ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Публіцистика
ЗАПИСКИ НЕГРАМОТНОГО
Неграмотно скомпоновані, а ще з граматичними помилками тексти сприймаються людьми грамотними з іронічною усмішкою на обличчі, а помилки цих „грамотних“, помічені спеціалістами з правопису, сприймаються з посмішкою вже поблажливішою... Хоч є ряд митців слова, які потроху нехтують комами, крапками та іншими знаками*, а то і більше того... і за неграмотних себе не мають ― така собі свобода творчості...
Славко Анонім, узявшись за перо, усвідомив, що є людиною малограмотною і, коли „попадається“ на граматичних помилках, то викручується, як може. Передусім, він скаже: Ви знайшли помилку? Дякую, що читали текст! Якщо ж його дістають, потішаючись з його „мовних вибриків“, він, як правило, парирує: ось бачите, хоч якусь радість від читання мого тексту ви отримали, а я вже думав, що намарно писав.... Але одного разу**, коли допустився аж трьох, як він стверджує, непомилок: написав триччі (має бути тричі), жаданна (жадана), зпочатку (спочатку)...
- Та того не може бути! — заявив і взявся перевертати український правопис. Слова „триччі“ він не знайшов там взагалі: чи то числівник? Є ще „двічі“ і ніяке інше число на „чі“ не купилось... Великий тлумачний словник української мови пояснює, що тричі це прислівник... але чому ж одне „ч“ краще ніж два?.. Взявся за „жаданна“ і натрапив на правила подвоєння: „Прикметникові суфікси – анн( ий), - енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н : невблаганний, нездоланний... страшенний ( але жаданий)... “ У Ярослава відвисла щелепа ― „найвищу міру“ поміж мір „жадання“ згідно правил українського правопису слід негайно погамувати... Ага! Тоді і „триччі“ можна під це правило подвоєння підвести „для підкреслення найвишої міри ознаки...“ Якщо про кохання, то тільки з двома „ч“, ― триччі (і дарма, що щось там не сходиться).
Щодо „зпочатку “, то він швиденько знайшов у правописі — спочатку — . Ряд просторових визначень як то : зверху, знизу, зліва, збоку, ззаду... починаються на „з“ і лиш спереду, спочатку, справа на „с“. Щось там начебто букви „з“ та „п“ кусаються. Повторив голосно: зпочатку! Зпочатку! Зпочатку! І один раз спочатку! ― „Зпочатку“ аж дзвенить, а спочатку просто собі сичить ― Ні! Щось не так в нашому правописі! А коли натрапив випадково (навіть не сподівався на таке в офіційному виданні) на ст. 21: „ Примітка 2 ... Так само й дзвінкі перед глухими на письмі зберігаються: бабка, борідка, вогкий... але затхлий, зітхнути(хоч дихати), натхнути, тхір“.*** І пригадалось Метикове гірко-іронічне : в українському правописі навіть „надхненний“ від тхнути...****То хто ж укладає такий правопис? Знаю, що дуже „поважанні“ люди*****, але вибачте ― просто пристаркуваті імпотенти з погаслими очами, які давно не знають справжньої пристрасті (жадання)!?
А! До біса їх граматику! Вона сковує думку, уяву, емоцію... Виставляє рамки, а гляньте прискіпливо довкола,послухайте живу людску мову! Скільки пристрасті, емоцій, радості і болю ― не влазить ні в які рамки!Тож не дивуйтесь, коли натрапите в Аноніма на щось ось таке: він так кохав! І тіснопритулився до жаданнної частини її тіла...Хай і знавець українського правопису теж потішиться.
* Для прикладу візьмемо відомий Небораків Генезис літаючої голови. Віктор Неборак Літострон видавництво Львівської політехніки, 2001.
** Тричі про кохання. Сам видав, Підгайці, 2010 (авт.Оксана Максимишин, Богдан Манюк, Ярослав Анонім)
*** Коли автор посилається на український правопис, то мається на увазі Український правопис .4-те видання, виправлене й доповнене. Київ Наукова думка 1993.
**** „ У Ігоря Качурівського натрапив я на цікаву замітку, у якій він переконливо з′ясовує, що у слові натхнення корінь тх асоціюється зі словами тхнути, тхір ― тобто мати неприємний, смердячий запах.“ Богдан Метик. На захист желехівки. Ст. 76. Львів, Ліга-Прес, Тріада плюс 2008.
*****„Поважна правописна комісія при Кабінеті Міністрів України, сформована загалом із знаних учених-фахівців,...“ М.Зубков. Українська мова. Універсальний довідник.ст. 380.ВД «ШКОЛА», 2007.
