ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.10.03 17:17
Вересню холодний!
Прірву чи безодню
Створиш у пораненій душі?
Дихають алеї
Ямбом і хореєм...
Ти, поете, слухай та пиши!

Вересень сльозливий

Марія Дем'янюк
2025.10.03 12:22
Осінні ружі - відгомін літа,
Жовті троянди - сонцеві квіти,
І хризантеми, немов королеви,
Сонцепроміння золотить дерева,
Клени вдягають жовті хустини,
Відблиски сонця - з бурштину модрини,
Сяйво фарбує гору жовточолу,
Світло тече водограєм до долу,

Юрій Гундарєв
2025.10.03 11:53
Цей поетичний ужинок присвячено нашим героям.
Тим, хто, на превеликий жаль, вже на небі…
І тим, хто, на щастя, на землі виборює нашу з вами свободу.


ВІЙНА ВБИВАЄ.
ЗЕМЛЯ ЗМУЧЕНА СТОГНЕ.
БАГРЯНА ТРАВА.

Віктор Кучерук
2025.10.03 06:52
Прискорилась бійня скажена,
Щоб швидше мети досягти, -
І тишу гвалтують сирени,
І вибухи множать хрести.
І ходять од хати до хати
Нещастя, печалі, жалі,
Немов одніє утрати
Замало стражденній землі...

Борис Костиря
2025.10.02 22:32
Повернутися в ніщо,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,

Сергій СергійКо
2025.10.02 20:26
Розчинились дерева й кущі
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.

Тетяна Левицька
2025.10.02 19:43
Невблаганно під дощем
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.

Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,

Світлана Майя Залізняк
2025.10.02 17:28
Осіннє соте" - співана поезія. Запрошую слухати.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а

Євген Федчук
2025.10.02 16:56
Сидять діди на Подолі. Сидять, спочивають.
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П

Іван Потьомкін
2025.10.02 13:17
Судний день перетвориться на свято...
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж

Ярослав Чорногуз
2025.10.02 12:06
День осінній коротшає, тане,
Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.

І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,

Віктор Кучерук
2025.10.02 11:47
Дощем навіяна печаль
Покірну душу охопила, -
Штрикнула в серце, мов кинджал,
Та з тіла вимотала сили.
Чудовий настрій відняла
І стала прикрість завдавати,
Бо мрії знищила дотла,
Бо знову сам нудьгую в хаті...

Юрій Гундарєв
2025.10.02 11:04
жовтня зустрічає свій день народження легендарний англійський рок-музикант. Мало хто знає його справжнє ім‘я Гордон Самнер, але сценічне - Стінг, що у перекладі означає «жалити», відомо кожному, хто цікавиться сучасною музикою.
Він від першого дня повном

Юрій Гундарєв
2025.10.02 09:27
Сутеніло рано, як завжди наприкінці листопада. Поет Н. зробив ковток майже зовсім холодної кави і перечитав щойно написаний вірш. Його увагу зупинив один рядок: «І серце б‘ється, ніби птах…» Скільки вже цих птахів билося біля серця?! Н. закреслив «ніб

Борис Костиря
2025.10.01 22:21
Ящірка - це сенс,
який вислизає з рук.
Чи не є Всесвіт
такою самою ящіркою?
Ми шукаємо необхідних слів,
які падають у траву
і губляться там.
Ящірка є необхідним словом,

Юрій Гундарєв
2025.10.01 10:09
Російські окупанти офіційно стверджують, що б‘ють лише по військових об‘єктах…
28 вересня 2025 року внаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула
12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об‘єкти - діти!
Витягують
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оксана Єфіменко (1988) / Вірші

 Ответ на четвертое письмо Ала Пантелята
Я не смогла начать в который раз
так, как бы мне того хотелось.
Виной тому, пожалуй что, несмелость,
которая обычно скрыта, но сейчас,
она - единственный свидетель моих действий.
Или бездействия, безветрия в пустыне
полярной, что извечно стынет
в отсутствии и радостей, и бедствий.

По вечерам мне кажется, что стол -
один лишь существует в комнате (но впрочем,
он освещен один) и я сижу за ним напротив ночи
одна, пуская корни в пол;
и вновь меня пугает на мгновенье
знакомый блик, напоминая мне о том,
что есть "сейчас", а так же есть "потом",
что близится весна, крепчает время.
Но я не чувствую, что будет впереди.
И я пишу тебе на языке отцовском,
во рту зимы катаясь, будто соска
во рту младенца, не видавшего груди.
Но все, что мне сейчас по сути надо -
лишь осознание того, что мы с тобой
в единой плоскости, что нет ее иной,
она нам дом, она нам путь, она - преграда.

Ты знаешь, хорошо, что ты не тут -
зима твоя тебе не ставит точек
и будто намекает на отсрочку,
и будто дарит неизбежности уют,
и нужно сделать так, чтоб просто взглядом
нельзя было достать до тех домов,
которые знакомы, как из снов,
чтобы учуять: в них - и вправду рядом.

Что до того, как здесь проходит стужа
ты слышал, думаю, достаточно, но я
пожалуй, не сдержусь: для февраля
здесь холода чуть больше, чем бы нужно.
Давно такой зимы, как тут, ты не читал:
здесь небо рвет сухой подол о ветки,
а город сверху - будто листик в клетку,
и под ногами не земля, скорей крахмал.
Я пью горячее и не смотрю сквозь стекла
автобусов - они утратили прозрачность,
я жду чего-нибудь, что будет однозначно,
я жду поры, которая промокла,
жду поворота, чтобы не проехать
ту остановку, где мне нужно выйти,
и я надеюсь, что мне хватит прыти
не обернуть эту пору помехой.

Итак, я очертила, как могла,
чем здесь живу, и не могу иначе,
я отгоняю зиму, в темном клатче
прячу огонь, чтоб отступила мгла.
Но как бы ни было, я предана терпенью,
и благодарна, так же, как всегда,
что чувствую тебя, и провода
необходимы меньше для такого ощущения.
Пиши мне, как и раньше, иногда.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-02-03 16:02:36
Переглядів сторінки твору 1552
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (3.650 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.650 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.729
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.07.11 23:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-02-03 22:34:34 ]
супер… мне это письмо понравилось больше всех ))
особенно это:
"Но все, что мне сейчас по сути надо -
лишь осознание того, что мы с тобой
в единой плоскости, что нет ее иной,
она нам дом, она нам путь, она - преграда"
такие отличные находки!
вдохновения, пусть пишется ещё… :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Єфіменко (Л.П./М.К.) [ 2012-02-03 22:52:38 ]
ну что еще я могу на это сказать, кроме банального, но очень искреннего спасибо... )) я бы тоже хотела, чтобы было о чем писать в дальнейшем.