Правильно, Любо. І про це ж говориться і в наступній строфі. Так що Ярославу не варто сумніватись.)

Правильно, що відбиток дорожче. Але я там сумніваюся чи правильно, що ми носимося з отим камінням. тобто, мені якраз потрібно, щоб в тому місці за змістом оте каменюччя було дорожче відбитку. Тому можна так: "твого відбитку в дзеркалі ріки". в такому варіанті немає отого "за" і зберігається мій задум. і тоді останній куплет виступає контрапунктом до двох попередніх.

Так, дійсно. Маєш рацію. То я на попередні два рядки не подивилася :)

Дякую, Любо!) Головне, що ту стрічку спільними зусиллями вдалося покращити!

Зараз вийшло практично те ж саме, що я і пропонував з самого початку.

дякую, Ніко!) Дивно, а я його соромився. старомодний він якийсь. а над скороченим дієсловом обов"язково подумаю!

Дякую, Зоряно!
та це щось типу смислового наголосу. може й не треба.

"в дзеркалі ріки". Оце, НМСД, штамп + "вдз".
Про наголос у слові "жалю" можна, мабуть не казати. Він так і проситься, щоб було "жа́лю", але правильно "жа́лю". І це відхилення чомусь стало нормою у деяких авторів. Тут такі мені зустрічались вже двічі. Може, вони відчувають свою правоту тому, що мова наша, і можемо з нею робити, що завгодно. Не можу сказати. Може, автору краще відомо?
Про "велич пірамід" я чув від єгипетського гіда позаторік.
"не завагатись не на мить" - це теж доволі усталений часом вислів. Бо який період часу яка-небудь особа вагається або не вагається? Саме такий. У інший випадках її називають "тормозом" або вдумливою людиною аналітичного складу мислення.
"слід ступні" відомий ще від часів Робінзона Крузо.
І це не все.
Віршу 2 роки. Невже за чей час його не можна було покращити?

Без критики, у роздумах,
Г.С.

О, Гаррі тут як тут.) А я хотів, аби Ярослав сам провів роботу над помилками.)))

Гаррі, а як щодо "безміру світів", "вічних питань", "усіх віків", "найменшого сенсу", "життя на кін"?)

Ліньки мені займатись пустопорожньою справою. Ти ж бачиш, що автор якомога зручніше влаштовується у творчому середовищі, розміщуючи свої вірші, які частіше за все являють собою доволі інтересні композиції. Автор їх цінить - і настільки, що не може бути мови про якісь зміни. Його вірші - це своєрідний щоденник його творчого становлення. Він не хоче бути реформаторм, у деякій мірі - і ренегатом-відступником.
То нехай. Місця на сервері Провайдера, мабуть, достатньо, вірші цікаві, а стосовно штампів і звукопису йому видніше.

Бувайте здорові, бо немає мені смислу полемізувати.

Дякую, Гаррі! Косметичний ремонт йому я робив. А з вашими зауваженнями - то його мабуть треба заново пререписувати. Але в світлі того, що в цілому він добре сприйнявся - постараюся ще попрацювати.

Та я згоден з вами, Гаррі! Дещо я таки покращую. Але важко з того, що писалося без достатнього досвіду зробити "канхветку". Легше переписати заново. Але тоді вже й ідея тодішнього вірша мені зараз видаєтьбся нецікавою. Таки в моїй першій збірці поезій деяким з них прийдеться бути не найвищої якості. Головне ж все-таки не повторювати штампів в нових поезіях.

Звичайно, що присутні. Це ж мої перші вірші. Я тоді про це не думав. Згадай свій 5-й вірш в житті.Та й, Валерію, при бажанні штампом можна назвати кожен другий образ. Бо не так важко знайти прецеденти на щось, що має між собою якийсь внутрішній зв"язок!
А тобі б жити трохи в інші часи - сталінські.)) Любиш ти підтримувати нападаюсу сторону! Заманливе відчуття бити когось по болючих місцях, особливо, коли відчуваєш, що не сам!)
Зайнявся б краще творчістю. Можеш написати на мене пародію - вже була б якась користь!)

А у мене тут є мій перший вірш - "Кохана". Правда, були ще перед тим, але я їх загубив.))) А вдома валяється товста запилена папка з юнацькими віршами, але навряд чи я їх публікуватиму - я зараз зовсім не такий, як був у юності. А, є ще один з тієї папки - "Сергею Есенину".
До речі, моя критика стосувалася лише твого вірша, а ти починаєш переходити на особистості.) Заборонений прийом.) Почитай ще раз статтю Сергія Осоки, де він каже, що, публікуючи твір, автор віддає його на суд публіки, і не повинен очікувати лише схвальних відгуків. А я щойно опублікував ще одну статтю Алекса Фо, яка стосується теж цієї теми.
Ну, бачиш, мене ж он теж як розкритикували за мої пародії, але, тим не менше, я все-таки продовжив їх писати.) Але, враховуючи критику, зараз іду шліфувати свої давніші вірші. Нові писатиму, як прийде натхнення. Я не живу з письменницької праці, як, наприклад, Марина Цвєтаєва чи Ернест Хемінгуей, тому ніякого примусу до написання не відчуваю.)

Дякую, Гаррі! Постараюся якось покращити поезію.