ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.04.23 13:00
І поки любов уві всіх почиває
Моя гітаро, плач собі
І поки підлога метіння чекає
Поплач, гітаро, собі

Чом не підкажуть вам спосіб жоден
Свою відкрити любов
Чом інші вами керують знову

Борис Костиря
2026.04.23 12:49
Впадаєш в сон, як у нову затоку
І виринаєш неводом без риб,
Бажаючи поринути углиб
Й довіритись вселенському потоку.

На мілину тривожну і безплідну
Ти напливаєш у старім човні.
І тільки на жаданій глибині

Тетяна Левицька
2026.04.23 10:35
Дорогі коліжанки, не тіште мене,
не сушіть мої сльози жагучі.
І любов, і зажура колись промайне,
кане каменем в урвищі кручі.

Я не знаю, коли ті печалі пройдуть —
сильна жінка теж інколи плаче.
На порозі моїм розплескалася ртуть —

Юрій Гундарів
2026.04.23 09:24
Позивний «Сімба". Надзвичайно вродлива, завжди зі стильною зачіскою… Родом із Челябінська. Загинула за свободу України. Їй було 34 роки.
Оля стала першим контрактником Збройних Сил – іноземкою, яка отримала паспорт громадянки України під час служби в ар

Віктор Кучерук
2026.04.23 06:18
Через стишену дорогу
Неквапливо вечір брів
І стелив собі під ноги
Довгі тіні яворів.
Він топив у видноколі
Сонця схилене чоло, -
За собою вів із поля
Сірі сутінки в село.

хома дідим
2026.04.22 21:23
направду побоку хто й що про це помислить
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не

С М
2026.04.22 17:00
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле

Він полював на тигра, із рушницею й слоном
На всі випадки, поряд матінки заслон
За черепом – американський расовий саксон

Тетяна Левицька
2026.04.22 16:30
Вже за фіранками минуле —
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.

Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,

Борис Костиря
2026.04.22 15:20
Такі дощі тотальні і вселенські
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.

Дощі відкриють невідомі суті,

Охмуд Песецький
2026.04.22 14:43
Співають пісень вовки,
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом хоч якоїсь дози.

Олена Побийголод
2026.04.22 07:45
Л.Давидович (1900-1986), В.Драгунський (1913-1972)

Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!

    Нічка за вікном чорніє,

Віктор Кучерук
2026.04.22 05:29
На теплих крилах весняних вітрів
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п

хома дідим
2026.04.21 22:19
що тут вигадувати що ліпити
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби

Тетяна Левицька
2026.04.21 21:35
А ти ж казав мені: «Не плач,
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.

Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк

Марія Дем'янюк
2026.04.21 16:09
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.

Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В

Борис Костиря
2026.04.21 14:09
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Евгений Волжанский / Вірші

 Утро
Приблизительно так. Самым ранним из утр,
где ни ми петушиного храпа, ни ме,
воплощается карма языческих сутр,
пробуждается будда в египетской тьме.

Всходит солнце и бьется изжогой в кадык.
И совсем непонятно, спросонья куда,
заплетаясь Днепром, затекает язык,
ибо черная выпита ночью вода.

Спутав карты в широком своем рукаве,
зная только один бесконечный маршрут,
ты плывешь мимо парка в горелой листве
и крестов на окошках, где помнят, не ждут.

Наши дни, индевея, не катятся вспять.
Но, всегда незаметно и будто бы вдруг,
всколыхнув над макушкою водную гладь,
замыкается поздний спасительный круг.

Настоящее пьешь, как настойку, дружок,
на безумии, вере, вранье и тоске.
Сердце нежностью топит снежок-порошок,
чтобы с болью занюханной плыть налегке.

И так хочется выждать подводку битлов
на большой остановке белесой зимы,
взять себя за рога, досказав пару слов,
и без лишнего ноя куда-нибудь смыть.

Но на каждый ковчег, как на кесаря Брут,
есть свой Стикс, перекрытый плотиной, и зрак,
сколько ты ни заплатишь седому бобру,
не шмыгнет по ту сторону вечного мрзла...

...Чей-то дом занимает в мозгу акростих,
магистраль поставляет венками сонет.
Еле слышно в глубоких морях городских
одинокая соль оседает на дне.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-12-29 19:39:13
Переглядів сторінки твору 2789
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.533 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.353 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.680
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.11.15 03:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Бражник (М.К./М.К.) [ 2011-12-29 20:28:32 ]
Какое интересное стихотворение! Не поняла слов "Зрак" и "мрзла". И еще "лишнего ноя" - как-то подозрительно.
Но это не умаляет основного впечатления, оно весьма и весьма. Не хочется даже упоминать рифму "снежок-порошок":) это такая мелочь по сравнению с. Спасибо, понравилось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-12-29 21:11:57 ]
цiкаве слово индевея. )) я нiколи ранiше не знала, що пiвнi хроплять.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
віарвілгвсим вловмивоапв (Л.П./М.К.) [ 2011-12-29 22:59:49 ]
интересный стих, но да, мрзла - это что? а зрак - архаизм, он здесь как-то не к месту... а вообще - образы сочные, даже слишком... я объелась, пытаюсь воздержаться от дальнейшего анализа...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Евгений Волжанский (М.К./М.К.) [ 2011-12-30 11:50:27 ]
"Мрзла" - это неологизм от "мерзлота" и "зло", а по поводу зрака - мне кажется, что стилистика стиха достаточно гибкая, чтобы можно было его использовать :)
Благодарю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-11-06 16:25:42 ]
блестящее стихо, Жень
А(с)соль оседает в восторге
2ая строфа просто навылет


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Евгений Волжанский (М.К./М.К.) [ 2012-11-08 19:43:40 ]
Большое спасибо.
Приятно знать, что не одному мне интересны подобные нагромождения (2 строфа) :)