ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.
Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.
По самотнім і голим алеям,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись
За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на
Що не малюй,
а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.
ІІ
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія): • Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Новорічні Самообіцянки
почну новенькеє життя,
а це, що маю я стареньке -
якось закину в небуття.
Якось закину всі проблеми,
і новим світом назовусь,
І все, що було й є у мене,-
На те я якось не дивлюсь...
І залишиться лиш надія,
Що я про все уже подбав,
Та тільки сумнівом повіє,
Що я ізнову все проспав.
Дуже часто ми щороку напередодні Нового року даємо собі обіцянки, що з нового року почнемо нове життя. Загадуємо плани піти в спортзал, вивчити іноземну мову, змінити роботу чи особисте життя. Та це не більше ніж ілюзія. Коли проходить солодкий дурман новорічних, а потім і різдвяних свят, ти опиняєшся у тому ж "старому непривабливому житті". Щоб якось не впасти у себе в очах, починаєш оправдовуватись, що ніби не так все і погано, чи відкладати на потім початок "нового життя", так після декількох тижнів під назвою "от з завтрашньго дня я все почну з початку", мозок вгамовується і вливається в щоденну рутину забуваючи про свої самообіцянки. Так проходить цілий рік і під наступний Новий рік ця історія повторюється....
Так от, почати нове життя неможливо. Життя не комп'ютерна гра, де можна створити нового персонажа і одразу опинитись у новій обстановці. Тут зміни проходять повільно і поетапно.
Тому, не треба починати нове життя, потрібно вдосконалювати і покращувати теперішнє. Почніть з маленьких кроків, хоч якось почніть діяти і все потрохи "закрутиться" у потрібному вам руслі. Треба просто перевести енергію, яку акумулювали в розумі, створивши плани і наміри, у дію.
Самообіцянки це добре, тільки тоді, коли вони переходять у самореалізацію, а не стають самообманом.
Дякую:-) 1.01.2012р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3614 seconds