та ні, це я до того, що не варто так запекло відстоювати свою позицію))) якщо мені це слово схоже на русизм, то й десять словників не допоможуть, бо мова йде про моє сприйняття, а в словниках і слово "одіяло" є, так що ж тепер...

"Сергію. це я тільки вам пояснив).
Бо іншим все це напевно зрозумло, раз не перепитували, а говорили, що всі слова дуже влучні."

я й не розписуюся за інших, я говорю тільки про себе і за себе. А кому вірити - то вже справа Вашого вибору. Просто тексти тлумачити мені надалі не потрібно))) - воно, як правило, не допомагає.

ну раз така дискусія заварилася, то ще докину...:о) "ослуханість" звичайно може мати місце у цьому творі - чому ні? це право автора. а право критиків - критикувати. мені воно також видалося штучно причепленим до хоршого тексту, бо все ж, як би Ви, Ярославе, не доводили, що в українській мові має бути місце всім "-измам", я дотримуюся думки, що все ж ні... є іншомовні слова, які органічно входять у мову і стають словами нашого повсякденного вжитку, але це - слова, а не "-изми". діалектизми до цієї групи не належать.:о)

але це тільки про позицію, стосовно русизмів, бо вірш мені сподобався...:о)

Ну чому не варто, Сергію?) Варто, бо що то за позиція, коли одразу в ній сумніваєшся?) Але згоден, що не можна вважати її єдино правильною і забороняти комусь мати свою. Я розумію, що росіяни - ще довго для багатьох українців будуть такими собі Капулетті (якщо допустити, що українці - Монтеккі =)), так вже історично склалося.
В мене також були подібні проблеми в юності. Дотепер шкодую, прихильністю скількох дівчат не скористався. Як тільки котрась із них пропонувала ла накритися "одіялом", мені вже було не до неї. Я посилався на те, що мені зараз терміново потрібно подивитися останні вісті і швиденько випроваджував її з моєї квартири.
І щоб якось вирішити ту проблему я почав вивчати ще десь коло п"яти інших слов"янських мов. І коли я відчув, наскільки слова з різних мов перекликаються і переплітаються між собою, мене попустило. Мене перестали лякати слова, що звучать подібно в якійсь із них. Хоч так чи інакше деколи мене починає клинити і деякі слова мені починають підозріло видаватися чешизмами чи сербо-хорватизмами. Останні раз це в мене було зі словом "нога".) Але - лише в якомусь дуже великому стресовому стані.)
А переконувати вас більше не буду) Та і ви мене не лякайте якимись -измами - хіба би я уже справді вжив якесь надто неприємне в нашому сприйнятті слово - типу "нащот" чи те ж "одіяло". Хоч це одіяло точно мені не загрожує. Зараз для мене - це слово, яке я ненавиджу найбільше за всі інші. І здогадуєтеся чому...)
Сприйміть як жарт!) Але з якимось раціональним зерном. Звичайно, що відверті несмачні кальки з чужих мов я також не сприймаю...
А те, що слово, яким користувався Панас Мирний, вам видається русизмом, то мушу визнати, що мабуть маєте нюх на ті русизми))
А пишу вам в такій формі, бо впевнений, що маєте гарне почуття гумору)

є багато випадків, коли не бачиш сенсу у подальшому коментуванні текстів якогось автора. вам, мені здається, критика на користь. навіть не дивлячись на те, що ви так сперечаєтесь щодо кожного зауваження :)

тим не менше, ви піддаєтеся власній слабкості і попри більшість все-таки аветничних образів, досі хапаєтеся за поверхневі. кожен окремий образ забов*язаний бути самодостатнім. щоб читач розумів його, і не мусив ламати голову на авторським задумом. бо він цього не робитиме.

ув’язнений вогонь
шукав забуту плоть…

будучи ПІДГОТОВАНИМ читачем, я можу витлумачити ці рядки, але варіацій виходить забагато. ускладненням (чи пак - недопрацюванням) образу, ви знецінюєте його. зрештою, лише ви і знатимете, наскільки він оригінальний, бо лише ви зможете легко його витлумачити.

І не вміщався цвіт
у полотнянім лоні

це сильний образ. текст варто було будувати навколо нього.

ослуханості ніг
і спротиву візка…

ця "ослуханість" нівелює половину враження від тексту. чи ви орієнтуєтесь лише на той відсоток читачів, "які зрозуміють і похвалять і так"? у ваших інтересах підняти власний рівень письма, а не відстоювати нинішній.

