))))))

Спасибо, Александра.
По 2 пункту бывают более разнообразные
ситуации.

Вітання, Анно.
Цікаві запитання. Постараюсь відповісти так, як я це розумію.
***
Емоція - це прояв порушення душевного спокою. Її настроєва гама наноситься автором на палітру вірша. Поезія - майстерне ословеснення емоції, її оприлюднення, опапірення, чи вірт-моніторизація. Кожен по-своєму вбачає та вимальовує собі рамки поезії, вдихаючи її рядковість разом із образністю, шукаючи там дрібку себе - своє світосприйняття.
***
"А стих «Физическая филология» родился за несколько минут без эмоций, после того, как я вспомнила фразу Лу: «недореберность Адама». " - "я вспомнила фразу Лу" - значить ця фраза якось вплинула на вас ("зачепила") - порушила душевний стан спокою. У поезії повинна бути хоч крапля якогось почуття - враження від чогось. Рівень емоції у вірші може бути теж різним. Її присутність - підґрунтя для розквіту читацького враження, бажання - перечитати твір ще раз. Її відсутність - може поставити запитання - а чи цікавий, той чи інший віршемаз?
***
Отож:
***
"Что для Вас в стихотворении важнее: содержание, ритм, рифма, милозвучность?"
Погоджуюсь з Олександрою - це та сама гармонійна поєднаність вищезапитаного.
Хоча поезія - це не лише римоване віршескладання. Думаю, що найважливіше - майстерне вміння знайти для емоції відповідно-поетичні слова - такі, які би резонансували якимось чином зі струнами серце-душі читача, пробуджували у ньому/ній душевний неспокій від прочитаного. І тут ще - не переборщити занадто - читач повинен повірити автору, пережити у вірші щось нове, несказане - таке, що відразу стане рідним. У вірші не повинно бути водички -писати так, щоби неможливо було б відняти у нього навіть букви, як і додати...
***
"Чем и во имя чего (из перечисленного) можно жертвовать и насколько?"
Все залежить від вибору віршування. Як я вже зауважив, вірші ж бувають - "до_вибОру_до_кольОру".
Силаботонічні твори задають певні критерії для їхнього сприймання - тому там жертовність одного з компонентів може коштувати дорого твору. У вільно-білих віршах - ці канони розмиті і наголос ставиться над осягненням натуральної глибини думки - без пошуків вдалих рим, без заганяння себе у рамки розмірності і ритміки. Переборщити з несилаботонічністю теж легко. Аби не перетворити твір у прозу чи якусь набацькану абракадабру - тут без інтуітивного відчуття слова не обійтись.
"Натяжка" рим приводить до "штучності" рядка, а штучний рядок - це водичка. Нехай рядки лягають вільно - просто в душу.
***
"Есть ли для стихов запретные темы, например, политика?"
Ні, таких тем немає. Зате є поняття смаку і несмаку.

Про що доповідатимете?

З теплом,
ЛЮ

ПСи.
Для зручності - моя сторінка на стіхірі є більш зорганізованою...
http://stihi.ru/avtor/vsesvit

О, це чудово! Ґратулюю!
А на чому акцентується це число "в 15-20 раз"?
Це у точності обчислення чи у новаторстві вашого підходу?
Це щось пов`язано з формулою Вайцзеккера і крапельною моделлю ядра?
З повагою,
ЛЮ

Cool!!!
Сухонен нехай сховається! :)

Пожалуйста, не прячьте Сухонена. Он 3 раза приезжал на Международную конференцию, которую проводит мой институт. Мы слушали доклады, а в воскресенье ходили по Лавре и Киеву.

Це же вам вирішувати... :)
але раз ваш метод - кращий - то гуляй-не-гуляй, фіне, Києвом - але знай наших. (кажу, бо утішений вашим успіхом)

Я закінчив Львівську Політехніку, як також універ в Америці - магістр у сфері ком`ютерства.
Фізику дуже любив. Була у нас колись у Львові МАН - Мала Акаденія Наук - завідував нею академік Юхновський.
Отож ще з 8го класу я там відвідував університетські лекціії по фізиці. Але нажаль фізиком так і не став.

Нажаль у мене вже давно мами немає, тому напевно і ностальгія - не така міцна.
А побачити Америку - це ж класно, приїзджайте - у нас тут цікаво.