ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.11
18:18
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
2026.01.11
17:40
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відкрите, а ніхто його не чує.
- Чому
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відкрите, а ніхто його не чує.
- Чому
2026.01.11
17:26
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
2026.01.11
14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
2026.01.11
13:38
автор Артур Курдіновський
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
2026.01.11
11:23
Так бракує постійно часу
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
2026.01.11
06:54
Мого батька викинули з Національного оркестру народних інструментів за "огидний потяг до грошей". (Як це тоді політично називалося?..)
Він влаштувався у музичну школу №9 десь на Круглоуніверситецькій (над Бесарабкою), допрацював до пенсії в одному рван
2026.01.10
22:48
Із Леоніда Сергєєва
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
– Четвертий, Четвертий, як чути? Я – П’ятий!
Не спати на чатах! Пароль – «тридцять три».
Прийнято?.. До вітру – о пів на дев’яту!
Ніяк не раніше! Прийом! Повтори!
– Так точно, о пів на дев’яту – д
2026.01.10
21:10
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
2026.01.10
19:57
ДІЙОВІ ОСОБИ:
ВІКТОР — чоловік із гострими рисами обличчя та скляним поглядом. Одягнений охайно, але без жодного натяку на моду. Його рухи економні, голос позбавлений модуляцій.
АННА — його дружина. Жінка з живою мімікою та нервовими рухами. Вона ви
2026.01.10
10:53
Весна ніяк не переможе
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
І не протиснеться крізь сніг,
Крізь кригу, як через вельможу,
Що кидає дари до ніг.
Так пробивається нестало
Весна крізь перепони зим.
Колись вона таки настане,
2026.01.10
09:31
Хтось викрутив небо, як прачка ганчірку.
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
Узимку не віхола — тонни дощу.
Та, як же вмістити всю душу у збірку,
яку я, не знаю навіщо, пишу?
І хто ж потребує мелодії всує?
Та скрапує лірика чуйна з пера:
і сліз повні відра, і слів не бракує —
2026.01.10
01:52
Якщо вам нічого «сказать»
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
І боїтесь торкатись тіні —
Пора розмножитись під стать
На більш прозорливу, осінню.
Якщо розмножене впаде
У ваший гнів з сумним обличчям,
Вас не сприйматимуть ніде
Тому, що ви є та вовчиця,
2026.01.10
00:16
Олеся сиділа на балконі пізно ввечері, обгорнута пледом. Вона тримала в руках горнятко з чаєм, яке вже охололо, і стомленим поглядом дивилася на мерехтливі вогні міста.
У голові постійно звучав гучний хор: слова матері, глузування сестри, знецінення ліка
2026.01.09
21:12
а чи знаєш за опівнічника
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
якого не зупиниш ти
а чи знаєш за опівнічника
що двері кухні зачинив
не чинить галасу сторожа
я ~ кіт у чорному плащі
і я зникаю завжди у морок
хай перший півень прокричить
2026.01.09
19:33
Білу гриву зима розпустила,
Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розвіває її заметіль.
І не видно Селени-світила,
Тільки сніжна встеляється сіль.
І в душі хуртовина тривоги,
Хоч давно відпустила його.
Крає серце від леза дороги,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Козаченко (1967) /
Поеми
ДОН МІГЕЛЬ-10
Змучений, знищений втратою коханої Мігель не знаходить собі місця, караючись, спокутуючи свою провину. Давній друг, відомий художник Бартоломе Мурільйо приносить подарунок – давно замовлений прекрасний портрет Хіролами, яка зображена у вигляді Мадонни. Картина має назву “Непорочне зачаття”. Портрет повертає Мігеля до життя.
10. Портрет
І болем знеболений світ.
І пропали
примари, прокльони, терзання, напасті.
Усе – самота. Сам. Один.
Не у парі.
І голо і пусто в душі.
І украсти
у тебе вже нічого. Марні маєтки,
тобі не потрібні. Твій скарб був єдиний –
і втрачений нАвік. Безмірно далеко
твоя Хіролама...
