Гарна стаття.
Тільки - хто такі знавці? Напевно, прикордонники на мовних кордонах? Що теж важливо. Але ж...
Взагалі, чим найсуттєвіше відрізняється поет від письменника? Час від часу це питання постає, неначе щось таке важливе в цьому є. Можливо і є.
В контексті "ЗАПИСОК НЕГРАМОТНОГО", на жаль, не зрозумілого авторства, все цікаво і дотепно, але зводиться до давно вже ніби відомої сентенції - письменник для того, щоби мати успіх, може бути і "неписьменним". Більш того, він може "вважати" будь що, аби лише це сподобалося читачеві. Тому матюкатися (це не стосується цього тексту, просто взагалі), чи там опускати термін "людина" "нижче плінтуса", так інколи "касово", бо ж більшість себе бачить трохи вище плінтуса?
Справжній поет не може бути неграмотним, бо поезія - це завжди магія, чари слова. Посмію стверджувати, що саме через цю, малозрозумілу сучасникам магію, справжні поети "проявляються", стають видимими лише трохи пізніше, коли читач доростає.
Але ж це не найважливіше. Бо завдання будь-якого автора - це не подив у очах читача, це радість в очах Бога, чи не так?
Ясно, що справжні автори "змушують працювати на себе" мову, мова і Провидіння творять чарівний сюжет вищого гатунку, до реалізації якого "на папері" і докладається автор, проявляючи найтонший смак, в тому числі і фільтруючи потрібний з огляду на творче "надзавдання" "рівень" грамотності.
В цьому сенсі й "рукописи" не горять, ставши сутністю автора-покровителя тої чи тої культурної традиції. І ця сутність автора віками впливатиме на процес, хоча сам автор давно вже деінде. Але не тільки деінде, а ще й тут, теж. Як тут, теж, і Шевченко, і Франко, і Липа, і багато-багато хто ще.

Славко Анонім щиро переконаний, що слово триччі може писатись з стількома ч, скільки кому забагнеться! Але він підкоряється товаришеві, що править його тексти, і котрий поділяє Ваші погляди.
Опускаючи технічні деталі зазначу, що ця "провокація" стосується не малограмотності-багатограмотності текстів, а питань свободи творчості. Погодьтесь,що питання свободи важливіші питань правопису!Погодьтесь, що простір форми-змісту безмежний і інколи правопис мусить поступитись своїми принципами заради досконалості вираження ідеї.Та й зрештою, правопис служить для обслуговування майстра, чи навпаки? Та й зрештою, про що точаться дискусії в просторі сьогоднішнього українського мовознавства? Не про свободу творчості?! -- Жаль!
друга половинка Аноніма - Я Саландяк

О! Вже веселіше! Дякую, Чорнява, за образний приклад. Мені уявилась "дупаа" набрана більшим розміром шрифту "ДУПАА" -- щоб ще й кругліша, "членн" ще й з подвоєними ч та л -- "ччлленн", щоб ще довший... А цікаво, що кажуть правила правопису про використання різних розмірів шрифту в одному реченні?
Щодо лукавства -- таки лукава та фраза і не вона одна. Так хотілося зачепити наших серйозних мовознавців за живе, -- не можна ж бути завжди такими серйозними. От, наприклад, цікавим було б
дослідження про те, як правильно писати анекдоти подібні до Вашого , щоб це було грамотно та ще й смішно.
Добре було би, щоб калинова-солов'їна вже сама собі давала раду!

Ой, прикільно, як каже Сергій Пантюк. То це тепер і у віршах можна помиляцця, - не тіки в коментах. І рочків так через надцять ми не будемо одне одного розуміти, до розмаїття діалектів, сленгів додастся ше й свідома, а на той час (ака безумовний рефлекс) безумовна неграмотність і хз де та Україна, адже розміри і вага (важливість) держави залежать від кількості мовного люду. Пришельців боячись, виростили горбоконика = троянського автохтона..

