ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Петришин / Вірші

 КРИЛА
Летять літа. А там із ними
юначі сни понесло ген.
Благословляю зливи, зими.
І відчай - теж благословен.

Вже обіцянка не підкупить.
Опрусь обітниці грошу.
Розбите не зберу докупи,
остигле - не розворушу.

Благословлю вогонь каштана,
клейноди кинувши в костер.
А вітер дмухнув і нежданно
надії крила розпростер...

осінь 2010



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-10-18 10:27:48
Переглядів сторінки твору 8590
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.727
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.07.24 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-18 18:56:30 ]
ну нате й мої 5, щоб було 10.

1.автор має право писати в своєму вірші будь-які слова: російські, англійські, норвезькі, молдавські, нащот, прівєт, пофігу і т п. З цим ніхто не може посперечатися. Це істина в останній інстанції.

2. читач має право сприймати або не сприймати окремі слова в тексті. це його святе право, на яке могла посягати колись давно хіба лише свята інквізиція. (Див. статтю про Джордано Бруно, Жанну, Д*Арк та ін. у Вікіпедії.) А кому здається, що автору просто "було ліньки", то хай і далі здається. Ліньки, в облом, класові почуття заважали, якесь особисте сприйняття окремих слів - то справа автора. Наша справа - висловити своє бачення. Але ні в якому разі не вимагати щось терміново виправляти!!! Бо то, даруйте, не наше діло. Бо ми не в суді.

3. Мене трохи подивувала позиція автора. Ярославе, Ви нікому нічого тут не винні! Якщо у Ваших текстах буде навіть половина русизмів і це нікому не подобатиметься, але влаштовуватиме Вас з міркувань, які Ви не зобов*язані озвучувати всім бажаючим, - лишайте так, як вважаєте за потрібне.

4. Але - я б на Вашому місці (це моє міркування) не переходив би до широких узагальнень. Бо мене особисто зачепило не так те слово "костер", як озвучені Вами перспективи "розвитку" української мови. Якщо в нашій мові не було слова "ноутбук", то ми його запозичили з англійської. В цьому є логіка. А навіщо запозичувати слова, які й так були, - неясно. Тому якби я був на Вашому місці, я б мабуть обмежувався конкретними випадками, але ні в якому разі не брав би на себе непосильного тягаря освітлювання смолоскипом (чи факелом) шляхів розвитку мови і витягування з бруду цього потворного часу (за Ліною Костенко). Повірте, закони розвитку мови лежать у таких глибоких "надрах", куди ні мені, ані Вам своєю полум*яною творчістю не дістати.

5. Мені останнім часом важко заходити на Вашу сторінку і читати Ваші вірші, бо щоразу Ви зі своїми читачами влаштовуєте якийсь балаган за принципом "я йому стрижене - він мені смалене". Як правило, кожен залишається при своїй думці, Ярославе, хоч Ви писатимете капсом, хоч поставите по 10 знаків оклику після кожного слова.

P.S. А про партію регіонів я взагалі не зрозумів. При чому тут це? Невже справді нам було важливо це знати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-18 19:14:08 ]
не знаю, особисто мені оте "костер" звучить навіть вишукано. бо то не "костьор". чесно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-10-18 19:44:03 ]
Благословлю свічу каштана,
клейноди кину у вогонь.
А вітер дмухнув і нежданно
забрав надії із долонь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-18 20:47:40 ]
Дякую, Василю, але це ще й акровірш. Тому тут є ще й інші вимоги до нього. Але, не виключено, що ще подумаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-18 20:47:54 ]
Сергію, дуже дякую вам за висловлені вами думки.
Відповім по пунктах, при чому не буду надто поширюватися, бо згоден, що всі ці спори нічого нікому не доведуть - кожен залишиться при своїй думці. І згоден в основному - ні до чого оця балаканина на моїх сторінках, про що ви сказали з властивою вам прямотою. Просто, відколи я тут на ПМ, появилася в мене якась залежність від оцих майстерень. Замість того, щоб писати нові вірші - сиджу отут і страждаю не дуже добрими речами. Щось виставлю - і чекаю реакції. Похвалять - тішуся, розкритикують, або ще гірше - обійдуть мовчанням - мучуся. А оту порожнечу заповнюю всякими дурацькими коментарями. Все-таки надіюся, що видрукую щось більш-меенш вартісне (нмд) з мого доробку, і почну писати нові твори, замість того, щоб тут тусуватися. Ну і ще є проблема в тому, що зараз не працюю - забагато вільного часу.
А тепер по пунктах.

1. згоден.

2. згоден.

3. згоден.

4. не зовсім. Нічого я не збирався освітлювати, просто висловив свою думку. Зрештою, я не пхаюся з цим в чужий монастир - не вимагаю цього в когось іншого, але дозволяю цю позицію відстоювати в своїх поезіях. а маю мабуть негарну рису - коли на мене починають "шикати" чи нападати і старатися загнати в звичну колію чи русло - огризаюся (ще з радянських часів). і в емоційному збудженні часто мішаю все в купу. тому згоден, що все це зайве. а суть така - дозволено все, що не заборонено законом. смак - дуже суб"єктивна субстанція. деколи відчуття окремого індивідуума може бути вартіснішим (все суб"єктивно!) від сформованого смаку масового чи смаку якоїсь соціальної групи людей. Оте. що на цей костер накладається щира неприязнь до того радянського "костьора" - це зрозуміло. я ж відчуваю в цьому щось глибинне - і відчуваю це слово вишуканим. а особливо, похідне від нього - оте кострисько. і те, що ви в якійсь мірі підтвердили мені оце моє відчуття - це в принципі знімає потребу подальших моїх виправдань.
ну і одразу для Чорі - це слово таки має відношення до вогню не лише в російській, тому й відстоюю право ним користуватися не як "русизмом", а звичайним словом з праслов"янським корінням.

5.написав про це в передмові. постараюся особливо не відлякувати вас. заходьте і реагуйте на мої вірші, а не на завжди адекватні коментарі. ви ж помітили, що навіть відносно вашої поезії я пишу те, що думаю. а не лише хвалебні відгуки. і мене влаштовують ваші, деколи навіть, не зовсім аргументовані, відповіді по тій простій причині, що ви - автор, думку і позицію якого я поважаю.

а p. s. - це адресувалося не вам. деколи жартую. комусь це подобається, комусь - ні. наче немає обмежень тут на це. хоч і розумію,що це може по-різному сприйматися.

І як підсумок - дуже вам дякую, Сергію, за вашу щирість як в поезії, так і в тому.що відбувається поза нею. І згоден, що не у всьому я правий. тому й постараюся врахувати ваші зауваження. але з іншого боку - всі ми різні. тому й допускаю, що можу трохи дозволяти собі якісь вольності, але якщо ви помітили, більшість з них має оборонний характер. тому й надіюся, що це хоч в якійсь мірі менє виправдовує.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-10-18 21:03:24 ]
Вірш сподобався. "Костер" чомусь в даному контексті супротиву не викликав, виясняю чому...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-10-18 21:27:02 ]
Про костер. Справедливості заради хочу навести рядки поета, якого вже ніяк не можна звинуватити у прихильності до "росіянизмів" - Дмитра Павличка.

"Не був я, Господи, безбожним,
Кормив я власним серцем звіра,
Але носив раба тавро,
Щоб Україну менше жер,
Во ім ‘я правди словом ложним
І честь моя – страшна офіра –
Сквернив свої уста й перо.
Кричала, ставши на костер."

(Покаянний псалм” (1993)

Тут ще і "ложним" є. Виявляється, не все так однозначно і просто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2011-10-18 21:34:06 ]
Чорі, красиво ж! І при чому тут буква, якшо тут є дух. Звичайно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-10-18 21:39:50 ]
Так і я ж про те.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-18 21:42:35 ]
дякую, Чорі! і справді, не все так просто, і не все так однозначно...
головне - любити свою мову, бажати її процвітання... а шляхи до цього і методи є дуже різні... і по великому рахунку, оці протрясання повітря навколо цього конкретного слова "костер" мабуть і не варті стільки списаних букв. бо ж мова не йде про оті примітивні "русизми", які пролізають в нашу мову через байдужість і невимогливість до себе простого українця...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-18 21:59:31 ]
а "лож", "ложний" - я відчуваю це слово з якимось таким архаїчно-поетичним відтінком. найпростіше усе пояснити "русизмами". але особисто для мене така огульна боязнь отих "измів", миттєве навішування ярликів на синоніми слів, які мають репутацію українських, лише через те, що вони мають аналоги в російській - це примітивізація таки існуючої проблеми проникання в нашу мову отих справжніх "русизмів" - недбалих і примітивних покручів з російської мови.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-18 22:19:54 ]
Дякую, Іване! Може тому, що я не відчуваю цей костер як русизм. а як просто красиве праслов"янське слово, яке й сном-духом не підозрювало, що стане одним із символів радянського піонерського руху.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-19 08:13:31 ]


*** Благословляю зливи, зими.
І відчай - теж благословен. ***

на ваших сторінках - завжди повно люду,
отже, ви - гарний співбесідник :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-19 15:26:07 ]
Дякую, Марійко!)
Але це - не той випадок!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-10-20 00:47:29 ]
"О птах непевності коли тебе я збив
Любов і сонце закружлялися в екстазі
А гречний виводок твоїх осинчуків
Спорудив цей костер гніздо моїй одвазі"

(Г.Аполлінер у перекладі М.Лукаша)