Як мало людині
потрібно для смерті! –
Лиш пустка. І відчай.
Задовга дорога до втрачених істин...
Доклигаєш – бачиш:
не вічні... не вічні!..
І хочеться вити.
І камені гризти.
Лунка порожнеча тебе не лякає.
Посіла байдужість. І заціпеніння.
В палаці, у місті, в оливковім гаї –
ти никаєш
сліпо
безмовною тінню...
– Прийшов Бартоломе Мурільйо, сеньйоре...
У тишу і присмерк задушних покоїв
ковзнуло
мале
променятко
прозоре...
– Мій друже Мігелю, ну, що ти накоїв?..
Мурільйо, старий, найвірніший із друзів,
приніс подарунок, в шматину завитий,
що має спинити в пекельному крузі
твій біг нескінченний...
Любити?
Ловити?..
Послизли покрови. Біліло печаттю
сліпуче обличчя – невибула мука!
– Моя Хірола...
– Непорочне зачаття... –
й тремтіли художника вславлені руки.
Очищення горем.
Очищення болем.
Очищення смертю твоєю пройшов я...
Мадонно моя! Більш не буде ніколи
ні горя, ні болю...
Я повен любов’ю!
Твій лик осяйний...
Полотно се і фарби?
Святе одкровення зійшло і зосталось.
“Портрет досконалий. Тут – жодної вади...”
У серці розпукла божественна парость.
Хвала Бартоломе! Обійми, стискання –
пішов живописець, потішений словом, –
прозріння лишив...
Сонце радісне раннє
охрещує душу –
нову,
світанкову.
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ДОН МІГЕЛЬ-10
Змучений, знищений втратою коханої Мігель не знаходить собі місця, караючись, спокутуючи свою провину. Давній друг, відомий художник Бартоломе Мурільйо приносить подарунок – давно замовлений прекрасний портрет Хіролами, яка зображена у вигляді Мадонни. Картина має назву “Непорочне зачаття”. Портрет повертає Мігеля до життя.10. Портрет
І болем знеболений світ.
І пропали
примари, прокльони, терзання, напасті.
Усе – самота. Сам. Один.
Не у парі.
І голо і пусто в душі.
І украсти
у тебе вже нічого. Марні маєтки,
тобі не потрібні. Твій скарб був єдиний –
і втрачений нАвік. Безмірно далеко
твоя Хіролама...
Як мало людині
потрібно для смерті! –
Лиш пустка. І відчай.
Задовга дорога до втрачених істин...
Доклигаєш – бачиш:
не вічні... не вічні!..
І хочеться вити.
І камені гризти.
Лунка порожнеча тебе не лякає.
Посіла байдужість. І заціпеніння.
В палаці, у місті, в оливковім гаї –
ти никаєш
сліпо
безмовною тінню...
– Прийшов Бартоломе Мурільйо, сеньйоре...
У тишу і присмерк задушних покоїв
ковзнуло
мале
променятко
прозоре...
– Мій друже Мігелю, ну, що ти накоїв?..
Мурільйо, старий, найвірніший із друзів,
приніс подарунок, в шматину завитий,
що має спинити в пекельному крузі
твій біг нескінченний...
Любити?
Ловити?..
Послизли покрови. Біліло печаттю
сліпуче обличчя – невибула мука!
– Моя Хірола...
– Непорочне зачаття... –
й тремтіли художника вславлені руки.
Очищення горем.
Очищення болем.
Очищення смертю твоєю пройшов я...
Мадонно моя! Більш не буде ніколи
ні горя, ні болю...
Я повен любов’ю!
Твій лик осяйний...
Полотно се і фарби?
Святе одкровення зійшло і зосталось.
“Портрет досконалий. Тут – жодної вади...”
У серці розпукла божественна парость.
Хвала Бартоломе! Обійми, стискання –
пішов живописець, потішений словом, –
прозріння лишив...
Сонце радісне раннє
охрещує душу –
нову,
світанкову.
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.6417 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.6417 seconds