Шановна пані Оксано, я такого не казав! Але скажу: можете й "помиляцця", все залежить від того, чого Ви прагнете.
Але раджу Вам ще раз уважно перечитати текст і звернути увагу на підтекст...і не будьте такою серйозною, читаючи анекдоти.
Поділяю Вашу стурбованість!

До речі, ще задовго до приходу слов'ян на Балканський півострів ( у VI—VII ст., в тому числі з Карпат, і з Волині ), після якого там змінилося геть все, грецькі вчені мужі зауважили, що висока грецька мова все більше псується і руйнується сторонніми включеннями, перекрученнями (на кшталт "лЮбий" стає "любИм", тощо), почути гарну, чисту грецьку стало практично неможливим, давно вже і колони не виточувалися, а пам'ятники, і скульптурні прикраси якщо і робилися, то на вкрай низькому рівні (див. "шедеври" нинішніх укр.рос. "митців")......................
Як відомо, греки порівняно недавно відновили звучання грецької в Греції....

Якщо ж весело говорити про наші, авторські скромні потуги, то не можна проминути тему розвитку традицій, і нашої культури в цілому. Думаю, не така вже і таємниця, що основні досягнення, наприклад, української культури - з багатьох причин - знаходяться на цивілізаційному рівні минулих століть, що прекрасні народні традиції, красу і прозорість порозуміння, гармонію перебування людської сутності в життєвих умовах Природи і цивілізації (серед непогрішимого і погрішимого) потрібно розвивати далі. Не заперечуючи, а стверджуючи, чи не так?
А це залежить, наскільки я розумію, саме від розміру особистостей, - бо саме такі, як А.Содомора, М.Фішбейн, Л.Костенко, М.Попович, Л. Гузар, тощо, додають нам розміру, розуміння звучання істини. Але таких людей має бути значно більше, тоді все налагодиться і восторжествує смак і доцільність живому на кожному рівні нашого нинішнього і майбутнього існування.
Ми, як народ, повинні навчитися брати приклад з кращих - і в процесі нашої творчості, а не просто "словоляпства". Якби ми були народом, і цінили голос наших аторитетів, то давно би звернули увагу на творчі здобутки тих персон, яким ми надаємо право керування державою, чи там тою чи тою організацією...

Думаю, що ми ще, нинішні, як народ (після тих всіх "ізмів") собою нічого не являємо. Якби ми мали достатню кількість здобутків на особистому рівні - то всі питання вирішувалися би зовсім інакше.
В тому числі і поетичних здобутків, яких, якщо говорити правду, на нашому сайті теж обмаль... (
Проте, це не заважатиме нам розвиватися, тягнутися до кращого... З неусвідомленого підтексту до чітких контурів краси і смаку...

Хай як парадоксально це буде звучати, скажу таке:я згідний з такими Вашими словами, але буду казати наперекір і іронізувати... І з самого себе такого також, -- "ми ще, нинішні, як народ... собою нічого не являємо" -- найменшою мірою через мову.Людина малограмотна не здогадуючись про "те правило", пише "надхненний",від дихати, не уявляючи собі, що може бути інакше, а "вумна" від тхнути...І та "вумна" знаходить сотню доказів "вумних", чи не так? А щоб щось поміняти,треба вже давно не слова а бука.
Повторюю: мовознавство, особливо сьогодні, особливо українське повинно зосередитись на свободі творчості і як перший крок прибрати оте "смердюче" становище українського майстра! І прислужувати тому майстрові та мові.
Шановна Адміністраціє Майстерень, знаю Ваше ставлення до слів,які принижують людину...

Якщо ти знаєш, що значить слово натхнення, то що ж тоді значить слово тхнути? Якщо ти знаєш, що значить слово тхнути, то що ж значить слово натхнення?
Якщо ж ти надихнувся то чому не можеш бути надхненним?
А! Здогадався, ті мовознавці не чистять зуби і з рота в них завжди тхне, от вони й зробили таке поєднання тхнуття й дихання одночасно, внісши оте виключення з правил!?