У Василя і Василини було п’ятеро синів і всі – Васильки. А як же інакше можна було назвати синів Василя і Василини. – першого назвали Васильком, а коли другий знайшовся, то першого стали вже звати Василь, а того Васильком, та тут і третій син уродився – назвали Васильком, а другого – Василем, а як же іще можна було назвати сина Василя і Василини. Так було й з четвертим, а щонайменший, п’ятий, довго зоставався Васильком, аж поки не виріс і він. От як вийдуть у жнива до праці всі Василі і Василина, пісня як рушник святковий на весь світ розляжеться, а очі їхні, що як небо, заясніють у житі – то всі вже знають – Васильки у полі. Ото так стали називати і квіти у полі, бо схожі вони були на очі їхні веселі... а так чи не так було – не знаю. Але ж було у Василя і Василини п’ятеро синів і всі Васильки… Щоправда, старі казали, тільки першого звали Василем, а потім були Івась, Петрусь, Григір і Захарусь.