Я Саландяк 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЗАПИСКИ НЕГРАМОТНОГО
Світлої пам'яті Богдана Метика... торкаюся.
автор
Неграмотно скомпоновані, а ще з граматичними помилками тексти сприймаються людьми грамотними з іронічною усмішкою на обличчі, а помилки цих „грамотних“, помічені спеціалістами з правопису, сприймаються з посмішкою вже поблажливішою... Хоч є ряд митців слова, які потроху нехтують комами, крапками та іншими знаками*, а то і більше того... і за неграмотних себе не мають ― така собі свобода творчості...
Славко Анонім, узявшись за перо, усвідомив, що є людиною малограмотною і, коли „попадається“ на граматичних помилках, то викручується, як може. Передусім, він скаже: Ви знайшли помилку? Дякую, що читали текст! Якщо ж його дістають, потішаючись з його „мовних вибриків“, він, як правило, парирує: ось бачите, хоч якусь радість від читання мого тексту ви отримали, а я вже думав, що намарно писав.... Але одного разу**, коли допустився аж трьох, як він стверджує, непомилок: написав триччі (має бути тричі), жаданна (жадана), зпочатку (спочатку)...
- Та того не може бути! — заявив і взявся перевертати український правопис. Слова „триччі“ він не знайшов там взагалі: чи то числівник? Є ще „двічі“ і ніяке інше число на „чі“ не купилось... Великий тлумачний словник української мови пояснює, що тричі це прислівник... але чому ж одне „ч“ краще ніж два?.. Взявся за „жаданна“ і натрапив на правила подвоєння: „Прикметникові суфікси – анн( ий), - енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н : невблаганний, нездоланний... страшенний ( але жаданий)... “ У Ярослава відвисла щелепа ― „найвищу міру“ поміж мір „жадання“ згідно правил українського правопису слід негайно погамувати... Ага! Тоді і „триччі“ можна під це правило подвоєння підвести „для підкреслення найвишої міри ознаки...“ Якщо про кохання, то тільки з двома „ч“, ― триччі (і дарма, що щось там не сходиться).
Щодо „зпочатку “, то він швиденько знайшов у правописі — спочатку — . Ряд просторових визначень як то : зверху, знизу, зліва, збоку, ззаду... починаються на „з“ і лиш спереду, спочатку, справа на „с“. Щось там начебто букви „з“ та „п“ кусаються. Повторив голосно: зпочатку! Зпочатку! Зпочатку! І один раз спочатку! ― „Зпочатку“ аж дзвенить, а спочатку просто собі сичить ― Ні! Щось не так в нашому правописі! А коли натрапив випадково (навіть не сподівався на таке в офіційному виданні) на ст. 21: „ Примітка 2 ... Так само й дзвінкі перед глухими на письмі зберігаються: бабка, борідка, вогкий... але затхлий, зітхнути(хоч дихати), натхнути, тхір“.*** І пригадалось Метикове гірко-іронічне : в українському правописі навіть „надхненний“ від тхнути...****То хто ж укладає такий правопис? Знаю, що дуже „поважанні“ люди*****, але вибачте ― просто пристаркуваті імпотенти з погаслими очами, які давно не знають справжньої пристрасті (жадання)!?
А! До біса їх граматику! Вона сковує думку, уяву, емоцію... Виставляє рамки, а гляньте прискіпливо довкола,послухайте живу людску мову! Скільки пристрасті, емоцій, радості і болю ― не влазить ні в які рамки!Тож не дивуйтесь, коли натрапите в Аноніма на щось ось таке: він так кохав! І тіснопритулився до жаданнної частини її тіла...Хай і знавець українського правопису теж потішиться.
* Для прикладу візьмемо відомий Небораків Генезис літаючої голови. Віктор Неборак Літострон видавництво Львівської політехніки, 2001.
** Тричі про кохання. Сам видав, Підгайці, 2010 (авт.Оксана Максимишин, Богдан Манюк, Ярослав Анонім)
*** Коли автор посилається на український правопис, то мається на увазі Український правопис .4-те видання, виправлене й доповнене. Київ Наукова думка 1993.
**** „ У Ігоря Качурівського натрапив я на цікаву замітку, у якій він переконливо з′ясовує, що у слові натхнення корінь тх асоціюється зі словами тхнути, тхір ― тобто мати неприємний, смердячий запах.“ Богдан Метик. На захист желехівки. Ст. 76. Львів, Ліга-Прес, Тріада плюс 2008.
*****„Поважна правописна комісія при Кабінеті Міністрів України, сформована загалом із знаних учених-фахівців,...“ М.Зубков. Українська мова. Універсальний довідник.ст. 380.ВД «ШКОЛА», 2007.
Я Саландяк 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію