ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.21
20:49
Ми зустрілись у теплому морі,
ні хмарини навколо, ні хвиль,
і полинула наша love story,
і покинув серця наші штиль…
І у пахощах липи та хвої,
під мотиви далеких світів,
ти пірнала уся, з головою,
ні хмарини навколо, ні хвиль,
і полинула наша love story,
і покинув серця наші штиль…
І у пахощах липи та хвої,
під мотиви далеких світів,
ти пірнала уся, з головою,
2024.06.21
19:37
У зв’язку з купою наклепів на мене з боку різних людей я відчуваю деяку потребу розповісти майбутнім і теперішнім про те, який же я є. Не впевнений, що я закінчу цю роботу, а тим паче – за один раз. Але ось я зі склянкою вина вирішив розпочати. Так, я
2024.06.21
09:02
Крокую парком.
Згадав Ремарка.
Війна у книжці:
і раптом - ніжність…
Та більше - сум:
вбивають красу…
Згадав Ремарка.
Війна у книжці:
і раптом - ніжність…
Та більше - сум:
вбивають красу…
2024.06.21
08:22
Харизмою заполонив мене
У людній вечорами соцмережі.
Я думала, що швидко це мине,
Бо так далеко від землі до вежі.
Аж раптом прихилив ти башту цю
До ніг мені з трояндовим букетом,
З магічним чаєм диво - чебрецю...
У людній вечорами соцмережі.
Я думала, що швидко це мине,
Бо так далеко від землі до вежі.
Аж раптом прихилив ти башту цю
До ніг мені з трояндовим букетом,
З магічним чаєм диво - чебрецю...
2024.06.21
06:31
Знайомі назви, тільки не такі
Оці відомі ще з дитинства села, –
Дивує в них присутність вояків
І жителів обличчя невеселі.
В кар’єрі тир, на луках – полігон,
А у гайку навіси та намети, –
І гул, і гар од маршових колон,
І окрики сторожових секрет
Оці відомі ще з дитинства села, –
Дивує в них присутність вояків
І жителів обличчя невеселі.
В кар’єрі тир, на луках – полігон,
А у гайку навіси та намети, –
І гул, і гар од маршових колон,
І окрики сторожових секрет
2024.06.21
06:14
Ослику Іа потрібен хвіст,
без хвоста плюгавенька тваринка.
Притули до попи живокіст,
ну, хоча б, скажімо, на годинку.
Лікарі, на жаль, безсилі тут,
кролик йодом поливає вату,
приложили... і відразу – гуд –
повели осла до психіатра.
без хвоста плюгавенька тваринка.
Притули до попи живокіст,
ну, хоча б, скажімо, на годинку.
Лікарі, на жаль, безсилі тут,
кролик йодом поливає вату,
приложили... і відразу – гуд –
повели осла до психіатра.
2024.06.21
00:44
Немає більше й сліду від бравади,
З якою в душу стукала весна.
Я п'ю ґлінтвейн, що пахне листопадом,
Дивлюсь на осінь зі свого вікна.
Самотня осінь - спогадів створіння,
Надії цукор, а на рану - сіль.
Я п'ю гіркий ґлінтвейн, напій осінній,
З якою в душу стукала весна.
Я п'ю ґлінтвейн, що пахне листопадом,
Дивлюсь на осінь зі свого вікна.
Самотня осінь - спогадів створіння,
Надії цукор, а на рану - сіль.
Я п'ю гіркий ґлінтвейн, напій осінній,
2024.06.20
22:09
Тебе накриє у найважчу мить
тієї пісні давньої торкання,
і всутеніле серце звеселить
її давно забуте привітання.
Посеред полум’я і самоти,
на вістрі пострілу, снаги й знемоги,
тобі відкриється, що здатен ти
тієї пісні давньої торкання,
і всутеніле серце звеселить
її давно забуте привітання.
Посеред полум’я і самоти,
на вістрі пострілу, снаги й знемоги,
тобі відкриється, що здатен ти
2024.06.20
21:20
Щоб ускочить у прірву, не потрібен трамплін.
*Як королі голі, то й лакеї здіймають лівреї.
