Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.29
05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
2026.01.28
23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
2026.01.28
20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
2026.01.28
20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
2026.01.28
19:15
сидить у мене птекродактиль на даху
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...
і в птеро лиш одна турбота
і їсть хурму й мішає в голові бурду
і думає свою думу
ухух кажу ухух…
яку воно ото заварює собі уху
яку воно ото меле якусь х...
і в птеро лиш одна турбота
2026.01.28
18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
2026.01.28
13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
2026.01.28
11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
2026.01.28
09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
2026.01.27
20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
2026.01.27
18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
2026.01.27
13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
2026.01.27
11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
2026.01.27
11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?
2026.01.27
10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.
Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,
2026.01.26
21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Біла (1986) /
Проза
Время лечит?
«Ну, что за день, сплошные льготники!», - раздраженно взвизгнул водитель автобуса и резко рванул с места, не оставив вошедшим пассажирам шансов спокойно присесть на места. Нервно вцепившись пухлыми руками в руль, он окинул взором в зеркале заднего вида салон и продолжил недовольство: «То малое, то хромое, то старое! Полдня уже воздух вожу и этих…Ну как жить?!».
День стал похож на ночь. Снаряды разрывались совсем рядом, в ушах звенело, сердце выскакивало из груди, и, казалось, просто разлетится на куски со следующим взрывом. Пыль и густой дым стояли стеной, дышать становилось все труднее. Грудь горела огнем, окровавленная гимнастерка зажала Пашку в липких объятьях смерти.
В тот день ему исполнилось восемнадцать. Ранее он не знал, что страх имеет запах гари, пота и пороха, а глоток воды может быть таким желанным. Он также не подозревал, что так любит жизнь и родину. В его голубых глазах застыл кричащий ужас, затмив их свинцовым холодом. Время будто остановилось. Детство окончилось…
«Держись, дружок, держись!!! - Продолжал умолять Пашка, таща на себе худенькое тельце юного парня в военной форме. – Еще немного, подлатают нас с тобой, и будем, как новенькие!». Закатив глаза, солдат бился в агонии, Пашкины слова ему были уже не слышны. Сил у Павлика оставалось все меньше, выстрелы становились тише, звон в ушах усиливался.
«Остановите, пожалуйста, на следующей остановке! – Павел Николаевич протянул возмущенному водителю несколько купюр, - сдачи не надо, купите на нее совесть». Ступив на заснеженный тротуар, Павел Николаевич взглянул на высокое голубое мирное небо, на прохожих, что торопились по своим делам, на школьников, радостно швыряющих снежки друг в друга. Горький ком подкатился к горлу, давняя рана в груди заболела сильнее прежнего.
2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Время лечит?
«Ну, что за день, сплошные льготники!», - раздраженно взвизгнул водитель автобуса и резко рванул с места, не оставив вошедшим пассажирам шансов спокойно присесть на места. Нервно вцепившись пухлыми руками в руль, он окинул взором в зеркале заднего вида салон и продолжил недовольство: «То малое, то хромое, то старое! Полдня уже воздух вожу и этих…Ну как жить?!».День стал похож на ночь. Снаряды разрывались совсем рядом, в ушах звенело, сердце выскакивало из груди, и, казалось, просто разлетится на куски со следующим взрывом. Пыль и густой дым стояли стеной, дышать становилось все труднее. Грудь горела огнем, окровавленная гимнастерка зажала Пашку в липких объятьях смерти.
В тот день ему исполнилось восемнадцать. Ранее он не знал, что страх имеет запах гари, пота и пороха, а глоток воды может быть таким желанным. Он также не подозревал, что так любит жизнь и родину. В его голубых глазах застыл кричащий ужас, затмив их свинцовым холодом. Время будто остановилось. Детство окончилось…
«Держись, дружок, держись!!! - Продолжал умолять Пашка, таща на себе худенькое тельце юного парня в военной форме. – Еще немного, подлатают нас с тобой, и будем, как новенькие!». Закатив глаза, солдат бился в агонии, Пашкины слова ему были уже не слышны. Сил у Павлика оставалось все меньше, выстрелы становились тише, звон в ушах усиливался.
«Остановите, пожалуйста, на следующей остановке! – Павел Николаевич протянул возмущенному водителю несколько купюр, - сдачи не надо, купите на нее совесть». Ступив на заснеженный тротуар, Павел Николаевич взглянул на высокое голубое мирное небо, на прохожих, что торопились по своим делам, на школьников, радостно швыряющих снежки друг в друга. Горький ком подкатился к горлу, давняя рана в груди заболела сильнее прежнего.
2011
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
