Грошима, кажуть, можна одбути Тубішват .
Замість місити глину - в теплі чай-каву попивать.
Та якось совісно перед малятком-деревцем –
Вітчимом буть йому, а не вітцем.
Ні, стану батьком і, як синів колись ростив,
М’якеньку лунку спробую змостить,
І для води кружальцем огорну її довкола,
А на прощання ще й заспіваю колискову:
«Рости, дубочку милий, вище й вище.
Нехай тебе обійдуть бурі й хвищі.
Щоб ти під осінь був жолудями повний,
Щоб птаство загніздилось в твоїй кроні.
Нехай вусебіч розростається твоє гілля,
Щоб тінню ще одною поповнилась Свята Земля».
Ні, грамота, що на деревце віддав ти гроші,
Відраду спілкування нізащо замінить не в змозі.
Бо те назавше дорогим стає,
Чому ти серце й силу віддаєш.

Сьогодні в Ізраїлі -свято Тубішват (Новий рік дерев).
Шкодую, що цього року не посаджу деревце.
А в Тіролі на лижні, що пролягає в лісі, деревам заспіваю пісню.