Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
Бат-Шева (Вірсавія)
Бат-Шева
(подумки по дорозі до царя Шломо )
Давно вже не стрічалася із сином,
Відтоді, як посів він царський трон.
Не посміла б просити і цієї стрічі,
Якби не Адонія слізно не впросив.
Це той , котрий проголосив себе царем,
Коли Давид уже згасав.
Слава Богу, що дізнавсь про те пророк Натан
І напоумив мене якомога швидше йти до Давида.
І ось я входжу в цареву опочивальню,
Де стільки втіх зазнала і зачала сина,
І бачу не коханця, а старого, змученого діда.
А там, де я колись була в його обіймах,
Лежала Авішаг, щоб зігрівати напівмертве тіло...
Давид
Не кликав я тебе, Бат-Шево,
Чому прийшла без дозволу сюди?
Щоб немічним мене побачить?
Бат-Шева
Ні, царю! Щоб нагадать тобі уперше і востаннє,
Чим клявся ти мені, як народився Шломо...
Давид
Гадаєш, що я вже присмерті? Позбувся розуму?
Бат-Шева
О ні, мій любий пане! Навпаки. Я певна,
Що ти одужаєш і довго ще сидітимеш на троні
Нам усім на втіху. Та, бач, знайшовся той,
Хто квапить твою смерть...
Давид
І хто ж це?
Бат-Шева
Адонія прогосив себе царем.
Пророк Натан знає про це певніше.
Давид
Покличте сюди пророка!
Пророк Натан
Серйозна справа, царю.
Адонія зібрав на учту Йоава, Ев’ятара,
Іншу знать і всіх твоїх синів, крім Шломо,
І п’ють там, і їдять, а ще горланять:
«Нехай живе цар Адонія!»
Давид
Не буть цьому. Негайно ж, ти, Натане,
Разом із Цадоком посадовіть на мого мула Шломо
І біля Гіхону помажте його на царство.
А потім затрубіть в шофар, проголосивши:
«Нехай живе цар Шломо!»
Бат-Шева
І ось отой, хто бачив вже себе на троні,
Сьогодні слізно просить, щоб син мій Шломо
Дав дозвіл на шлюб його із Авішаг,
Що своїм тілом зігрівала його батька...
Зайве питать вчорашнього бунтівника,
Чи згоди він у дівчини питав.
А мене хіба ж питали, як видавали за Урію?
Чи Давид питав, як брав на своє ложе?
Минули часи пророчиці Дебори,
Як, присоромивши, Барака на битву посилала ...
Тепер ми змушені безслівно вдовольняти
Хіть чоловіків, народжувать дітей та й годі...
Цар Шломо
(зійшовши з трону матері навстріч)
Здорові будьте, мамо!
Що скоїлось, що змусило вас
Без попередження прийти сюди?
Напевне, щось надто важливе?
Кажіть і все я миттю вдовольню...
Бат-Шева
Проситиму, щоб дозвіл дав ти на шлюб
Брата твого Адонії з Авішаг Шунамітянкою.
Цар Шломо
(спохмурнівши, а далі з іронією)
Та й годі? А я гадав, що попросите ви
Для Адонії ще й царство!..
Адже він старший брат.
Попросите також важливе щось і для спільників його...
Для зрадника Йоава, що знищив, як батько оповів,
Талановитіших і відданіших од себе полководців,
Для Ев’ятара-священника...
Та й загалом для всіх отих,
Що скинути воліли з трону помазанника Бога...
Ні, просьбою цією Адонія прирік себе на смерть.
Чи ж можна просити те, що батьковим було?
Отак же й кровний брат його – Авшалом
Ввійшов до батькових наложниць в Єрусалимі...
Отож, даруйте, мамо, і прощайте!..
Бат-Шева (залишаючи тронний зал)
Яка ж ти бідолашна Авішаг, красуне із красунь...
Розумію сина: чоловіки напевне заслужили кари.
А ти, нещасна, за які гріхи приречена
Скніть незайманою дівою до смерті?.
P.S.
Відтоді мати не зверталася із просьбами до сина.
-------
Сьома донька в родині.
Мир.
Нафан.
Див. Книга Суддів, 4:8-9.
Мир.