*Людина, як слимак, йде до себе кружним шляхом.
*Великі лунатики не потребують Місяця.
*Чимало хто жив не власним життям, прагнучи уникнути чужої смерті.
*Не
2024.06.20
16:31
Сидять діди на колоді. Сидять, розмовляють.
А тут раптом хтось на джипі повз них пролітає.
Куряву здійняв велику, курей розполохав.
На Рябка, що зазівався, не наїхав трохи.
- Було дурне, - дід Микола промовив сердито, -
Дурним воно й залишилось, хоча
А тут раптом хтось на джипі повз них пролітає.
Куряву здійняв велику, курей розполохав.
На Рябка, що зазівався, не наїхав трохи.
- Було дурне, - дід Микола промовив сердито, -
Дурним воно й залишилось, хоча
2024.06.20
12:10
Тут були жарти,
Тут були приязності.
Добрі ми друзі,
Хоч і сварились часто,
Хоч не завжди й ладнали.
Тут були приязності.
Добрі ми друзі,
Хоч і сварились часто,
Хоч не завжди й ладнали.
2024.06.20
10:37
Скажи, ти як? Я дуже хочу знати.
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Ранковим променем ти можеш обізватись
чи шепотом дощу.
Я вчусь
побаченням крізь видиму роздільність.
Пишу тобі повітряні листи.
Так хочу вірити, що це не безнадійно…
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Ранковим променем ти можеш обізватись
чи шепотом дощу.
Я вчусь
побаченням крізь видиму роздільність.
Пишу тобі повітряні листи.
Так хочу вірити, що це не безнадійно…
2024.06.20
09:21
Так звучить правда: поскрипом шафи до якої підійшла жінка.
Так звучить місто.
«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —
Я почула голоси людей через вікно.
Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».
«Виходь, Анно, пожежа
Так звучить місто.
«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —
Я почула голоси людей через вікно.
Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».
«Виходь, Анно, пожежа
2024.06.20
04:36
І ось запахло розімліле літо
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати бур'яни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати бур'яни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.
2024.06.20
01:50
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.
Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.
Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...
2024.06.19
20:21
Цікаво Редакція майстерень желібу на місце поставить чи пальчика посмокче і зробити вигляд, що все добре?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
2023.10.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Інна Мотрук (1985) /
Проза
троянда
Ще тільки перші несміливі промінчики вранішнього сонця упали на росянисті сади, на квітнику поміж барвистої краси відкрила оченята-пелюстки чарівна троянда.Вона тягнулася своїми ніжними листочками до сонця, хапала золотаві промінчики, весело пританцьовувала під щасливу пісню літнього вітерця.Кожна її пелюсточка іскрилася щастям, а дрібненькі колючки, мов кігтики малого кошеняти чіплялися за шовк трави так легко й майже непомітно...
Та красень-день, як завжди поспішав.Він приголубив на прощання замріяну трояндочку і, поцілувавши її кучеряву голівку, полинув геть , розгублюючи останні пір"їни світла...
За мить якийсь невідомий чарівник розсипав іскри у стемнілім небі і вони ожили веселим зоряним мерехтінням.Троянда довго вдивлялася в яскраві іскорки і їй хотілося стати однією з них, щоб сяяти вічно, щоб оживати кожен раз з приходом ночі.Їй не хотілось в"янути, а, якщо й не зів"яне... Чиїм судилося їй стати шматочком життя? Можливо, хтось завтра несміливою рукою торкнеться її тендітного стебла з надією - що ця краса зуміє повернути втрачену довіру, розуміння...і м"якенькі пелюсточки тремтітимуть від гіркоти образ і ...стихнуть, коли на мить торкнуться двоє рук і чиєсь серце розтане , забуде біль та смуток...
Чи, може, хтось небаченопалкий немов на крилах летітиме з трояндою в руках від нетерпіння ранячи пальці аж до крові гострими колючками...А потім зазвучать слова...і те палке "кохаю" заплутається між рожевих пелюсток і навіть зеленаві листочки мов від легкого вітерця все повторятимуть:"Кохаю!". В цю мить її трав"яне серце затріпочеться від неземного щастя і вся її трояндова краса засяє діамантами людської ніжності і світлої казкової любові.