ну гаразд... я налаштувався на довгу розмову... будемо говорити по пунктах)))...

1. "Частина людей сприйняла цей твір з захопленням." Одразу говорю, що цю фразу обговорюю БЕЗ ПЕРЕХОДУ НА БУДЬ-ЯКІ ОСОБИСТОСТІ, а повністю абстрактно. Для захопленого сприйняття може бути безліч причин: а) людина може висловити захоплення не зовсім щиро; б) людина може висловити захоплення, сподіваючись, що Ви натомість прийдете в захват від якогось її твору; в) людина просто не замислювалась, а похвалила за інерцією; г) людина погано розуміється на поезії і їй подобається багато чого; д)людина похвалила зміст твору, сюжет, історію, а не сам твір - це щодо різниці між питаннями "ПРО ЩО" і "ЯК"; е) людині справді сподобалось і вона вважає твір довершеним.
Зрештою, все одно - я не розумію, що саме Вас дивує: те, що одним сподобалось, а іншим ні? Так це життя таке. Хтось любить кавуни, а хтось дині і т.д. Хтось вдовольниться ліверкою, а комусь подавай елітну сирокопчену Брауншвейгську. Тут не треба чогось РОЗУМІТИ, треба просто сприймати такий стан речей як даність, у якій Ви нічого не можете змінити.

2. "Тому мені здалося, що вони відчули той месидж, який я хотів донести." Давайте подивимось що Вам пишуть: "навіть не знаючи Світлани і не бачивши її картин, я вже її люблю - завдяки твоєму віршу." - погодьтеся, це десь не зовсім про текст, це більше про його героїню, Ви ж не забудьте, що біля вірша фото героїні, а це, повірте, не може не впливати на читача. "лиш "з перстами" трохи важко прочиталося" - це суто технічна заувага. "обре, що вона не розчарувалася в житті. Добре, що реалізовується у творчості, що зуміла знайти себе." - знову ж таки не про текст, але ДАЛІ: "Поезія пронизує, перебирає всі струни серця, душі." - оце про текст, але тільки на перший погляд, особисто для мене очевидна еманація - друге випливає з першого. Тобто це теж не про вірш, це емоції, адресовані ЛГ. Йдемо далі: "Дуже проникливо і майстерно." - це про текст, але надто загально, надто схвально. Від такого відгуку багато приємних емоцій і нуль користі. Це просто свідчення, плюсик, галочка, і все. Далі: "так ритмічно і емоційно" - отут є зерно. Ярина сказала "ритмічно". Далі: "як делікатно і глибоко ти розкрив образ героїні" - оце, власне, і є той комент, завдяки якому Ви зробили висновок, що Вам вдалося донести месидж. Та й у ньому, на мою думку, акцент уперто зміщується на "образ героїні" - часто читач і сам не в змозі зрозуміти, що його насправді схвилювало - майстерність автора чи просто спрацювала банальна сентиментальність і захотілось порадіти (чи то пожаліти) героя.

"Ніка взагалі наче мало що зрозуміла чи сприйняла." Я б не Вашому місці з такими фразами поводився обережніше. Категорія "розуміння/нерозуміння" не дуже то підходяща для оцінки творів мистецтва, і точно - не визначальна! До мистецтва ближчі почуття/відчуття/емоції. Десь так мені здається.

"Не маю адекватної уяви, що все таки в вірші не так." Власне, все може залишитися так як було. останнє слово за Вами. Та й не може бути там щось очевидно "так" або "не так", бо всі сприймають суб*єктивно. Питання - кому вірити, кого слухати, сприймати - одвічне і важке.

Нарешті, якщо, прочитавши всі критичні зауваження, Ви залишитесь при своїй думці - в цьому нема нічого поганого. Ви так вважаєте, це Ваше право, бо Ви автор. Просто сперечатися і тлумачити не варто, бо все одно Ви не примусите читача побачити Ваш текст Вашими ж очима.

Ніхто нікому болю не просив,
тому ніхто нікому і не винен.

Чомусь ці рядки з поезії Сергія Татчина запали мені в душу, і одразу стукають в скроні, коли читаю твої виправдання, Ярославе.
(Добре подумай перед тим, як закортить цей вірш видалити).