Мрія

Коли вже раз знайшов Батьківщину ти вже її не згубишь.
Вона заходить у твоє серце і залишається там навіки.
Ну й що, що доля носить тебе по цілому світі? Ти береш все ,що тобі любе і несеш його через усе твоє життя. Чому ж воно так? Ось ти живеш на чужині, але ж можна закрити очі і ти знову там де хочеш бути. Сьогодні
я знову побувала над Дніпром. І нічого не змінилося! Ті самі верболози, похилі верби п’ють чисту кришталеву воду, батько ловить рибу, а мама розклала вогник та варить вже попередній улов. А ось я мала, знову, як і колись, вчуся плавати, тримаючи малими руками надуту гумову грілку. Так, так! Не вигідне колесо, чи надутий вигідний матрас, а таки звичайну грілку. Ту саму, що мама приклдала з теплою водою , як болів животик.
А ось моргну і я вже в бабусиному саду збираю антонівки. Ой, які ж вони солодкі! А ще раз блимну і я вже біжу Шевченківським бульваром з тітчиної хати ,на Хрещатик. Тут купую горячий смачний смажений пиріжок з м’ясом. А тоді обов’язково заходимоз мамою на морожене. Ну ж і смакота! Дитинство! Яке б воно бідне не було, але щасливе. Чому? Бо зі мною мама.
Ось так і живу. Чужина ніколи не стане рідною, хоч і взяла мене у свої обійми. Дякую Богові за дане мені життя. А особливо за те ,що можу завжди побувати мрією там де залишилась моя душа. Моя рідна земля ніколи не стане чужою. Який чудовий дар від Бога - МРІЯ!