Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.03
11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.
Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога
2026.04.03
05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Маріанна Челецька (1979) /
Поеми
…І ІМ’Я ЇЙ ВІТЕР
(furioso)
коли побачиш ти її
у сніг у вітер
у дощ без парасолі
то знай:
вона чекає не тебе
вона – повія
і їй даремно не позичай любові
вона – повія
а ти думав що
тобі дружиною сьогодні стане
коли побачиш
йде самотньою в дощі
ти не жалій її
не зви коханою
вона – повія
зовсім нічия
ти не дивись
що очі в неї задощило
вона промокла
їй давно пора
про тепле вогнище читати книгу
але сьогодні їй нема коли
коли шукаєш ти собі дружину
іди ти повз
йди мовчки безпричинно
і в очі не дивись
в її самотні очі
очі ще дитини
вона – повія
може бути як усі
зварити їсти
застелити постіль
і вірною ще може бути
не тобі
а ти її поклич сьогодні в гості
вона – повія
їй багато літ
і вулиця їй стала за перину
а ти не вартий
зрозуміти ще її
чого самотньою шукає
Свята
Розпусна
Грішна і
Невинна
ІІ. Семиструнна альба
(amoroso)
ти не дивись
що їй нема коли
ти не питай
хто в неї там на серці
що може якось
вулицею ідучи
на пари поглядає
так ревниво й зверхньо
вона ж повія
і куди до неї їм
хіба вони її всі розуміють
і ти один із них
в юрбі
її впізнаєш
і вкрадеш від світу
вона – повія
мріє ще про щось
про білу сукню
і фату
І свічку...
зайшла до церкви
мовчки за упокій
вона ще вірить
у Різдво й Пречисту
ІІІ. Альт
(a capriccio)
вона – повія
і ім’я їй Вітер
коли по вулиці сама іде
ніхто ніколи так про неї не подумав
би
а так вона живе
а все це вийшло із банальності одної:
колись в дитинстві
залюбки
вона гуляла самотою
із небом-вітром
розмовляючи собі
і на побачення –
себе саму чекала...
а виросла
то не такою стала
як трапилась нагода
то вона
забувши етикети всі
до нього у машину сіла
у нього закохалась від душі
то хто тепер на неї гляне
завтра
коли про неї знаєш ти усе:
ні імені її ти справжнього не знаєш
ані душі її !?
вона – повія
і ім’я їй Вітер
коли по вулиці іде сама
їй перехожі посміхаються в обличчя
та їй дарма
вона – повія
стала з ним до пари
(вже більше не згортається земля!)
вона невинною ще бути марить
про першу сукню
першу ніч і ...
та знає:
вона – повія
він не підійшов
12.01.2004 р. /запис. у кафе “Ласун”, якого вже не існує у Львові/
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
…І ІМ’Я ЇЙ ВІТЕР
музичне інтермецо на три дії
І. Ніби романс
(furioso)
коли побачиш ти її
у сніг у вітер
у дощ без парасолі
то знай:
вона чекає не тебе
вона – повія
і їй даремно не позичай любові
вона – повія
а ти думав що
тобі дружиною сьогодні стане
коли побачиш
йде самотньою в дощі
ти не жалій її
не зви коханою
вона – повія
зовсім нічия
ти не дивись
що очі в неї задощило
вона промокла
їй давно пора
про тепле вогнище читати книгу
але сьогодні їй нема коли
коли шукаєш ти собі дружину
іди ти повз
йди мовчки безпричинно
і в очі не дивись
в її самотні очі
очі ще дитини
вона – повія
може бути як усі
зварити їсти
застелити постіль
і вірною ще може бути
не тобі
а ти її поклич сьогодні в гості
вона – повія
їй багато літ
і вулиця їй стала за перину
а ти не вартий
зрозуміти ще її
чого самотньою шукає
Свята
Розпусна
Грішна і
Невинна
ІІ. Семиструнна альба
(amoroso)
ти не дивись
що їй нема коли
ти не питай
хто в неї там на серці
що може якось
вулицею ідучи
на пари поглядає
так ревниво й зверхньо
вона ж повія
і куди до неї їм
хіба вони її всі розуміють
і ти один із них
в юрбі
її впізнаєш
і вкрадеш від світу
вона – повія
мріє ще про щось
про білу сукню
і фату
І свічку...
зайшла до церкви
мовчки за упокій
вона ще вірить
у Різдво й Пречисту
ІІІ. Альт
(a capriccio)
вона – повія
і ім’я їй Вітер
коли по вулиці сама іде
ніхто ніколи так про неї не подумав
би
а так вона живе
а все це вийшло із банальності одної:
колись в дитинстві
залюбки
вона гуляла самотою
із небом-вітром
розмовляючи собі
і на побачення –
себе саму чекала...
а виросла
то не такою стала
як трапилась нагода
то вона
забувши етикети всі
до нього у машину сіла
у нього закохалась від душі
то хто тепер на неї гляне
завтра
коли про неї знаєш ти усе:
ні імені її ти справжнього не знаєш
ані душі її !?
вона – повія
і ім’я їй Вітер
коли по вулиці іде сама
їй перехожі посміхаються в обличчя
та їй дарма
вона – повія
стала з ним до пари
(вже більше не згортається земля!)
вона невинною ще бути марить
про першу сукню
першу ніч і ...
та знає:
вона – повія
він не підійшов
12.01.2004 р. /запис. у кафе “Ласун”, якого вже не існує у Львові/
опубліковано у журн.: "Філео+Логос", Житомир, 2011. - № 3 (19). С. 51-54.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ВІРШІ САМОЦІННІ І САМОЛІННІ, зібрані у Книзі, званій Ке-Фір"
• Перейти на сторінку •
"Візит Кавової пані"
• Перейти на сторінку •
"Візит Кавової пані"
Про публікацію
