ну, тобто дуже свіжі... )))

і я так кажу, Женю, тільки так... ))

а воно спочатку так і було, лиш мені підказали, що правильно наголошувати цвяхИ. Довелося поправити)))

так, мій тато завжди так і казав - цвЯхи...
я думаю, що оцей наш, західняцький варіант наголошування слів теж мав би бути літературним - тобто мова часто приймає ті (можливо, і непарвильні) варіанти мовлення, якщо вони стійко в ній прижилися.
Але поки що - мусим грати за тими правилами, які є. )))

так мені хотілося вчора через ці цвЯхи-цвяхИ написати Гаррі Сідорову, щоб порадив... бо можна ж наголошувати птах - птАхи...

а, зрозуміла)) я просто звикла, Женю, казати: "відлітають у вирій птАхи", "сняться жАхи", "фільм жАхів" і тп - неправильно, виявляється)))

дякую, Гаррі!
добре, що я серед ночі не взялася вам писати, а вдень - воно все-таки легше сприймається))) я зрозуміла, буду переучуватися. Хоча коли пишу, то намагаюся вимикати логіку, то вже потім дошліфовується...

Я, схоже, поспішила з публікацією цього вірша, – бачу, що в ньому багато образів, які лиш для мене мають таке особливе трепетне значення - і ці три зорі, і багряні потоки, що вливаються в океан... напевне, читачі сприймають їх як витійство (побачила по коментарях в КП).

Але... в мене таке враження, що звичайно поети закладають в вірші більше, ніж може прочитатися іншою людиною... Я теж сподівалася, що цей вірш буде сприйматися швидше підсвідомо - як музика. Ну що ж, треба ж на чомусь вчитися, буду працювати далі. ))

я довго носилася з ідеєю цього вірша, але він дуже містичний, мене іноді пробиває на всілякі видива у стилі Апокаліпсису)))

знаєте, коли я перший раз відкрила Апокаліпсис Богослова, то - ніколи не забуду це враження - сама собі сказала, що ніколи ще не читала нічого красивішого...)) може тому мене так тягне на ці зорі, ангели, віщі сни )))
Щиро дякую, пане Василю!

казки - реальніші за дійсність,
як згустки мудрості й тепла,
і добре, що приходять вірші
туди, де казка не дійшла...
))))
щиро дякую, пане Василю!