музичне інтермецо на три дії

І. Ніби романс
(furioso)

коли побачиш ти її
у сніг у вітер
у дощ без парасолі
то знай:
вона чекає не тебе
вона – повія
і їй даремно не позичай любові

вона – повія
а ти думав що
тобі дружиною сьогодні стане
коли побачиш
йде самотньою в дощі
ти не жалій її
не зви коханою

вона – повія
зовсім нічия
ти не дивись
що очі в неї задощило
вона промокла
їй давно пора
про тепле вогнище читати книгу

але сьогодні їй нема коли
коли шукаєш ти собі дружину
іди ти повз
йди мовчки безпричинно
і в очі не дивись
в її самотні очі
очі ще дитини

вона – повія
може бути як усі
зварити їсти
застелити постіль
і вірною ще може бути
не тобі
а ти її поклич сьогодні в гості

вона – повія
їй багато літ
і вулиця їй стала за перину
а ти не вартий
зрозуміти ще її
чого самотньою шукає
Свята
Розпусна
Грішна і
Невинна


ІІ. Семиструнна альба
(amoroso)

ти не дивись
що їй нема коли
ти не питай
хто в неї там на серці
що може якось
вулицею ідучи
на пари поглядає
так ревниво й зверхньо
вона ж повія
і куди до неї їм
хіба вони її всі розуміють
і ти один із них
в юрбі
її впізнаєш
і вкрадеш від світу
вона – повія
мріє ще про щось
про білу сукню
і фату
І свічку...
зайшла до церкви
мовчки за упокій
вона ще вірить
у Різдво й Пречисту



ІІІ. Альт
(a capriccio)

вона – повія
і ім’я їй Вітер
коли по вулиці сама іде
ніхто ніколи так про неї не подумав
би
а так вона живе

а все це вийшло із банальності одної:
колись в дитинстві
залюбки
вона гуляла самотою
із небом-вітром
розмовляючи собі
і на побачення –
себе саму чекала...
а виросла
то не такою стала
як трапилась нагода
то вона
забувши етикети всі
до нього у машину сіла
у нього закохалась від душі
то хто тепер на неї гляне
завтра
коли про неї знаєш ти усе:
ні імені її ти справжнього не знаєш
ані душі її !?

вона – повія
і ім’я їй Вітер
коли по вулиці іде сама
їй перехожі посміхаються в обличчя
та їй дарма
вона – повія
стала з ним до пари
(вже більше не згортається земля!)
вона невинною ще бути марить
про першу сукню
першу ніч і ...
та знає:
вона – повія
він не підійшов
12.01.2004 р. /запис. у кафе “Ласун”, якого вже не існує у Львові/

опубліковано у журн.: "Філео+Логос", Житомир, 2011. - № 3 (19). С. 51-54.