ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.09.15 14:23
На однім болоті, у лісах дрімучих
Жив зміюка, кажуть, в давнину смердючий.
Хоч було миршаве таке та облізле,
Та любило жерти – куди йому й лізе.
Жерло все, що бачить та що мимо ходить.
І прогодувати його було годі.
Жерло та зростало, все більшим ста

Ігор Шоха
2024.09.15 11:35
Згасає літо і за пеленою
минулого ще жевріє тепло.
І у житті до осені пішло,
а там уже й зима, само собою
іде по колу, як уже було.

Чи то іти лишилось недалеко,
чи ностальгія, чи така пора,

Микола Дудар
2024.09.15 10:15
Чекаю милостиню Божу,
Та видно хтось перехопив…
У сні навідувалась, схожа
У ньому, власне, й утопив…
На ранок навіть не згадати.
Узяв торбину, вийшов в путь.
Пройдусь від хати і до хати
Якщо, дай Бог, не розіпнуть…

Микола Соболь
2024.09.15 10:14
«Скажи мені, вогнище, правда тут відьма живе?» –
У лісі дерева покручені силою світу.
Сховалось у лігвища братство усе лісове
і щезник* боїться почути багаття відвіту.

Ця ніч не колише над світом спокійні думки,
громами довкілля пробуджує дух потой

Козак Дума
2024.09.15 09:28
Як хочеться людині мати крила,
аби за хмари птахою летіть,
щоб оживала мрія помарніла
хоч на недовго, на коротку мить!

Піднятися у марево безмежжя
і лебедем полинути до зір.
Надихатись лазур’ю побережжя

Ольга Олеандра
2024.09.15 07:48
наповни долоні сонячним світлом:
зігрівально-ласкавим
дбайливим
привітним
наповни по вінця,
щоб за пролилося,
ввібралося в шкіру, зросило волосся
засяло в серці

Віктор Кучерук
2024.09.15 06:24
Нарешті спека та духота
Відкрили осені ворота
І шурхотливим падолистом
Покрилося подвір’я чисте,
А від змарнілого городу
Війнуло в хату прохолоди
І, призвичаївшись поволі,
Покликав осінь я до столу,

Юрій Лазірко
2024.09.15 02:21
ці нестерпимі радості
солодкий біль -
оте
що близну залишило
по тобі

майданний плач
обітованої землі

Володимир Бойко
2024.09.14 22:44
Дві шиншили шубу шили
Із хутра, що у шиншили.
Шили, шили – недошили,
Бо у дурні їх пошили.

Процвітають лохотрони,
Надувають міліони,
Чи є в світі тая сила,

Татьяна Квашенко
2024.09.14 19:54
Мій вересень, навіщо ти про осінь?..
В потужнім небі велетні-хмарки.
Тепла на всіх ще досить, майже досить.
Ти ж зовсім не про холод, навпаки!

Ти не про розпач і не про розлуку.
Ти про натхненні зорі, як вірші.
Про квіти, що хапаються за руку:

Юлія Рябченко
2024.09.14 10:59
Знову дощ... Він посилює кавозалежність,

Ти знаєш, хто чесний, ти бачиш, хто бреше,

І вітер... Цей вітер такий непомітний...

Він знає хто хоче, кому непотрібний.

Світлана Пирогова
2024.09.14 08:48
Не забувай мене в ранковім світлі свята,
Коли врочисто сонце розкриває світ.
І повногруддям дихає земля завзято,
Колише вітровій цнотливий диво-квіт.

Не забувай у день напружено-гарячий
У суєті людській бурхливої ріки.
Тебе одного дочекаюся терпля

Віктор Кучерук
2024.09.14 07:01
Засмутила осінь
Знову журавлів, -
Затягнуло просинь
Бризками дощів.
Намокають крила
І туманить зір, –
Знятися несила
У бурхливий вир.

Микола Соболь
2024.09.14 05:28
Чи був тоді у серпня вихідний?
Медами з губ твоїх лилося літо.
Вином жага спокуси підігріта
і стримати себе ніхто не зміг.
Упали разом у солодкий гріх.
Купалися у нім до рос на травах.
За небосхил впліталася заграва,
летів у небо дзвінкокрилий сміх

Микола Дудар
2024.09.13 22:02
Ти спішиш... я спішу... спішимо
Поміж нами загублена швидкість...
Може суму затрат й втратимо
Та залишим на згатку пластичність…

Ми так раді порадам родин,
Що до нас і при нас тут бували
Так, на подив ходи кожен родич родив

Сонце Місяць
2024.09.13 21:55
моя автоепітафія він курив & пив усяке ріжне
прибуває потягом через залишки пройдешнього літа
він намагався не здатись занадто ніжним
імовірно зарозумілим але зарозумілість привітна

як би все ж пригадати назву квітів отих що ~
та рушатиме потяг про
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Світлана Козаченко (1967) / Вірші

 Іній
Білою пухнастою красою
кожну гілочку облив мороз.
І стоїть зима такого крою,
ніби це надовго і всерйоз.

Де акація, береза, де осика?
Ці кущі – ясмин чи бульденеж?
Тихо йди: ні шелесту, ні крику,
бо цю казку ніжну сполохнеш.

Уночі рипучими стежками
йшов дідусь у білій бороді,
ніс драбину змерзлими руками,
ставив під деревами, тоді

піднімався на щабель найвищий
і над галузками чаклував...
Хмари з неба прихилялись ближче:
нум, дивіться, не ловіте ґав!

Щось із торби дістає дідисько,
тихо так до гілочки несе...
За кристаликом кристалик блиска...
Дід будує... іній!.. От і все.

Гілочки тонесенької липи
крихтами коштовними покрив –
і пішов (ногами рипу-рипу)
до нових, іще дивніших див.

А коли зажеврів крайчик неба,
дід уже подався на спочин.
Там у нього, вдома, все як треба:
тепло, затишно, гуде камін...

А у нас – краса і захват щирий:
сонце й іній, блискітки і дзвін!
Сміх і радість. І душа у мирі.
Самоцвіти падають з ялин.

2010




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-01-31 18:21:56
Переглядів сторінки твору 2803
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.745 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.619 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ВІРШІ ДЛЯ ДІТЕЙ
Автор востаннє на сайті 2021.09.13 17:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-31 18:27:29 ]
Працює натхненно дудусь у нічну зміну!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-01-31 18:30:40 ]
Зате потім і відпочиває натхненно - біля каміна... А праця його таки немарна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-01-31 21:53:22 ]
Гарно.
Декілька моментів, Світлано:
1) "кожну гілочку облив мороз" - а що коли "сонну" за мість "кожну", бо ж є гілочки, котрі мешкають разом з людьми...
2) "неба"/"треба"
3) "гуде камін" - чому "камін" "гуде", від чого? він скоріше "потріскує", ні?
З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-02-02 07:10:07 ]
1) Облив саме КОЖНУ, бо це - природа інію. Чи у США такого явища не буває?
2) Це вірш для ДІТЕЙ, допускаються простіші рими, навіть дієслівні.
3) Камін гуде, бо вогонь гуготить - дуже сильно горить. Дід змерз і розпалив на всю, а Ви би не так зробили, нє?
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина ШушнякФедоришин (М.К./М.К.) [ 2012-02-01 02:46:17 ]
"Самоцвіти падають з ялин" - Гарно! Згадалось, як в сніжну морозну ніч колись з родиною ішли казковим карпатським лісом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Козаченко (М.К./М.К.) [ 2012-02-02 07:06:18 ]
Приємно, що вірш викликав приємну згадку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Маліцький (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-06 12:02:57 ]
Коли гуде камін, грієш змезрлі долоні, і коли, наприклад, Сара Кесседі щось наспівує під гітару... на самоті зима для всіх стає такою, якою вона прийшла в дитинстві - з усіма аксесуарами. Файно пишите, тільки чому цей Дід до старших віком приходить не таким добрим, лукавим...