воно й без кави добряче калатало)

Володимире, та ж дівчина під вінець стоїть зліва... хіба не так? Не наїжджайте мені на музу :)))

Дякую Вам, Володимире!) та можна й при правому. але важче вимовляється)

і натискаю на потрібні княпи... )))

та дякую, Олю) а я так довго чекав хоча б на якусь реакцію, що аж мені настрій зіпсувався(

не давай настрою з таких дурниць псуватися )))
ти - супер, а вірші твої дуже неоднозначні, я часто вагаюся і як початківець не наважуюся коментувати їх "по дєлу".)))

Дякую!) Я потрохи оживаю)

Не можу дочекатися, поки Наталка Ліщинська повернеться) Вона на мене миттєво реагувала і одразу казала - або супер, або "забирай геть, бо зіпсуєш собі репутацію")

ох, як мені бракує такого критика! замов у Наталки слово для мене, ок?

ну, оцінки - не завжди адекватна реакція, часто людина з талантом так випереджує нормальне сприйняття, що її твори не можуть бути оцінені "тут і зараз".
Багато чудових митців писали твори "для всіх" і ті, що треба було відкласти "на потім". Шекспір, до речі...
Мені Лазірко в тому напрямку підказав - головне, щоб ти сам не вагався )))

а ти стань над ним, як грозний судія... ))
ок, піду спати. Па!

Олено, згадка про гітарне вібрато - не випадкова. Йдеться про Паризькі прогулянки Гарі Мура. Тут описуються спогади про одну зустріч в барі на Монмартрі. Ми танцювали під цю музику. Коли цей політ закінчився, Монік зі зловами "Permettez-moi s'il vous pla, mon ami Yaroslav" поїхала до чоловіка, а в мене через 6 год. був літак в Гоа.
А от ця пісня.http://www.youtube.com/watch?v=18FgnFVm5k0
і оте найдовше вібрато є якраз те, про що я пишу