 ]
Підходить. Але не влаштовує. Не подобаєцца шото мені настрій твоєї ЛГ... Треба її викликати на співбесіду в кулуари :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-08-08 00:10:15 ]
З "долюбити" категорично не згодна! Ну що за цвинтарщина... Краще вже "знов любити" - то хоч якась циклічність вимальовується (тіпа перепочила - і знов можна до праці братися) :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-08-08 00:17:31 ]
Іш, яка категорична :) Нє, в "долюбити" є, звісно, свій сенс, якщо дивитися на це не як "от щас долюблю нарешті і всьо, зупинюсь", а "долюбити до самого останнього діньочка, скільки б їх там не лищилося".

Але у такому разі є варіант: "Нестримному бажанні ще любити", що і пропонується автору на розгляд :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-08-08 00:34:02 ]
Ой, дівчата, ви тільки не смійтеся - але це я, тскть, з погляду вічності... Ну, в тому смислі, що любов - вічна, як і душа, бо це її невід'ємна властивість (от же слово знайшла), а тому - не може закінчитися. Чи, як кажуть, змінюються об'єкти - любов залишається. Трохи плутано, да? Просто спатоньки хоцца жутко...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-08 00:23:23 ]
Вже таке зауваження влетіло в моє вухо... не скажу від кого. Та хіба не можна знов почати, долюбивши? (шоб танцювати, танцювати - і вклонитись :)) Фенікс "трєпихається"? Чи Фенікс воскресає із попелу??


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-08 19:45:25 ]
знаєте, чому мені сподобалося "долюбити" - тобто мова йде про якийсь наче потенціал людини - якийсь її власний борг - бо що таке любов як не віддавання себе? мені колись писалося "ти все знайшов, ти все віддав, лишилося - долюбити".
Все правильно,– любов циклічна, але ти не перейдеш на наступний цикл, не вичерпавши цього. Це наче "сім пудів солі з'їсти" :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-09 06:15:52 ]
До ЛЮ - бити...
долю бити
долюби ти
долюбити
иииииииии
Світланцю,
ніжність - то найкраща зброя панєнок . кхм.
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 19:19:13 ]
До Лю - пити :)) Та не кличуть...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 20:59:08 ]
До ЛЮ - пити
ласкаво просимо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2011-08-12 23:31:18 ]
Плачу... Так щемно і багатообіцяюче;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 19:22:52 ]
Невже багатообіцяюче?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2011-08-13 13:02:45 ]
Дуже ніжно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-31 19:23:55 ]
Дякую. На Ваших сторінках - також.


1   2   3   Переглянути все