Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.26
13:00
Сивий дядечко туман
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.
2025.11.26
12:09
Свою відраду залюбки
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
2025.11.26
11:12
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2025.11.26
09:40
нам було би добре разом
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би
ще дурня
збочена дурня
ще дурня
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би
ще дурня
збочена дурня
ще дурня
2025.11.26
05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
2025.11.26
00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
2025.11.25
22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
2025.11.25
18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
2025.11.25
15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
2025.11.25
13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
2025.11.25
13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
2025.11.25
12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
2025.11.25
10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
2025.11.25
07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
2025.03.09
2025.02.28
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Григоренко (1964) /
Інша поезія
Голос из тишины (часть вторая)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Голос из тишины (часть вторая)
Готов ли? То себя спроси и себе ответь.
Искажение света переломится в сушумне, разобьет кванты, испарит чет
и нечет, перевернет чашу, обрушит свод. Ополоумеют люди, осатанеют,
искривленным позвоночником мучатся будут. Обрушенный свод место не
удержит,
на головы упадет. Вкрапления заставят речь изменить и спалят карму.
Обмельчает человек, раздвинутся глаза, уплощится череп.
Резко все изменится и вернется Мессия, о котором человек
ждущий просит. Ждущий узнает, вспомнит, дрогнет, отвернет и поставит
свет свой снова, удержит пламя и щит сотворит.
Сомневающийся изменит облик, переварит семя новой звезды,
отгадает, кому себя поставить мог, да не успел.
Жалобщики злые, не верящие и не дающие верить утвердятся,
что неверием своим щиты сотворить не смогли.
Накрытый щитом себя отпустит, Времю доверится, отечет, разбуется, извергнет и испьет.
А после накопленный свет сорвет дом, отгородит и примет новый облик.
Исправлению подлежат, кто миром, усилием, успокоением, развитием, договором, мудростью,
жалостью, честностью, любовью, прилежностью свет собирали, горя не делали,
милость раздавали, красоту не мяли, чужого незарились.
Извергнутый из них свет вернется и окутает, подстелит и свету
Новому место даст. Испаренная карма в новый счет откроет План.
Успеешь стать Свеченосцем - и есть Спасение.
Отрицай свое счастье, отрицай свой род, упрекай, что помощи нет,
но не гаси огня, которым себя спасти сможешь.
Не лей свет - собирай. Рек чужестранный человек
планеты северная космическая соседняя семья".
В лесу звонкоголосая тишина, среди гламурных ветвей.
Молчит друг Ворон - страж болотистых зыбей.
Взгляд в разлитое плесо Млечного Пути, другу слова благодарности.
Приветствие и до встречи - еще двум сестрам Земли.
Движение - это жизнь. Пора идти...
2011г.
Искажение света переломится в сушумне, разобьет кванты, испарит чет
и нечет, перевернет чашу, обрушит свод. Ополоумеют люди, осатанеют,
искривленным позвоночником мучатся будут. Обрушенный свод место не
удержит,
на головы упадет. Вкрапления заставят речь изменить и спалят карму.
Обмельчает человек, раздвинутся глаза, уплощится череп.
Резко все изменится и вернется Мессия, о котором человек
ждущий просит. Ждущий узнает, вспомнит, дрогнет, отвернет и поставит
свет свой снова, удержит пламя и щит сотворит.
Сомневающийся изменит облик, переварит семя новой звезды,
отгадает, кому себя поставить мог, да не успел.
Жалобщики злые, не верящие и не дающие верить утвердятся,
что неверием своим щиты сотворить не смогли.
Накрытый щитом себя отпустит, Времю доверится, отечет, разбуется, извергнет и испьет.
А после накопленный свет сорвет дом, отгородит и примет новый облик.
Исправлению подлежат, кто миром, усилием, успокоением, развитием, договором, мудростью,
жалостью, честностью, любовью, прилежностью свет собирали, горя не делали,
милость раздавали, красоту не мяли, чужого незарились.
Извергнутый из них свет вернется и окутает, подстелит и свету
Новому место даст. Испаренная карма в новый счет откроет План.
Успеешь стать Свеченосцем - и есть Спасение.
Отрицай свое счастье, отрицай свой род, упрекай, что помощи нет,
но не гаси огня, которым себя спасти сможешь.
Не лей свет - собирай. Рек чужестранный человек
планеты северная космическая соседняя семья".
В лесу звонкоголосая тишина, среди гламурных ветвей.
Молчит друг Ворон - страж болотистых зыбей.
Взгляд в разлитое плесо Млечного Пути, другу слова благодарности.
Приветствие и до встречи - еще двум сестрам Земли.
Движение - это жизнь. Пора идти...
2011г.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
