ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
2024.05.05
13:01
Коли хтось дива подивитись захотів.
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
Чи то природне воно, чи то рукотворне,
За тим не треба зовсім пхатися за море,
Долати сотні кілометрів по путі.
Скажімо, хоч би й знаменитий Стоунхендж –
Всього лиш камені, розставлені по колу.
Та в нас у Олевсько
2024.05.05
10:55
Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
Витягуючи на світ божий юдеїв.
І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
Крич
2024.05.05
02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
2024.05.05
00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
2024.05.04
13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
2024.05.04
12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
2024.05.04
11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
2024.05.04
10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
2024.05.04
10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
2024.05.04
08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
2024.05.04
05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анничка Королишин (1969) /
Проза
Різдв"яна Свічечка.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Різдв"яна Свічечка.
Данилко сумував.Віхола позамітала всі стежки-доріжки,нагромадила величезні замети.І ще он завірюха не вщухає,аж у вікно визирати не хочеться.Данилко вже й книжечку замальовок всю розфарбував,і в конструкторі всі фігури склав по п*ять разів,і трансформера крутив-вертів,аж той поламався.До Пласту на сходини не пішов через негоду,а вдома так нудно!
Хлопчик взяв з полиці книжку.Бабуся якось принесла,а він читати ще не дуже вміє,то й відклав на потім.З малюнка на нього привітно глянув Хлопчик.Одягнений у біленькі шати,а в руках – свічечка.
Данилкові нараз стало якось весело на серці.Він придивився до малюнка пильніше..аж раптом почув – Хлопчик щось говорить.
- Данилку,доброго тобі вечора!
- Доброго вечора! – трохи розгублено обізвався Данилко, - А ти хто?
- Невже ти Мене не впізнаєш,Данилку?
Малий замислився на мить.
- Та ні,не впізнаю,- стенув плечима.
- Ну то зараз розповім тобі історію-може,пригадаєш.
Ой як це було до речі!Данилко дуже любив різні історії,то ж приготувався слухати.
- Коли Я народився,на небі з*явилася незвичайна Зоря.Вона рухалася і вміла показати дорогу всім,хто хотів до Мене прийти.ЇЇ бачили і Пастухи,і Три Царі,і вся звірина та птаство,котрі приходили привітати Мене з Народженнням.
Зоря зупинилася в небі над Вифлееємом .Вона не гасла доти,доки всі,хто приходив до Мене в гості, не повернулися додому.
Останніми поверталися в своє село старенький пастух з онуком.Хлопчик склав для Мене дуже гарну колядку,ще й сам її виконав,награваючи на скрипочці.Коли він вийшов зі стаєньки,Зоря простягнула свій промінчик і погладила хлопчика по голівці.Він радісно засміявся і сказав:
«Як би я хотів,щоб цей промінчик залишився зі мною назавжди!»
А Ніч,коли Я народився,була незвичайна,чарівна.В цей час здійснювалися всі добрі бажння людей.
Ось і тепер з неба до хлопчика злетів світлий Янгол.В руках він тримав Свічечку.
«Ось тобі частинка Небесного Вогню,добрий хлопчику!» – промовив Янгол і подав Свічечку хлопчикові. Зоря торкнулася її промінчиком і яскравий вогник одразу звеселив усіх навколо.
«Кожного року в честь Народження Дитятка Ісуса у Вифлеємі і на згадку про маленького доброго Пастушка з Неба буде сходити Вогонь і запалюватиме Свічечку,від якої Різдв*яне світло пошириться по всьому світу,»- сказав Янгол.
Так воно й стається до тепер.
Данилко сидів притихлий,дивився на Хлопчика в білих шатах і радісно посміхався.
- Я знаю,Ти – маленький Ісус! – сказав він до Хлопчика.
- Так,Данилку!Я приходжу до всіх дітей,щоб вони раділи разом зі Мною так,як колись радів маленький Пастушок.Бо ми всі народжуємося,щоб радісно славити Бога!А найщиріша радість – дитяча.Прочитай цю книжечку.Знайдеш в ній цікаві історії,що траплялися в різний час і з різними людьми.Спільне у них одне прагнення- вони хотіли побачити Дитятко і привітати Його.Ти дізнаєшся ,як їм це вдалося,а,може,й сам потрапиш у Різдв*яну історію.
