Вібрації поезії - файно!

Бачу, сьогодні налаштовані на високі частоти.

Дякую, друже Василю (Кузане)!))

"І щось такеє бачить око", пане Василю (Світлий), як писав Великий Кобзар.))

Непогано...))

Ні телефон у тихому режимі,
ні тарса на Одесу і машини,
ні дрель, ані сусідський перфоратор
не здатні так душевно вібрувати:)))
Поезія - вібрації ловлю...

Чудово, коли фібри душі так гарно налаштовані не лише приймати, а й віддавати вібрації позитиву, Ярославе.:)

Вібруй, вібруй, Софіє! Ти не уявляєш, як я скучив за "Софіївкою". Я зараз читаю книжку "Заповідні території України" (ботанічні сади та дендропарки)
Софіївка - найкращий, без дурнів. Правда, інші, деякі, наприклад, Олександрія в Білій Церкві - дуже понищені війнами і лихоліттями.
Треба вирватися в Умань - якось на вихідні. Задзвоню, як надумаю. )))

Дякувати Богу, Аделе, що є ще такі місця, позитивно заряджені, де, підзарядившись позитивом, можна ним поділитися з друзями і читачами. Дякую, натхнення і оптимізму Вам!)))