А, може... її нестиме хтось, чиї сльози крапатимуть на кучеряву голівку , пропалюючи наскрізь пелюстки пекучим горем... Ні, їй не хотілось стати останнім даром гіркоти, їй не хотілося нести в собі чиюсь скорботу і в"янути від чийогось безконечного , жахливого болю...
...Їй краще- в небо, щоб заквітчати своєю дивною красою чарівний зоряний вінок. Або сказати з кимось перше "кохаю" , щоб пелюстки тремтіли в такт биттю закоханих сердець...Їй так хотілось світла й ніжності, їй так хотілося тепла, але ,- не смутку й гіркоти, бо ж її трояндове життя таке коротке, і не змогла б вона, та і не хоче його прожити заради чийогось смутку...
...Ніч танула, мов шоколад, вибілюючись м"якими фарбами світанку.Засяяли під першим промінцем прозорі краплі на рожевих пелюстках.То , мабуть, крапельки роси, хіба ж то можуть бути сльози.. вона ж лише троянда?...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
троянда
"...Торкаючись квіткової душі, щоб хоч на мить забути про бездушність великого світу людей..."
І.Мотрук
Ще тільки перші несміливі промінчики вранішнього сонця упали на росянисті сади, на квітнику поміж барвистої краси відкрила оченята-пелюстки чарівна троянда.Вона тягнулася своїми ніжними листочками до сонця, хапала золотаві промінчики, весело пританцьовувала під щасливу пісню літнього вітерця.Кожна її пелюсточка іскрилася щастям, а дрібненькі колючки, мов кігтики малого кошеняти чіплялися за шовк трави так легко й майже непомітно...
Та красень-день, як завжди поспішав.Він приголубив на прощання замріяну трояндочку і, поцілувавши її кучеряву голівку, полинув геть , розгублюючи останні пір"їни світла...
За мить якийсь невідомий чарівник розсипав іскри у стемнілім небі і вони ожили веселим зоряним мерехтінням.Троянда довго вдивлялася в яскраві іскорки і їй хотілося стати однією з них, щоб сяяти вічно, щоб оживати кожен раз з приходом ночі.Їй не хотілось в"янути, а, якщо й не зів"яне... Чиїм судилося їй стати шматочком життя? Можливо, хтось завтра несміливою рукою торкнеться її тендітного стебла з надією - що ця краса зуміє повернути втрачену довіру, розуміння...і м"якенькі пелюсточки тремтітимуть від гіркоти образ і ...стихнуть, коли на мить торкнуться двоє рук і чиєсь серце розтане , забуде біль та смуток...
Чи, може, хтось небаченопалкий немов на крилах летітиме з трояндою в руках від нетерпіння ранячи пальці аж до крові гострими колючками...А потім зазвучать слова...і те палке "кохаю" заплутається між рожевих пелюсток і навіть зеленаві листочки мов від легкого вітерця все повторятимуть:"Кохаю!". В цю мить її трав"яне серце затріпочеться від неземного щастя і вся її трояндова краса засяє діамантами людської ніжності і світлої казкової любові.
А, може... її нестиме хтось, чиї сльози крапатимуть на кучеряву голівку , пропалюючи наскрізь пелюстки пекучим горем... Ні, їй не хотілось стати останнім даром гіркоти, їй не хотілося нести в собі чиюсь скорботу і в"янути від чийогось безконечного , жахливого болю...
...Їй краще- в небо, щоб заквітчати своєю дивною красою чарівний зоряний вінок. Або сказати з кимось перше "кохаю" , щоб пелюстки тремтіли в такт биттю закоханих сердець...Їй так хотілось світла й ніжності, їй так хотілося тепла, але ,- не смутку й гіркоти, бо ж її трояндове життя таке коротке, і не змогла б вона, та і не хоче його прожити заради чийогось смутку...
...Ніч танула, мов шоколад, вибілюючись м"якими фарбами світанку.Засяяли під першим промінцем прозорі краплі на рожевих пелюстках.То , мабуть, крапельки роси, хіба ж то можуть бути сльози.. вона ж лише троянда?...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію