Усе, що у мене є, -
Ранки вівсяні й тягучі на дерев’яних ложках,
Кашель грудний, розпатланість,
Вікна з виглядом на своє серце.
У мене є інтермецо
І невигойна розпластаність
Тіні – в надбитім люстерці.

Лимонні краплі у сутінках –
Злизані із дитячої щічки.
У мене є іще нічка,
Ніби в руках синичка, -
Для недоторканих клавіш,
Для всього того, що уявиш.

Капці, серветки, плоди надкушені,
Краплі на шибах від пари кухонної,
Кроки моєї самотності сонної,
Сни перлітні і фарби згущені.
Дні, ніби коси, роз-пущені.

Усе, що у мене є, -
Вигляд на небо, рожеву безодню,
Вигляд на втрати гострі й висотні,
Вигляд – і видих – на світ, його світло,
Вигляд на те, що уже не розквітне.

Вулиці довгі. Дороги пізні.
Сум по собі, немов по вітчизні.
Руки, що несли любов над собою,
Час, що замерз ще тією зимою.
Очі байдужі, думи гостинні.
Все, що тримається на павутині.
Все, чого більше, ніж просто – людині.

Усе, що у мене є, -
Ти уже попросив
І підірвав, як атомну станцію.
У мене є ще мої голоси,
Від яких я тримаю дистанцію.
У мене є все –
На тебе так схожий син
і непристойно-скандальна
Репутація.

Репутація –
Схожа на ампутацію.