ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.10.10 19:17
"Не спитала любов, не спитала..."
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.

2011

Світлана Пирогова
2026.10.10 16:37
Хризантеми запалюють осінь
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.

Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру

Борис Костиря
2026.10.10 16:03
Місце повені
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.

На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота

Віктор Насипаний
2026.10.10 12:30
Треба жить
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.

Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…

хома дідим
2026.10.10 12:23
* 227 *
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий

Юрій Гундарів
2026.10.10 11:46
Співуча рима: Ніна - Україна
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко

До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл

Тетяна Левицька
2026.10.10 11:21
Закортіло бабці втіхи
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.

Віктор Кучерук
2026.10.10 07:22
* * *
За межею літа -
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.

Артур Курдіновський
2026.10.09 22:01
Уламки сну (рондо)
Уламки сну розкидані повсюди.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.

В Горова Леся
2026.10.09 17:17
Вігна
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.

В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,

Борис Костиря
2026.10.09 14:37
Магія сну
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.

Вячеслав Руденко
2026.10.09 10:48
Контур егрегора часу прадавнього
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої

С М
2026.10.09 10:39
Змій-Король (The Doors)
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене

Ось повзу на підвіконня

хома дідим
2026.10.09 09:02
* 226 *
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким

Віктор Кучерук
2026.10.09 06:11
* * *
Від листя, очищена вітром, дорога
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,

Євген Федчук
2026.10.08 17:56
За чужі «гріхи…»
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Петришин / Вірші

 ПОЛОН

Світлані Драган,
художниці

Образ твору ...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-10-05 09:27:41
Переглядів сторінки твору 9538
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.07.24 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 10:04:36 ]
навіть не знаючи Світлани і не бачивши її картин, я вже її люблю - завдяки твоєму віршу.
лиш "з перстами" трохи важко прочиталося, але "з руками" - некрасиво, напевне "з перстами" - все-таки найкращий варіант, бо додає картинці таке цікаве забарвлення...

от цікаво було б почитати твої сучасні вірші - якщо ти, почавши писати, такі гарні речі створював, то що тепер? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 10:09:11 ]
Дякую, Олю! Але цей - не з перших моїх віршів. це вже друга половина мого творчого шляху.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 10:14:38 ]
не спіши казати "половина") - всі половини ще попереду)
натхнення тобі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 10:25:01 ]
мав на увазі лише даний момент.
І дякую за побажання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 10:16:03 ]
а ти ж, Олю - одна з чотирьох, що прочитали мою "Цензуру!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-10-05 10:51:08 ]
Чудово, Ярославе! Які слова зумів підібрати... А я ось не можу таких, рівнозначних, щоб висловити своє враження від вірша, від того як делікатно і глибоко ти розкрив образ героїні...
Вражена.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 11:41:13 ]
Дякую, Любо, за такі теплі і щирі слова! Ти підібрала їх!) Дуже вдячний тобі за підтримку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Стара Сторінка (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 11:16:55 ]
Мені подобається природність вашого вірша, Ярославе!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 11:35:08 ]
Дякую, Сін!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-10-05 12:15:16 ]
Ярику, так майстерно, так гарно, так пронизливо про художницю Світлану Драган! Добре, що вона не розчарувалася в житті. Добре, що реалізовується у творчості, що зуміла знайти себе. Поезія пронизує, перебирає всі струни серця, душі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 13:46:03 ]
Дякую, Маріанко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-10-05 12:16:40 ]
Дуже проникливо і майстерно.
Отримала справжнє задоволення від Вашої поезії.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 13:46:37 ]
Дякую, Оленко!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 12:29:37 ]
так ритмічно і емоційно... гарний вірш.
маю одну пропозицію "ввижалася в вікні " поміняти на "ввижалась у вікні", видається мені, що буде плавніше. але то таке не вельми важливе.:о)
дякую за емоції!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 12:52:42 ]
Дякую, Яринко!
А з тим "ввижалась" - мабуть ви праві. І справді плинніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 14:16:03 ]
гарно, але що таке "ослуханості"? це те саме що російською "ослушаться"? якщо так, то я не певен, що це слово має право на життя, дуже схоже на звичайну кальку.
Світ замикався в полоні спротиву візка? Полоні спротиву візка... штучно, не дуже природно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 15:09:47 ]
Дякую, Сергію за відгук!
Я не дуже сильний в російській. Мені ближча польська.
Може я й не правий, але я не вважаю, що поетична мова обов"язково мусить бути настільки ж природньою як розмовна мова. Більше того, вважаю нормальним розвивати цю мову, створюючи (чи швидше всього повертаючи до вжитку загублені слова), зміст яких відчувається інтуїтивно. Бо погодьтеся, що ненормально було б, якщо б мова розвивалася лише за рахунок сленгу чи якихось технічних слів. Та не мені і не вам це розказувати. Я впевнений, що ви це розумієте краще мене.
А ослуханість - це іменник від слова "ослухатися", тобто, непідкорятися.
Тому "ослуханість ніг" і "спротив візка" тут і характеризують цей найжорстокіший людський полон - непідвладність власного тіла і залежність від чужородного нам залізяччя. А спротив - це ще й ворожість нашого пострадянського побуту до людей з обмеженими можливостями. Уявіть собі лише - як з тим візком заїхати в нашу середньостатистичну квартиру деколи з непрацюючим ліфтом чи (не дай Боже!) в громадський туалет.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 15:28:15 ]
от "ослухатися" якраз і є калькою з російської мови. І я не впевнений, що калькуючи російські слова, ми розвиваємо мову... Це дуже дискутабельний і непростий момент.

