
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.09
13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло.
Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими
2025.08.09
11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
2025.08.06
21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися.
Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють.
На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші.
Колиш
2025.08.06
11:19
Із Бориса Заходера
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
2025.08.06
00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Наталія Біла (1986) /
Проза
НОВЫЙ ГОД
Тик-так, тик-так –моргала на стене зелеными глазками кошка-часики; дин-дон, дин-дон –поддерживал колокольчиками веселую игру электронный Дед Мороз в бордовой бархатной шубке. Цветные огоньки радостно водили по елке хороводы то ускоряя, то замедляя ход. Пузатые шарики важно покачивались на ветках, хвастаясь блестящими боками. Под елкой на коробке с шоколадными конфетами сидел большой белый мишка.
Склонившись над столом, Алина старательно выводила фломастером буквы на большой новогодней открытке. Она еще не ходила в школу, но часто в нее играла со своей восьмилетней соседкой, поэтому, писать умела не хуже школьников. В белой пижамке и с растрепанными волосиками, она была похожа на подаренного плюшевого медвежонка под елкой.
«Дорогой Дедушка Мороз! Я получила твои подарки. Спасибо за мишку, как из рекламы детских витаминок. И за шоколадки спасибо, они с разными фруктовыми начинками. Но попробовала я только одну – кругленькую с апельсинкой внутри. Остальные я… - на открытку упало несколько крупных капель. Пытаясь не размазать буквы, Алинка аккуратно смахивала слёзки с глянцевой поверхности. – Остальные я хочу тебе вернуть. И мишутку тоже отдаю… - Буквы предательски плыли на открытке от новых горьких слезинок. - Он очень мягкий и добрый, - продолжала влажной ручкой выводить девочка, - но можно загадать другое желание? Ведь до нового года еще час?! Ты же волшебник, ты же успеешь?! - Потерев кулачком глазки, Алина тяжело вздохнула, сосредоточилась и продолжила. – Я хочу, чтоб мама жила не в телефоне, а со мной. Подари мне мою маму, как на прошлый Новый год ты ее подарил чужим деткам в какой-то далекой стране. Она там варит им кушать и играет в саду с собачкой. Я уже взрослая и сама буду готовить обеды маме и бабушке, я умею! Пожалуйста, привези на оленях мою мамочку!».
Бережно закрыв огромную открытку с серебристым снеговиком, Алина положила ее, как и полагается, на подоконник. Рядышком разместила коробку со сладостями и медведя, крепко обняв его на прощание.
Трепетные снежинки за окном с интересом наблюдали за танцующими огоньками, игривой кошкой-часиками, безмятежным детским сном. По-матерински нежно, метель пела колыбельную…
По залитой солнцем игровой площадке бегали двое детишек в ярких дутых курточках и огромный красавец-лабрадор. «Алле, да, мам, - тихо и как-то с опаской произнесла стройная молодая женщина. – С Новым годом! – постаралась придать праздничности словам. – Ну, как вы отметили? К Рождеству постараюсь вам с Алинкой ещё передачку отправить. Приехать?.. - Речь прервал глубокий вздох, к горлу подступил липкий ком. – На следующий Новый год постараюсь…Раньше никак»… Радостный собачий лай и чужой счастливый детский смех заглушили в телефоне вырвавшийся наружу поток безысходности и боли.
Дед Мороз больше не верил сам в себя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НОВЫЙ ГОД

Склонившись над столом, Алина старательно выводила фломастером буквы на большой новогодней открытке. Она еще не ходила в школу, но часто в нее играла со своей восьмилетней соседкой, поэтому, писать умела не хуже школьников. В белой пижамке и с растрепанными волосиками, она была похожа на подаренного плюшевого медвежонка под елкой.
«Дорогой Дедушка Мороз! Я получила твои подарки. Спасибо за мишку, как из рекламы детских витаминок. И за шоколадки спасибо, они с разными фруктовыми начинками. Но попробовала я только одну – кругленькую с апельсинкой внутри. Остальные я… - на открытку упало несколько крупных капель. Пытаясь не размазать буквы, Алинка аккуратно смахивала слёзки с глянцевой поверхности. – Остальные я хочу тебе вернуть. И мишутку тоже отдаю… - Буквы предательски плыли на открытке от новых горьких слезинок. - Он очень мягкий и добрый, - продолжала влажной ручкой выводить девочка, - но можно загадать другое желание? Ведь до нового года еще час?! Ты же волшебник, ты же успеешь?! - Потерев кулачком глазки, Алина тяжело вздохнула, сосредоточилась и продолжила. – Я хочу, чтоб мама жила не в телефоне, а со мной. Подари мне мою маму, как на прошлый Новый год ты ее подарил чужим деткам в какой-то далекой стране. Она там варит им кушать и играет в саду с собачкой. Я уже взрослая и сама буду готовить обеды маме и бабушке, я умею! Пожалуйста, привези на оленях мою мамочку!».
Бережно закрыв огромную открытку с серебристым снеговиком, Алина положила ее, как и полагается, на подоконник. Рядышком разместила коробку со сладостями и медведя, крепко обняв его на прощание.
Трепетные снежинки за окном с интересом наблюдали за танцующими огоньками, игривой кошкой-часиками, безмятежным детским сном. По-матерински нежно, метель пела колыбельную…
По залитой солнцем игровой площадке бегали двое детишек в ярких дутых курточках и огромный красавец-лабрадор. «Алле, да, мам, - тихо и как-то с опаской произнесла стройная молодая женщина. – С Новым годом! – постаралась придать праздничности словам. – Ну, как вы отметили? К Рождеству постараюсь вам с Алинкой ещё передачку отправить. Приехать?.. - Речь прервал глубокий вздох, к горлу подступил липкий ком. – На следующий Новый год постараюсь…Раньше никак»… Радостный собачий лай и чужой счастливый детский смех заглушили в телефоне вырвавшийся наружу поток безысходности и боли.
Дед Мороз больше не верил сам в себя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію