ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Лесь Коваль
2026.02.17 09:15
Я не вмію давати життя - вмію лиш забирати.
Без емоцій і слів. Повсякденно. Рутина проста.
Доки можу - лечу, бо коротке життя у пернатих:
перемелює піря та крила смертельний верстат.

Я сьогодні - герой, урочистості, держнагороди.
Побратима плече, П

Віктор Кучерук
2026.02.17 07:26
Хоч на гілках сріблястий іній зрана,
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап

Микола Дудар
2026.02.16 22:56
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.

Ігор Шоха
2026.02.16 20:51
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.

Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,

Іван Потьомкін
2026.02.16 20:36
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

Олександр Буй
2026.02.16 20:35
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.

Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,

В Горова Леся
2026.02.16 17:42
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.

Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,

Борис Костиря
2026.02.16 12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.

Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Маріанна Челецька (1979) / Поеми

 …І ІМ’Я ЇЙ ВІТЕР

музичне інтермецо на три дії

І. Ніби романс
(furioso)

коли побачиш ти її
у сніг у вітер
у дощ без парасолі
то знай:
вона чекає не тебе
вона – повія
і їй даремно не позичай любові

вона – повія
а ти думав що
тобі дружиною сьогодні стане
коли побачиш
йде самотньою в дощі
ти не жалій її
не зви коханою

вона – повія
зовсім нічия
ти не дивись
що очі в неї задощило
вона промокла
їй давно пора
про тепле вогнище читати книгу

але сьогодні їй нема коли
коли шукаєш ти собі дружину
іди ти повз
йди мовчки безпричинно
і в очі не дивись
в її самотні очі
очі ще дитини

вона – повія
може бути як усі
зварити їсти
застелити постіль
і вірною ще може бути
не тобі
а ти її поклич сьогодні в гості

вона – повія
їй багато літ
і вулиця їй стала за перину
а ти не вартий
зрозуміти ще її
чого самотньою шукає
Свята
Розпусна
Грішна і
Невинна


ІІ. Семиструнна альба
(amoroso)

ти не дивись
що їй нема коли
ти не питай
хто в неї там на серці
що може якось
вулицею ідучи
на пари поглядає
так ревниво й зверхньо
вона ж повія
і куди до неї їм
хіба вони її всі розуміють
і ти один із них
в юрбі
її впізнаєш
і вкрадеш від світу
вона – повія
мріє ще про щось
про білу сукню
і фату
І свічку...
зайшла до церкви
мовчки за упокій
вона ще вірить
у Різдво й Пречисту



ІІІ. Альт
(a capriccio)

вона – повія
і ім’я їй Вітер
коли по вулиці сама іде
ніхто ніколи так про неї не подумав
би
а так вона живе

а все це вийшло із банальності одної:
колись в дитинстві
залюбки
вона гуляла самотою
із небом-вітром
розмовляючи собі
і на побачення –
себе саму чекала...
а виросла
то не такою стала
як трапилась нагода
то вона
забувши етикети всі
до нього у машину сіла
у нього закохалась від душі
то хто тепер на неї гляне
завтра
коли про неї знаєш ти усе:
ні імені її ти справжнього не знаєш
ані душі її !?

вона – повія
і ім’я їй Вітер
коли по вулиці іде сама
їй перехожі посміхаються в обличчя
та їй дарма
вона – повія
стала з ним до пари
(вже більше не згортається земля!)
вона невинною ще бути марить
про першу сукню
першу ніч і ...
та знає:
вона – повія
він не підійшов
12.01.2004 р. /запис. у кафе “Ласун”, якого вже не існує у Львові/

опубліковано у журн.: "Філео+Логос", Житомир, 2011. - № 3 (19). С. 51-54.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-16 00:37:37
Переглядів сторінки твору 1843
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.312 / 5.33)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.638 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.900
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.12.27 20:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 10:32:10 ]
Дуже цікаво!
Сподобалося!