"А спротив - це ще й ворожість нашого пострадянського побуту до людей з обмеженими можливостями. Уявіть собі лише - як з тим візком заїхати в нашу середньостатистичну квартиру деколи з непрацюючим ліфтом чи (не дай Боже!) в громадський туалет."

Мені вже трохи аж незручно повторювати одне й те саме сто п*ятдесятий раз))))), але: Те, що Ви хотіли написати - одне; Те, що написали - друге; Те, що у Вас читають - третє, четверте, сто вісімнадцяте відповідно... Пояснювати образи, намагатись переказувати їх прозою, тлумачити - це все одно що пояснювати анекдот. Після цього він стане несмішним. Так само й у поезії. Текст - самостійно існує в просторі, відірвано від Вас, автора. Тлумачити його - означає зізнаватись, що в ньому чогось не вистачає, якщо він потребує тлумачень. Текст повинен говорити сам за себе. А якщо він не говорить, чи говорить плутано, туманно, недостатньо чітко, то Ваші пояснення нічого не врятують, бо вони - окремо, а текст - окремо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 15:38:35 ]
Сергію. це я тільки вам пояснив).
Бо іншим все це напевно зрозумло, раз не перепитували, а говорили, що всі слова дуже влучні.
Нескладно щось і поміняти... але - для чого? Хіба цікава поезія, коли все розжовано, щоб лише проковтнути?(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-05 15:45:16 ]
А на рахунок нашого ґенетичного страху русизмів також скористаюся тим, про що вже я говорив.
А щоб пояснити свою позицію стосовно русизмів (може й спірну, але погодьтеся, що )я маю право мати свою думку) - процитую вам те, що вже писав в одній з дискусій на цю тему.

"...я не хочу виродити свою рідну мову до рівня есперанто. Особливо, щоб і близько не пахло словами, які нагадують російські. )Я - за співжиття діалектних, іншомовних, всяких цікавих "ізмів", і навіть "русизмів", які прижилися (Боже, що він верзе! (Грені нервово п"є валер"янку))і живуть паралельно з українськими словами, не загрожуючи їм, а тільки відображуючи якісь реалії сучасних мовних процесів. Це нормально! Так є у всїх світових мовах. Хоч я й трохи розумію тих, хто живе в двомовному середовищі і відчуває постійний страх і спротив поглинанню рідної мови мовою російською. Але для мене особисто, російська - всього лише одна з багатьох світових мов. Така ж як польська, португальська чи конкані. І в мене деколи навіть появляється бажання повернути деякі слова, які вийшли з української - і прижилися в російській як блудних синів. Бо чим багатша мова - тим це для неї (та й для нас - літераторів) - це краще."