Рипнули двері.То повернулися з роботи тато й мама.Данилко все ще розглядав Хлопчика на малюнку,аж мама здивувалася,що він не підбіг,як завжди,не спитав,що йому купили.
- Що ти там таке цікаве бачиш,Даню?- лагідно спитала мама.
- Ой,матусю!До мене в гості приходив Хлопчик у білих шатах.То Ісусик,мамо!Такий гарний! Пам*ятаєте,ми на Святвечір запалюємо свічечку?Тепер я знаю,чому вона горить!– відгукнувся Данилко.
Як радісно стало вмить мамі й татові!А Данилко почувався дуже щасливим.
Хлопчик взяв з полиці книжку.Бабуся якось принесла,а він читати ще не дуже вміє,то й відклав на потім.З малюнка на нього привітно глянув Хлопчик.Одягнений у біленькі шати,а в руках – свічечка.
Данилкові нараз стало якось весело на серці.Він придивився до малюнка пильніше..аж раптом почув – Хлопчик щось говорить.
- Данилку,доброго тобі вечора!
- Доброго вечора! – трохи розгублено обізвався Данилко, - А ти хто?
- Невже ти Мене не впізнаєш,Данилку?
Малий замислився на мить.
- Та ні,не впізнаю,- стенув плечима.
- Ну то зараз розповім тобі історію-може,пригадаєш.
Ой як це було до речі!Данилко дуже любив різні історії,то ж приготувався слухати.
- Коли Я народився,на небі з*явилася незвичайна Зоря.Вона рухалася і вміла показати дорогу всім,хто хотів до Мене прийти.ЇЇ бачили і Пастухи,і Три Царі,і вся звірина та птаство,котрі приходили привітати Мене з Народженнням.
Зоря зупинилася в небі над Вифлееємом .Вона не гасла доти,доки всі,хто приходив до Мене в гості, не повернулися додому.
Останніми поверталися в своє село старенький пастух з онуком.Хлопчик склав для Мене дуже гарну колядку,ще й сам її виконав,награваючи на скрипочці.Коли він вийшов зі стаєньки,Зоря простягнула свій промінчик і погладила хлопчика по голівці.Він радісно засміявся і сказав:
«Як би я хотів,щоб цей промінчик залишився зі мною назавжди!»
А Ніч,коли Я народився,була незвичайна,чарівна.В цей час здійснювалися всі добрі бажння людей.
Ось і тепер з неба до хлопчика злетів світлий Янгол.В руках він тримав Свічечку.
«Ось тобі частинка Небесного Вогню,добрий хлопчику!» – промовив Янгол і подав Свічечку хлопчикові. Зоря торкнулася її промінчиком і яскравий вогник одразу звеселив усіх навколо.
«Кожного року в честь Народження Дитятка Ісуса у Вифлеємі і на згадку про маленького доброго Пастушка з Неба буде сходити Вогонь і запалюватиме Свічечку,від якої Різдв*яне світло пошириться по всьому світу,»- сказав Янгол.
Так воно й стається до тепер.
Данилко сидів притихлий,дивився на Хлопчика в білих шатах і радісно посміхався.
- Я знаю,Ти – маленький Ісус! – сказав він до Хлопчика.
- Так,Данилку!Я приходжу до всіх дітей,щоб вони раділи разом зі Мною так,як колись радів маленький Пастушок.Бо ми всі народжуємося,щоб радісно славити Бога!А найщиріша радість – дитяча.Прочитай цю книжечку.Знайдеш в ній цікаві історії,що траплялися в різний час і з різними людьми.Спільне у них одне прагнення- вони хотіли побачити Дитятко і привітати Його.Ти дізнаєшся ,як їм це вдалося,а,може,й сам потрапиш у Різдв*яну історію.
Рипнули двері.То повернулися з роботи тато й мама.Данилко все ще розглядав Хлопчика на малюнку,аж мама здивувалася,що він не підбіг,як завжди,не спитав,що йому купили.
- Що ти там таке цікаве бачиш,Даню?- лагідно спитала мама.
- Ой,матусю!До мене в гості приходив Хлопчик у білих шатах.То Ісусик,мамо!Такий гарний! Пам*ятаєте,ми на Святвечір запалюємо свічечку?Тепер я знаю,чому вона горить!– відгукнувся Данилко.
Як радісно стало вмить мамі й татові!А Данилко почувався дуже щасливим.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію