Знаєте, це мабуть найкраще з того, що я у Вас читав узагалі. Тут є певний справжній настрій. Я не говоритиму наразі про його оригінальність і свіжість, але настрій є.

Однак багато й проблем:
Наголоси - "сИневы", коли треба "синевЫ".

Рими на зразок "тебе - костре". Дієслівні "зачеркнуть - встряхнуть".

Збіги приголосних, як от "морозвкус" (ЗВК) - дуже важко прочитується, прозорості бракує.

Щодо стилістики, то взагалі говорити можна дуже багато: сліди краще "человека" або "людей", бо "человечьи" - це іронічно-зневажлива форма, яка геть не пасує до ліричного тексту. "И снег будто кажется синий" - "будто" і "кажется" - це слова-синоніми, їх не треба писати підряд в одному реченні, бо Ви говорите ніби двічі одне й те саме. "Боязнь между нас холодов" - не можна говорити "между нас", потрібно "между нами", це груба стилістична помилка. "Манера стихов мне знакома" теж не дуже красиво, правильніше буде сказати щось на зразок "стихи в такой манере". "Державши" - це архаїзм, краще "держа". "Под песни ветров" - краще "под песнями ветров", або "под песней ветров". "В прожорливом листьев костре" - це не дуже вдала інверсія, об це читач перечіпається. "Огромные кучи" - це, знаєте, словосполучення, яке дуже проситься на пародію. "Огромные кучи" в парках між деревами залишають деякі некультурні тварини, а часом навіть і люди. А до листя краще підійдуть слова "ворохи", "копны" тощо. "Светился счастьем" - це, на жаль, калька з української мови: "світився щастям", російською природніше буде сказати "светился от счастья", або "сиял от счастья". Епітет "Святая"
по відношенню землі, яка під ногами, - з іншого ряду, вибивається з контексту. "Достану листы и чернила,/Пытаюсь найти что-то в памяти..." - "достану" - це дієслово майбутнього часу і доконаного виду, "пытаюсь" - час теперішній, вид недоконаний - такий часовий різнобій недопустимий через кому, без спеціальних обумовлень, поетичного часу варто строго дотримуватись, отож краще написати "достану" і "попытаюсь" -тоді обидва слова будуть майбутнього часу і ця нерівність згладиться. "вкус жестокой Сибири,
Которой, не видя, хватило мне душу встряхнуть." - не зрозуміло чого "не видя".

І загалом, шановна Віто, Ви не сьогодні почали писати вірші, а тому варто вже починати критично дивитися на те, що виносите на читацький суд. Може, не поспішати публікуватись. Працювати над твором. Досягати технічної вправності. Бо, повірте, одних лише розливів Вашої безумовно щирої жіночої душі, мало. Потрібна ще майстерність, яка досягається працею над текстом. Творчих успіхів Вам!

Повірте, НЕ КОЖНУ роботу можна "спаплюжити" таким чином. Є автори, які володіють мовою, якою пишуть, і технікою віршування.

А щодо позитивних відгуків, то мабуть Ви просто ще не написали такого вірша :)))

И я пробежался взглядом.
Сложное и объемное стихотворение. А чисто математически получается именно так: чем больший объем отдельно взятого стихотворения или печатного органа, не обработанного коллективом редакторов, составителей и т.п. участников процесса, а в первую очередь - автором, тем больший объем всяческих аномалий и несоответствий.
Хорошее стихотворение.
Поэтическая пьеса. Новая "Чайка". Ее только бы поставить, но создав более счастливой судьбу ЛГ.
И "разбор полета" качественный.

Всяческих благ. В Сибири холодно.