ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.06.02 17:31
Жимолость (бружель)
Бружель шепоче, бо життю радіє,
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.

У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.

Артур Курдіновський
2026.06.02 17:10
Чорні квіти
Не відчуваю запах літніх трав,
Пишу рядки про інше тишком-нишком,
Бо червень чорні квіти розкидав,
Засипавши моє холодне ліжко.

Сьогодні поспішають майже всі
Скупатися в симфонії зеленій,
Знайти натхнення в радісній красі -

Вячеслав Руденко
2026.06.02 15:29
...туди, де досить малої крихти...
Покинь-мо нори!- Підемо в гори! -
Долучимо до ніг свічада,
Гарячий подих
В струмки занурим,
Немов у міфи
Про Ельдорадо!
На відпочинку водою змиєм,
Відчувши рятівну підтримку

Тетяна Левицька
2026.06.02 12:51
На смак
Живу минулим, там моє життя
від А до Я, від альфи до омеги!
Від дня народження до забуття
о, де ви, дні мого натхнення, де ви?

Ніколи не корилася вітрам —
плела віночки із маруни, м'яти.
Та тільки душу за любов віддам,

Кока Черкаський
2026.06.02 12:09
Хвазан
Розвелось у нас хвазанів-
Ну просто море хвазанів!
І тепер я часто чую
Їхній, так би мовить, "спів".

Хвазан -птаха наче й гарна,
Та співає ж - аби як.
Не як зовні непомітний

Борис Костиря
2026.06.02 11:56
Самопізнання
Ні, я себе, напевно, знищу
В ночах запеклих, дорогих.
Лікую невмолиму тишу
В кімнатах вигаслих, старих.
Слова сховались і принишкли
У погребах німих, сумних.

Я спалюю себе на вітрі

Ірина Вовк
2026.06.02 10:36
"Єлизавета Ярославна: Сага про любов" (продовження 5)
V. СОНЦЕ З ПІВДНЯ Зима 1043 року сковувала Київ кригою, але серця людей палали від хвилювання. На дніпровських схилах зібрався натовп, бо з півдня, пробиваючись крізь засніжені річкові простори, сунула небачена раніше сила. Це повертався в і н. Біл

хома дідим
2026.06.02 08:43
* 102 *
він вийшов до режиму бога
покинувши вино хліб сіль
сусід вважав його за йога
а сам пиячив той сусід
йому здавалося ще трохи
і стане легко звідусіль
сусід той час привів небогу
стогнав із нею десь в куті

Охмуд Песецький
2026.06.02 07:47
Коли тебе немає
Мої сердечні ув'язнення і спускання на землю з високих веж несвобод не передбачають втеч, а тільки терміни. Рецидивістам "не світить" амністія. Час – і тільки він, є тим механізмом, який спрацьовує для свободи – тихо і без ефектів, які притаманні подіб

Віктор Кучерук
2026.06.02 05:27
* * *
Я міг би загинути вчора
І зараз лежати в труні,
Або в тісноті коридору
Заклякти в останньому сні.
Донині руїни будинку,
Ще теплі від крові й вогню, -
Нагадують кожну хвилинку
Про долю щасливу мою.

Костянтин Ватульов
2026.06.01 19:27
Весна
Полюбляю зелене оточення,
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.

Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами

хома дідим
2026.06.01 17:35
* 101 *
в житті холоднім і похмурім
чогось хотів кудись-там біг
за снами уві снах моїх
і в церкві тільки та премудрість
мене оточували мури
на цім лазурнім небодні
цикуту радили мені
а в перлах порпалися кури

Ольга Олеандра
2026.06.01 15:25
***
У кожній з нас є Щось позалюдське.
У кожному. Без винятків. Й неясно
це Щось несимпатичне і жаске
чи неповторно самобутнє і прекрасне?

Воно у нас танцює? Чи лежить
заховане, зарите якнайглибше?
Не через цю відчуженість сюрчить

Федір Паламар
2026.06.01 14:41
Йошамін
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло! Блиском укрився я, і Світло засяяло світ. Утри стали поодаль і змовлялися проти мене. (…) Муж, який скинув мене зі свого місця на землю (…) ти знищиш їх (…) Не руйнуй творіння Утр і не проганяй

Тетяна Левицька
2026.06.01 13:44
Порожнеча
Похмурий день у крона прослизнув
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.

Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі

Сергій Губерначук
2026.06.01 13:35
Творчість…
…Творчість – Така, як Ти!
Як, Ти?

18 жовтня 1999 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Козаченко (1967) / Вірші

 Боги не вічні. І нема безсмертя
Боги не вічні. І нема безсмертя.
Вони живі, лиш поки люди є.
Мов прохачі під церквою обдерті,
пантрують усеможество своє.

Такі самотні і такі байдужі –
ідуть, зникають… Шелестить пісок.
Навіщо їм оті молитви, душі?
Доволі пережованих казок.

Високе небо? – чистота сумнівна.
Який завгодно – найясніший! – бог
любить по-справжньому ніколи не зуміє.
Бо щоб любити – треба… бути вдвох.

Богам не пахне фіміам чи ладан.
Величні храми, служби – не для них.
Та кожен бог життя віддати ладен
за дотик… поцілунок… ніжний вдих…

2011




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-12-23 20:05:46
Переглядів сторінки твору 4017
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.745 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.619 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.09.13 17:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Боровик (М.К./Л.П.) [ 2011-12-23 20:32:44 ]
гарно і щемно)

*от за що люблю Скандинавську міфологію, шо у них там майже у всі богів є пара,або вони можуть спускатись до людей))*

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2011-12-23 20:56:25 ]
Те ж саме й у греків та римлян. Але людям не варто заздрити античним богам: ми маємо все і світ створено для нас!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-12-23 22:33:12 ]
Світлано, вірш гарно сприймається, Ви оригінально поєднали земне і божественне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-12-23 22:41:34 ]
Оригінально. І цікаво.
Але початок аж моторошний якийсь... Аж занадто атеїстичний, чи що?...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2011-12-24 07:40:34 ]
А хіба ж ми всі не атеїсти з певної точки зору? Та ще з нашою рад.спадщиною... Нічого страшного такого не планувала. А безсмертя таки є. Ми - люди - безсмертні, бо маємо вічну душу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-06 17:13:21 ]
Якщо говорите про богів, все гаразд. До Бога, вірш не стосується. Принаймі, я так сприйняла вашого вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-09 21:37:47 ]
Правильно сприйняли.
І щиро вдячна Вам, Наталю, за гарні слова про мої вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Френк Ейзенменгер (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-23 21:32:16 ]
Душевний віршик .. сумний , але " з тих ,які читають не один і не два рази " , вдячний Вам ..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-24 18:35:29 ]
І я Вам щиро дякую за добрі слова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Маліцький (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-06 11:02:14 ]
Конструктивна і позиційна поезія. Тим більше, якщо взяти до уваги тенденцію останніх років - я-ментальність-церква-ритуал-гроші-ментальність-я. Бог є в кожному з нас, і по-справжньому божу милість можна трактувати як стосунки між людьми, як кохання зокрема. Тільки, чомусь, коли нам зле, особливо погано, ми згадуємо про Нього, і тоді я-ментальність...