))) дякую :)

))) ага.

так. а що, я не правильно відмінок вжила? мені здається, що можна і так, і так..

присвята:))

не впевнена щодо відмінка, може це львівською українською так :)

добре, зміню. завтра ще філологів попитаю)))

))))о, та постать дуже непрозора і коварна)))
а триллєр і т. д., і т. п. - опасно))

Нікі, на ніч триллер? Додумуй сама-сама :))

дякую...
:)

у тому й справа, що зашити - не проблема... але чи вихід?
дякую за відвідини, Наталю :)

))) зависник)))

)

уявив собі як завіси зсуваються
залишається тонкий проріз
і потім нема і його
типу шов
у перспективі шрам...

дуже-дуже десь так :)
спочатку завіса розсувається. Фігляр виходить на сцену і грає роль Фігляра.
при цьому він бачить себе ніби збоку (згори, під різними кутами зйомки)).
тоді покадрове фокусування (чи якийсь ін. спецефект)) вихоплюэ з глибини залу Глядача. музичний супровід міняє тональність і гучність)).
з Ф. починає клаптями відпадати грим, оголюючи почергово різні обличчя (маски).
коли Ф. оговтується, то робить свій коронний "набісовий" жест руками (рукою-ногою-головою-пальцем-...)). музика знову міняє характер.
завіса починає зсуватися і, коли проріз стає тонким, як нитка, зникає, выдбиваючись на тілі Ф. у вигляді ледь помітного шраму (на грудях-спині-голові-руці-нозі-пальці-..)))).
запалюючи цигарку (самокрутку, сигару, люльку, кальян..)))), Ф. іде в туман, який з'являється замість сцени.
звучить фінальний акорд.

))))))

післяакордно мовчки увходить наш отвєт чемберлєну & пуанкаре
за ним слідом летять ледь світлосумні спогади
і розсіюються кудись
там десь блукає люлька Фігляра, гухає пугач & шастають
ґонорові радіотаксі
ймовірно його очікує великий лункий дім
хоч би навіть із гобеленами & усюдним ампіром
Фігляр одначе не виходить із ролі але тепера він м-р Плезнт
він професійно готує собі порцію чудових мюслів
із усякими іншоприємними мислями
вмикає т-бачення яке оповідає свої надзвичайні жахіття
але йому не кортить дізнатися, яку саме білизну натягнула
ґламурна кобіта із м'якими контактлінзами на сяйновічах сивілли
і чи натягнула, зрештою, також
життя є саме таким як усі себе в ньому почувають
коханки з'являються & зникають уніч а деякі навіть удень
тепла вода ненав'язливо щезає коли починаєш змивати намилену голову
і повертається чомусь у формі окропу як тільки скрутиш кран із льодяною
і трохи збадьорений таким чином м-р П. намагається наче господарювати
як завжди несподівано врізає пальця & обклеюючи його останніми
20ма саниметрами клозетного паперу і скочем усвідомлює що
одноразовий посуд закінчується і придеться трохи його все-таки мити
тоді він наважується просто попити трохи кави на ніч і навіть п'є
але на цьому струм ідей падає & зрозуміло що хоч-не-хоч
сьогодні можна виспатися і типу завтра знову до роботи і він плентається
у в'язкій гоноровій тиші & шпарина у дверях за ним усе тоншає і зникає

* а потім затемнену сцену прохромлює крико~стогін невимовного жаху *

безперечно варто.
а шрами - кожен з них має свою історію :)
дякую!