Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.29
17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
2026.07.29
14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
2026.07.29
14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
2026.07.29
13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
2026.07.29
12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
2026.07.29
10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
2026.07.29
09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
2026.07.29
08:27
Художня мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
2026.07.29
05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
2026.07.29
03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини
Музичний супровід:
продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo)
Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
2026.07.28
19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
2026.07.28
12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
2026.07.28
11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Біла (1986) /
Проза
НОВЫЙ ГОД
Тик-так, тик-так –моргала на стене зелеными глазками кошка-часики; дин-дон, дин-дон –поддерживал колокольчиками веселую игру электронный Дед Мороз в бордовой бархатной шубке. Цветные огоньки радостно водили по елке хороводы то ускоряя, то замедляя ход. Пузатые шарики важно покачивались на ветках, хвастаясь блестящими боками. Под елкой на коробке с шоколадными конфетами сидел большой белый мишка.
Склонившись над столом, Алина старательно выводила фломастером буквы на большой новогодней открытке. Она еще не ходила в школу, но часто в нее играла со своей восьмилетней соседкой, поэтому, писать умела не хуже школьников. В белой пижамке и с растрепанными волосиками, она была похожа на подаренного плюшевого медвежонка под елкой.
«Дорогой Дедушка Мороз! Я получила твои подарки. Спасибо за мишку, как из рекламы детских витаминок. И за шоколадки спасибо, они с разными фруктовыми начинками. Но попробовала я только одну – кругленькую с апельсинкой внутри. Остальные я… - на открытку упало несколько крупных капель. Пытаясь не размазать буквы, Алинка аккуратно смахивала слёзки с глянцевой поверхности. – Остальные я хочу тебе вернуть. И мишутку тоже отдаю… - Буквы предательски плыли на открытке от новых горьких слезинок. - Он очень мягкий и добрый, - продолжала влажной ручкой выводить девочка, - но можно загадать другое желание? Ведь до нового года еще час?! Ты же волшебник, ты же успеешь?! - Потерев кулачком глазки, Алина тяжело вздохнула, сосредоточилась и продолжила. – Я хочу, чтоб мама жила не в телефоне, а со мной. Подари мне мою маму, как на прошлый Новый год ты ее подарил чужим деткам в какой-то далекой стране. Она там варит им кушать и играет в саду с собачкой. Я уже взрослая и сама буду готовить обеды маме и бабушке, я умею! Пожалуйста, привези на оленях мою мамочку!».
Бережно закрыв огромную открытку с серебристым снеговиком, Алина положила ее, как и полагается, на подоконник. Рядышком разместила коробку со сладостями и медведя, крепко обняв его на прощание.
Трепетные снежинки за окном с интересом наблюдали за танцующими огоньками, игривой кошкой-часиками, безмятежным детским сном. По-матерински нежно, метель пела колыбельную…
По залитой солнцем игровой площадке бегали двое детишек в ярких дутых курточках и огромный красавец-лабрадор. «Алле, да, мам, - тихо и как-то с опаской произнесла стройная молодая женщина. – С Новым годом! – постаралась придать праздничности словам. – Ну, как вы отметили? К Рождеству постараюсь вам с Алинкой ещё передачку отправить. Приехать?.. - Речь прервал глубокий вздох, к горлу подступил липкий ком. – На следующий Новый год постараюсь…Раньше никак»… Радостный собачий лай и чужой счастливый детский смех заглушили в телефоне вырвавшийся наружу поток безысходности и боли.
Дед Мороз больше не верил сам в себя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НОВЫЙ ГОД
Тик-так, тик-так –моргала на стене зелеными глазками кошка-часики; дин-дон, дин-дон –поддерживал колокольчиками веселую игру электронный Дед Мороз в бордовой бархатной шубке. Цветные огоньки радостно водили по елке хороводы то ускоряя, то замедляя ход. Пузатые шарики важно покачивались на ветках, хвастаясь блестящими боками. Под елкой на коробке с шоколадными конфетами сидел большой белый мишка. Склонившись над столом, Алина старательно выводила фломастером буквы на большой новогодней открытке. Она еще не ходила в школу, но часто в нее играла со своей восьмилетней соседкой, поэтому, писать умела не хуже школьников. В белой пижамке и с растрепанными волосиками, она была похожа на подаренного плюшевого медвежонка под елкой.
«Дорогой Дедушка Мороз! Я получила твои подарки. Спасибо за мишку, как из рекламы детских витаминок. И за шоколадки спасибо, они с разными фруктовыми начинками. Но попробовала я только одну – кругленькую с апельсинкой внутри. Остальные я… - на открытку упало несколько крупных капель. Пытаясь не размазать буквы, Алинка аккуратно смахивала слёзки с глянцевой поверхности. – Остальные я хочу тебе вернуть. И мишутку тоже отдаю… - Буквы предательски плыли на открытке от новых горьких слезинок. - Он очень мягкий и добрый, - продолжала влажной ручкой выводить девочка, - но можно загадать другое желание? Ведь до нового года еще час?! Ты же волшебник, ты же успеешь?! - Потерев кулачком глазки, Алина тяжело вздохнула, сосредоточилась и продолжила. – Я хочу, чтоб мама жила не в телефоне, а со мной. Подари мне мою маму, как на прошлый Новый год ты ее подарил чужим деткам в какой-то далекой стране. Она там варит им кушать и играет в саду с собачкой. Я уже взрослая и сама буду готовить обеды маме и бабушке, я умею! Пожалуйста, привези на оленях мою мамочку!».
Бережно закрыв огромную открытку с серебристым снеговиком, Алина положила ее, как и полагается, на подоконник. Рядышком разместила коробку со сладостями и медведя, крепко обняв его на прощание.
Трепетные снежинки за окном с интересом наблюдали за танцующими огоньками, игривой кошкой-часиками, безмятежным детским сном. По-матерински нежно, метель пела колыбельную…
По залитой солнцем игровой площадке бегали двое детишек в ярких дутых курточках и огромный красавец-лабрадор. «Алле, да, мам, - тихо и как-то с опаской произнесла стройная молодая женщина. – С Новым годом! – постаралась придать праздничности словам. – Ну, как вы отметили? К Рождеству постараюсь вам с Алинкой ещё передачку отправить. Приехать?.. - Речь прервал глубокий вздох, к горлу подступил липкий ком. – На следующий Новый год постараюсь…Раньше никак»… Радостный собачий лай и чужой счастливый детский смех заглушили в телефоне вырвавшийся наружу поток безысходности и боли.
Дед Мороз больше не верил сам в себя.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
