Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.30
05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.
2026.04.29
23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,
2026.04.29
22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб
2026.04.29
21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти
2026.04.29
20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.
За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку
2026.04.29
20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене
2026.04.29
19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
2026.04.29
12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
2026.04.29
10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.04.29
10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
2026.04.29
07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Біла (1986) /
Проза
Время лечит?
«Ну, что за день, сплошные льготники!», - раздраженно взвизгнул водитель автобуса и резко рванул с места, не оставив вошедшим пассажирам шансов спокойно присесть на места. Нервно вцепившись пухлыми руками в руль, он окинул взором в зеркале заднего вида салон и продолжил недовольство: «То малое, то хромое, то старое! Полдня уже воздух вожу и этих…Ну как жить?!».
День стал похож на ночь. Снаряды разрывались совсем рядом, в ушах звенело, сердце выскакивало из груди, и, казалось, просто разлетится на куски со следующим взрывом. Пыль и густой дым стояли стеной, дышать становилось все труднее. Грудь горела огнем, окровавленная гимнастерка зажала Пашку в липких объятьях смерти.
В тот день ему исполнилось восемнадцать. Ранее он не знал, что страх имеет запах гари, пота и пороха, а глоток воды может быть таким желанным. Он также не подозревал, что так любит жизнь и родину. В его голубых глазах застыл кричащий ужас, затмив их свинцовым холодом. Время будто остановилось. Детство окончилось…
«Держись, дружок, держись!!! - Продолжал умолять Пашка, таща на себе худенькое тельце юного парня в военной форме. – Еще немного, подлатают нас с тобой, и будем, как новенькие!». Закатив глаза, солдат бился в агонии, Пашкины слова ему были уже не слышны. Сил у Павлика оставалось все меньше, выстрелы становились тише, звон в ушах усиливался.
«Остановите, пожалуйста, на следующей остановке! – Павел Николаевич протянул возмущенному водителю несколько купюр, - сдачи не надо, купите на нее совесть». Ступив на заснеженный тротуар, Павел Николаевич взглянул на высокое голубое мирное небо, на прохожих, что торопились по своим делам, на школьников, радостно швыряющих снежки друг в друга. Горький ком подкатился к горлу, давняя рана в груди заболела сильнее прежнего.
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Время лечит?
«Ну, что за день, сплошные льготники!», - раздраженно взвизгнул водитель автобуса и резко рванул с места, не оставив вошедшим пассажирам шансов спокойно присесть на места. Нервно вцепившись пухлыми руками в руль, он окинул взором в зеркале заднего вида салон и продолжил недовольство: «То малое, то хромое, то старое! Полдня уже воздух вожу и этих…Ну как жить?!».День стал похож на ночь. Снаряды разрывались совсем рядом, в ушах звенело, сердце выскакивало из груди, и, казалось, просто разлетится на куски со следующим взрывом. Пыль и густой дым стояли стеной, дышать становилось все труднее. Грудь горела огнем, окровавленная гимнастерка зажала Пашку в липких объятьях смерти.
В тот день ему исполнилось восемнадцать. Ранее он не знал, что страх имеет запах гари, пота и пороха, а глоток воды может быть таким желанным. Он также не подозревал, что так любит жизнь и родину. В его голубых глазах застыл кричащий ужас, затмив их свинцовым холодом. Время будто остановилось. Детство окончилось…
«Держись, дружок, держись!!! - Продолжал умолять Пашка, таща на себе худенькое тельце юного парня в военной форме. – Еще немного, подлатают нас с тобой, и будем, как новенькие!». Закатив глаза, солдат бился в агонии, Пашкины слова ему были уже не слышны. Сил у Павлика оставалось все меньше, выстрелы становились тише, звон в ушах усиливался.
«Остановите, пожалуйста, на следующей остановке! – Павел Николаевич протянул возмущенному водителю несколько купюр, - сдачи не надо, купите на нее совесть». Ступив на заснеженный тротуар, Павел Николаевич взглянул на высокое голубое мирное небо, на прохожих, что торопились по своим делам, на школьников, радостно швыряющих снежки друг в друга. Горький ком подкатился к горлу, давняя рана в груди заболела сильнее прежнего.
2011
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