Хоч в івриті звертаються тільки на «ти», автор не міг утриматись від форми, усталеної з давніх-давен в Україні.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Бат-Шева (Вірсавія)
Бат-Шева
(подумки по дорозі до царя Шломо )
Давно вже не стрічалася із сином,
Відтоді, як посів він царський трон.
Не посміла б просити і цієї стрічі,
Якби не Адонія слізно не впросив.
Це той , котрий проголосив себе царем,
Коли Давид уже згасав.
Слава Богу, що дізнавсь про те пророк Натан
І напоумив мене якомога швидше йти до Давида.
І ось я входжу в цареву опочивальню,
Де стільки втіх зазнала і зачала сина,
І бачу не коханця, а старого, змученого діда.
А там, де я колись була в його обіймах,
Лежала Авішаг, щоб зігрівати напівмертве тіло...
Давид
Не кликав я тебе, Бат-Шево,
Чому прийшла без дозволу сюди?
Щоб немічним мене побачить?
Бат-Шева
Ні, царю! Щоб нагадать тобі уперше і востаннє,
Чим клявся ти мені, як народився Шломо...
Давид
Гадаєш, що я вже присмерті? Позбувся розуму?
Бат-Шева
О ні, мій любий пане! Навпаки. Я певна,
Що ти одужаєш і довго ще сидітимеш на троні
Нам усім на втіху. Та, бач, знайшовся той,
Хто квапить твою смерть...
Давид
І хто ж це?
Бат-Шева
Адонія прогосив себе царем.
Пророк Натан знає про це певніше.
Давид
Покличте сюди пророка!
Пророк Натан
Серйозна справа, царю.
Адонія зібрав на учту Йоава, Ев’ятара,
Іншу знать і всіх твоїх синів, крім Шломо,
І п’ють там, і їдять, а ще горланять:
«Нехай живе цар Адонія!»
Давид
Не буть цьому. Негайно ж, ти, Натане,
Разом із Цадоком посадовіть на мого мула Шломо
І біля Гіхону помажте його на царство.
А потім затрубіть в шофар, проголосивши:
«Нехай живе цар Шломо!»
Бат-Шева
І ось отой, хто бачив вже себе на троні,
Сьогодні слізно просить, щоб син мій Шломо
Дав дозвіл на шлюб його із Авішаг,
Що своїм тілом зігрівала його батька...
Зайве питать вчорашнього бунтівника,
Чи згоди він у дівчини питав.
А мене хіба ж питали, як видавали за Урію?
Чи Давид питав, як брав на своє ложе?
Минули часи пророчиці Дебори,
Як, присоромивши, Барака на битву посилала ...
Тепер ми змушені безслівно вдовольняти
Хіть чоловіків, народжувать дітей та й годі...
Цар Шломо
(зійшовши з трону матері навстріч)
Здорові будьте, мамо!
Що скоїлось, що змусило вас
Без попередження прийти сюди?
Напевне, щось надто важливе?
Кажіть і все я миттю вдовольню...
Бат-Шева
Проситиму, щоб дозвіл дав ти на шлюб
Брата твого Адонії з Авішаг Шунамітянкою.
Цар Шломо
(спохмурнівши, а далі з іронією)
Та й годі? А я гадав, що попросите ви
Для Адонії ще й царство!..
Адже він старший брат.
Попросите також важливе щось і для спільників його...
Для зрадника Йоава, що знищив, як батько оповів,
Талановитіших і відданіших од себе полководців,
Для Ев’ятара-священника...
Та й загалом для всіх отих,
Що скинути воліли з трону помазанника Бога...
Ні, просьбою цією Адонія прирік себе на смерть.
Чи ж можна просити те, що батьковим було?
Отак же й кровний брат його – Авшалом
Ввійшов до батькових наложниць в Єрусалимі...
Отож, даруйте, мамо, і прощайте!..
Бат-Шева (залишаючи тронний зал)
Яка ж ти бідолашна Авішаг, красуне із красунь...
Розумію сина: чоловіки напевне заслужили кари.
А ти, нещасна, за які гріхи приречена
Скніть незайманою дівою до смерті?.
P.S.
Відтоді мати не зверталася із просьбами до сина.
-------
Сьома донька в родині.
Мир.
Нафан.
Див. Книга Суддів, 4:8-9.
Мир.
Хоч в івриті звертаються тільки на «ти», автор не міг утриматись від форми, усталеної з давніх-давен в Україні.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
