ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.25
23:48
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на
2026.08.25
23:04
І. МЕСОПОТАМІЯ
Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)
***
Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)
***
2026.08.25
20:58
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
2026.08.25
20:24
ти — таємниця скритна
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі
2026.08.25
16:01
До осені от-от...Чекають Перешори,
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.
Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.
Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают
2026.08.25
15:29
Появляється холод смеркання
І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.
І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.
2026.08.25
13:26
Дешеве срібло висне із дахів,
Важливе щось промовити нам хоче.
Це витвори прихованих гріхів,
Які прийдуть нечутно серед ночі.
Прозорий страх, розкаяння і блуд,
Прозора пристрасть бачиться узимку.
Вони впадуть на зледенілий брук.
Важливе щось промовити нам хоче.
Це витвори прихованих гріхів,
Які прийдуть нечутно серед ночі.
Прозорий страх, розкаяння і блуд,
Прозора пристрасть бачиться узимку.
Вони впадуть на зледенілий брук.
2026.08.25
06:42
Позникали сни тривожні,
В тиші мліє літня ніч, -
Височіє місяць можний
І сіяє увсебіч.
Час іде, але не спиться,
Через поблиски ясні, -
За зірницею зірниця,
Мов, підморгує мені.
В тиші мліє літня ніч, -
Височіє місяць можний
І сіяє увсебіч.
Час іде, але не спиться,
Через поблиски ясні, -
За зірницею зірниця,
Мов, підморгує мені.
2026.08.24
23:14
національна незалежність
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів
2026.08.24
20:56
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.
2026.08.24
18:10
Матуся" іспанською буде "mamita"...
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.
У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.
У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу
2026.08.24
14:59
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
2026.08.24
13:14
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
2026.08.24
12:45
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
2026.08.24
12:33
Фінал. Останній крок Лагіди
«Історія запам'ятає її як коханку Риму.
Мені ж вона залишить право
бути його єдиним незавойованим ворогом».
З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів
Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.
2026.08.24
12:14
Не заганяй себе у кут
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.
Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.
Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Козаченко (1967) /
Поеми
ДОН МІГЕЛЬ-10
Змучений, знищений втратою коханої Мігель не знаходить собі місця, караючись, спокутуючи свою провину. Давній друг, відомий художник Бартоломе Мурільйо приносить подарунок – давно замовлений прекрасний портрет Хіролами, яка зображена у вигляді Мадонни. Картина має назву “Непорочне зачаття”. Портрет повертає Мігеля до життя.
10. Портрет
І болем знеболений світ.
І пропали
примари, прокльони, терзання, напасті.
Усе – самота. Сам. Один.
Не у парі.
І голо і пусто в душі.
І украсти
у тебе вже нічого. Марні маєтки,
тобі не потрібні. Твій скарб був єдиний –
і втрачений нАвік. Безмірно далеко
твоя Хіролама...
Як мало людині
потрібно для смерті! –
Лиш пустка. І відчай.
Задовга дорога до втрачених істин...
Доклигаєш – бачиш:
не вічні... не вічні!..
І хочеться вити.
І камені гризти.
Лунка порожнеча тебе не лякає.
Посіла байдужість. І заціпеніння.
В палаці, у місті, в оливковім гаї –
ти никаєш
сліпо
безмовною тінню...
– Прийшов Бартоломе Мурільйо, сеньйоре...
У тишу і присмерк задушних покоїв
ковзнуло
мале
променятко
прозоре...
– Мій друже Мігелю, ну, що ти накоїв?..
Мурільйо, старий, найвірніший із друзів,
приніс подарунок, в шматину завитий,
що має спинити в пекельному крузі
твій біг нескінченний...
Любити?
Ловити?..
Послизли покрови. Біліло печаттю
сліпуче обличчя – невибула мука!
– Моя Хірола...
– Непорочне зачаття... –
й тремтіли художника вславлені руки.
Очищення горем.
Очищення болем.
Очищення смертю твоєю пройшов я...
Мадонно моя! Більш не буде ніколи
ні горя, ні болю...
Я повен любов’ю!
Твій лик осяйний...
Полотно се і фарби?
Святе одкровення зійшло і зосталось.
“Портрет досконалий. Тут – жодної вади...”
У серці розпукла божественна парость.
Хвала Бартоломе! Обійми, стискання –
пішов живописець, потішений словом, –
прозріння лишив...
Сонце радісне раннє
охрещує душу –
нову,
світанкову.
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ДОН МІГЕЛЬ-10
Змучений, знищений втратою коханої Мігель не знаходить собі місця, караючись, спокутуючи свою провину. Давній друг, відомий художник Бартоломе Мурільйо приносить подарунок – давно замовлений прекрасний портрет Хіролами, яка зображена у вигляді Мадонни. Картина має назву “Непорочне зачаття”. Портрет повертає Мігеля до життя.10. Портрет
І болем знеболений світ.
І пропали
примари, прокльони, терзання, напасті.
Усе – самота. Сам. Один.
Не у парі.
І голо і пусто в душі.
І украсти
у тебе вже нічого. Марні маєтки,
тобі не потрібні. Твій скарб був єдиний –
і втрачений нАвік. Безмірно далеко
твоя Хіролама...
Як мало людині
потрібно для смерті! –
Лиш пустка. І відчай.
Задовга дорога до втрачених істин...
Доклигаєш – бачиш:
не вічні... не вічні!..
І хочеться вити.
І камені гризти.
Лунка порожнеча тебе не лякає.
Посіла байдужість. І заціпеніння.
В палаці, у місті, в оливковім гаї –
ти никаєш
сліпо
безмовною тінню...
– Прийшов Бартоломе Мурільйо, сеньйоре...
У тишу і присмерк задушних покоїв
ковзнуло
мале
променятко
прозоре...
– Мій друже Мігелю, ну, що ти накоїв?..
Мурільйо, старий, найвірніший із друзів,
приніс подарунок, в шматину завитий,
що має спинити в пекельному крузі
твій біг нескінченний...
Любити?
Ловити?..
Послизли покрови. Біліло печаттю
сліпуче обличчя – невибула мука!
– Моя Хірола...
– Непорочне зачаття... –
й тремтіли художника вславлені руки.
Очищення горем.
Очищення болем.
Очищення смертю твоєю пройшов я...
Мадонно моя! Більш не буде ніколи
ні горя, ні болю...
Я повен любов’ю!
Твій лик осяйний...
Полотно се і фарби?
Святе одкровення зійшло і зосталось.
“Портрет досконалий. Тут – жодної вади...”
У серці розпукла божественна парость.
Хвала Бартоломе! Обійми, стискання –
пішов живописець, потішений словом, –
прозріння лишив...
Сонце радісне раннє
охрещує душу –
нову,
світанкову.
2009
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1035 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1035 seconds