ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.08
09:45
що сказати що написати друже
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо
2026.10.08
08:44
Погляд повен муки, а кругом — полин,
А кругом сукуба непроглядна тінь.
Мерехтливі перла в косах між рамен,
Губ нерідних, мертвих обраний домен.
Вівчареві місяць сяє над грудьми,
Провіщає ранком справжнє рази три.
Цвинтар біля греблі тихий і чужий,
А кругом сукуба непроглядна тінь.
Мерехтливі перла в косах між рамен,
Губ нерідних, мертвих обраний домен.
Вівчареві місяць сяє над грудьми,
Провіщає ранком справжнє рази три.
Цвинтар біля греблі тихий і чужий,
2026.10.08
07:29
Заховалася в гущі туману
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.
2026.10.07
23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.
Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.
Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою
2026.10.07
19:40
Жовтневий день дістав свої пуанти.
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.
Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.
Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти
2026.10.07
18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,
Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,
Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист
2026.10.07
15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.
2026.10.07
14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.
2026.10.07
11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.
Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.
Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...
2026.10.07
06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.
2026.10.06
23:23
Старий розповідав казки
Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків
Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків
2026.10.06
22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву
2026.10.06
22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні
2026.10.06
22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе
2026.10.06
18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.
2026.10.06
13:59
Пам'яті Віталія Коротича
Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.
Колись він був трибун, глашатай, лицар
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Публіцистика
МАЛОПРИСТОЙНА РЕПЛІКА
ДО ПИТАННЯ ТАК ЗВАНИХ РУСИЗМІВ І НЕ ТІЛЬКИ
Рідною мовою малоросів була мова московська. Тож коли прийшла потреба творити нові українські слова, то малороси мавпували московські слова, перекручуючи їх на українську вимову.
Павло Штепа. Інтернет – Поетичні майстерні
Над теперішнім українським мовознавством, як бачиться мені, нависли такі ж чорні хмари, як ось ця Штепова... Хмари «щирої» любові до української мови. «Маруська так любила Ївана еж задушила го в вбіймах», ― іронізують у народі, ― а українську мову душать в тісних обіймах любові поважні мовознавці... Між тих хмар і хмара русифікації та русизмів – постійно іде дощ! Ах! Топимося в морі сліз!
Буду небагатослівним, але безцеремонним: жива мова с – ала на нашу таку логіку та доводи, вона твориться сама, давно і так, як їй хочеться...
А для українця оптимістичною сьогодні (і вже давно) є така теза: «Ніякої російської мови ніколи не існувало як і автохтонної російської нації!». Такий висновок можна було зробити ще в чорні часи так званої русифікації, виходячи із знання історії, почерпнутого з радянської середньої школи. Не буду надавати ніяких аргументів - це речі очевидні.Російська мова – це покручена українська(руська) з доданими покрученими іншомовними словами...тобто йдеться про наріччя (наречиє) Української і це також очевидний факт , що доведення не потребує.Про які русизми може іти мова?!
Шановні мовознавці! Якщо з ваших трудів викинути плачі та „назидания“, страхи та чорні пророцтва, нав’язливе бажання навчити народ правильно говорити по українськи, то й половини того писання не залишиться, бо Мова є така, яка вона є, а мовознавець, в першу чергу, має її вивчати і вчитись, а не навчати мову, якою їй бути.
Наведу ще одне висловлювання з народу: «Баба, якщо дуже захоче хлопа, то виставит цєцьку, заголит задницю, і в неї все файно вийде без єдного слова» ― і це також мова ! А коли здоровенний чоловік (бицюра) тендітну жінку ненавидить, то лагідним голосом, правильною українською мовою буде говорити про павосуддя, тримаючи ненависну в тюрмі... Але це вже політика... Так і наше мовознавство – суцільна політика...
Вересень 2011 Саландяк Ярослав
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
МАЛОПРИСТОЙНА РЕПЛІКА
ДО ПИТАННЯ ТАК ЗВАНИХ РУСИЗМІВ І НЕ ТІЛЬКИ
Рідною мовою малоросів була мова московська. Тож коли прийшла потреба творити нові українські слова, то малороси мавпували московські слова, перекручуючи їх на українську вимову.
Павло Штепа. Інтернет – Поетичні майстерні
Над теперішнім українським мовознавством, як бачиться мені, нависли такі ж чорні хмари, як ось ця Штепова... Хмари «щирої» любові до української мови. «Маруська так любила Ївана еж задушила го в вбіймах», ― іронізують у народі, ― а українську мову душать в тісних обіймах любові поважні мовознавці... Між тих хмар і хмара русифікації та русизмів – постійно іде дощ! Ах! Топимося в морі сліз!
Буду небагатослівним, але безцеремонним: жива мова с – ала на нашу таку логіку та доводи, вона твориться сама, давно і так, як їй хочеться...
А для українця оптимістичною сьогодні (і вже давно) є така теза: «Ніякої російської мови ніколи не існувало як і автохтонної російської нації!». Такий висновок можна було зробити ще в чорні часи так званої русифікації, виходячи із знання історії, почерпнутого з радянської середньої школи. Не буду надавати ніяких аргументів - це речі очевидні.Російська мова – це покручена українська(руська) з доданими покрученими іншомовними словами...тобто йдеться про наріччя (наречиє) Української і це також очевидний факт , що доведення не потребує.Про які русизми може іти мова?!
Шановні мовознавці! Якщо з ваших трудів викинути плачі та „назидания“, страхи та чорні пророцтва, нав’язливе бажання навчити народ правильно говорити по українськи, то й половини того писання не залишиться, бо Мова є така, яка вона є, а мовознавець, в першу чергу, має її вивчати і вчитись, а не навчати мову, якою їй бути.
Наведу ще одне висловлювання з народу: «Баба, якщо дуже захоче хлопа, то виставит цєцьку, заголит задницю, і в неї все файно вийде без єдного слова» ― і це також мова ! А коли здоровенний чоловік (бицюра) тендітну жінку ненавидить, то лагідним голосом, правильною українською мовою буде говорити про павосуддя, тримаючи ненависну в тюрмі... Але це вже політика... Так і наше мовознавство – суцільна політика...
Вересень 2011 Саландяк Ярослав
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2375 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2375 seconds