
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
2025.06.17
05:03
Посередині болота
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Наталія Біла (1986) /
Проза
НОВЫЙ ГОД
Тик-так, тик-так –моргала на стене зелеными глазками кошка-часики; дин-дон, дин-дон –поддерживал колокольчиками веселую игру электронный Дед Мороз в бордовой бархатной шубке. Цветные огоньки радостно водили по елке хороводы то ускоряя, то замедляя ход. Пузатые шарики важно покачивались на ветках, хвастаясь блестящими боками. Под елкой на коробке с шоколадными конфетами сидел большой белый мишка.
Склонившись над столом, Алина старательно выводила фломастером буквы на большой новогодней открытке. Она еще не ходила в школу, но часто в нее играла со своей восьмилетней соседкой, поэтому, писать умела не хуже школьников. В белой пижамке и с растрепанными волосиками, она была похожа на подаренного плюшевого медвежонка под елкой.
«Дорогой Дедушка Мороз! Я получила твои подарки. Спасибо за мишку, как из рекламы детских витаминок. И за шоколадки спасибо, они с разными фруктовыми начинками. Но попробовала я только одну – кругленькую с апельсинкой внутри. Остальные я… - на открытку упало несколько крупных капель. Пытаясь не размазать буквы, Алинка аккуратно смахивала слёзки с глянцевой поверхности. – Остальные я хочу тебе вернуть. И мишутку тоже отдаю… - Буквы предательски плыли на открытке от новых горьких слезинок. - Он очень мягкий и добрый, - продолжала влажной ручкой выводить девочка, - но можно загадать другое желание? Ведь до нового года еще час?! Ты же волшебник, ты же успеешь?! - Потерев кулачком глазки, Алина тяжело вздохнула, сосредоточилась и продолжила. – Я хочу, чтоб мама жила не в телефоне, а со мной. Подари мне мою маму, как на прошлый Новый год ты ее подарил чужим деткам в какой-то далекой стране. Она там варит им кушать и играет в саду с собачкой. Я уже взрослая и сама буду готовить обеды маме и бабушке, я умею! Пожалуйста, привези на оленях мою мамочку!».
Бережно закрыв огромную открытку с серебристым снеговиком, Алина положила ее, как и полагается, на подоконник. Рядышком разместила коробку со сладостями и медведя, крепко обняв его на прощание.
Трепетные снежинки за окном с интересом наблюдали за танцующими огоньками, игривой кошкой-часиками, безмятежным детским сном. По-матерински нежно, метель пела колыбельную…
По залитой солнцем игровой площадке бегали двое детишек в ярких дутых курточках и огромный красавец-лабрадор. «Алле, да, мам, - тихо и как-то с опаской произнесла стройная молодая женщина. – С Новым годом! – постаралась придать праздничности словам. – Ну, как вы отметили? К Рождеству постараюсь вам с Алинкой ещё передачку отправить. Приехать?.. - Речь прервал глубокий вздох, к горлу подступил липкий ком. – На следующий Новый год постараюсь…Раньше никак»… Радостный собачий лай и чужой счастливый детский смех заглушили в телефоне вырвавшийся наружу поток безысходности и боли.
Дед Мороз больше не верил сам в себя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НОВЫЙ ГОД

Склонившись над столом, Алина старательно выводила фломастером буквы на большой новогодней открытке. Она еще не ходила в школу, но часто в нее играла со своей восьмилетней соседкой, поэтому, писать умела не хуже школьников. В белой пижамке и с растрепанными волосиками, она была похожа на подаренного плюшевого медвежонка под елкой.
«Дорогой Дедушка Мороз! Я получила твои подарки. Спасибо за мишку, как из рекламы детских витаминок. И за шоколадки спасибо, они с разными фруктовыми начинками. Но попробовала я только одну – кругленькую с апельсинкой внутри. Остальные я… - на открытку упало несколько крупных капель. Пытаясь не размазать буквы, Алинка аккуратно смахивала слёзки с глянцевой поверхности. – Остальные я хочу тебе вернуть. И мишутку тоже отдаю… - Буквы предательски плыли на открытке от новых горьких слезинок. - Он очень мягкий и добрый, - продолжала влажной ручкой выводить девочка, - но можно загадать другое желание? Ведь до нового года еще час?! Ты же волшебник, ты же успеешь?! - Потерев кулачком глазки, Алина тяжело вздохнула, сосредоточилась и продолжила. – Я хочу, чтоб мама жила не в телефоне, а со мной. Подари мне мою маму, как на прошлый Новый год ты ее подарил чужим деткам в какой-то далекой стране. Она там варит им кушать и играет в саду с собачкой. Я уже взрослая и сама буду готовить обеды маме и бабушке, я умею! Пожалуйста, привези на оленях мою мамочку!».
Бережно закрыв огромную открытку с серебристым снеговиком, Алина положила ее, как и полагается, на подоконник. Рядышком разместила коробку со сладостями и медведя, крепко обняв его на прощание.
Трепетные снежинки за окном с интересом наблюдали за танцующими огоньками, игривой кошкой-часиками, безмятежным детским сном. По-матерински нежно, метель пела колыбельную…
По залитой солнцем игровой площадке бегали двое детишек в ярких дутых курточках и огромный красавец-лабрадор. «Алле, да, мам, - тихо и как-то с опаской произнесла стройная молодая женщина. – С Новым годом! – постаралась придать праздничности словам. – Ну, как вы отметили? К Рождеству постараюсь вам с Алинкой ещё передачку отправить. Приехать?.. - Речь прервал глубокий вздох, к горлу подступил липкий ком. – На следующий Новый год постараюсь…Раньше никак»… Радостный собачий лай и чужой счастливый детский смех заглушили в телефоне вырвавшийся наружу поток безысходности и боли.
Дед Мороз больше не верил сам в себя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію