Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Григоренко (1964) /
Інша поезія
Священный ритуал
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Священный ритуал
Итак, Домой обратный найден путь,
Душа, слушая зов Материнский,
Ее песню и призыв - колыбельную и наставление,
Находит дорогу Домой.
Душа, спустившись до самого низа
В концентрации Божьих энергий,
Постигает Бога как Мать,
И двое возносятся к центру,
Где энергия Божья в движении
Превращается в мира победу и пламенный меч.
Здесь, в солнечном сплетении
Обретает душа Божье желание творить,
Ставшее импульсом устремления.
И с могучим " Эй, ухнем!",
Со смехом и словами "Вот пошла..." -
Душа, облаченная в мантию Матери,
Плана Христа достигает,
И там, преклоняясь пред пламенем Бога,
Пред тройственным чудом,
Хранимым в тайной обители сердца,
Мать и Сын в новое измерение жизни вступают.
Написано: " Душа согрешающая, та умрет",*
Написано также: " Душа побеждающая, та взлетит".
Воспаряя ввысь, к солнцу, к огненной серцевине
Вселенской сокровищницы сердца,
Облачается жемчужина в преображающие все огни.
И преображение - это знаменье того,
Что душа, облаченная в Матери одеяния, ввысь воспарила,
Плана сердца достигнув,
Где сливаются воедино неба огонь и земли.
Все треугольники чакр сходятся здесь воедино,
Чтоб превратится в двадцать четыре,
Ибо звезды победы
Выявляют идентичности точку
На космических часах Альфы и Омеги.
В преображении
Вращающие звезды Победы, реальности, свершения,
видения и мира
Высвобождают энергию
Для преобразования
Каждой частицы самобытия,
Каждого уголка и закоулка четырех нижних тел;
И жизнь внизу наполняется жизнью сверху.
Наконец, душа достигает
Плана единства.
Не придется ей больше идти
Трудов тропою и порока,
Ведь подтверждает душа,
Что может сравняться с Христом.
И вот, Богиня-Мать Жизни Пламя,
Вместе с триединою сущностью Сына
Сопровождают зардевшую невесту
К планам верховным Духа;
И клубящийся огонь привносит в жемчужину
И в священный круговорот
Сплетение Слова и слов,
Что слетают с Божественных уст.
Поднимаясь к видению целостости творения,
Шествие превращается в ритуал сферы,
Возвращение в семя и молекулу жизни.
И внезапно - свобода от всяческих распрей!
Мать, Сын и душа
Обретают целостности единство
В тысячелепестковом лотосе разума Бога.
Отче наш! Отче наш! Теперь мы едины
В лучах-лепестках пламенеющего иод!
АУМ, АУМ, АУМ!
Ныне Святое Семейство,
Троица - Отец, Мать и священный Сын,-
Слившись с душой, ее исцеляют;
В этом и обитование и цель.
В этот миг благодатный, миг возвращения домой,
Дух Святой, вспыхнув в соединении Матери и Отца,
Храм и алтарь осеняет,
И пламя вздымается,
Озарением Сверхдуши
Целое воспламеняя.
2012г.
Душа, слушая зов Материнский,
Ее песню и призыв - колыбельную и наставление,
Находит дорогу Домой.
Душа, спустившись до самого низа
В концентрации Божьих энергий,
Постигает Бога как Мать,
И двое возносятся к центру,
Где энергия Божья в движении
Превращается в мира победу и пламенный меч.
Здесь, в солнечном сплетении
Обретает душа Божье желание творить,
Ставшее импульсом устремления.
И с могучим " Эй, ухнем!",
Со смехом и словами "Вот пошла..." -
Душа, облаченная в мантию Матери,
Плана Христа достигает,
И там, преклоняясь пред пламенем Бога,
Пред тройственным чудом,
Хранимым в тайной обители сердца,
Мать и Сын в новое измерение жизни вступают.
Написано: " Душа согрешающая, та умрет",*
Написано также: " Душа побеждающая, та взлетит".
Воспаряя ввысь, к солнцу, к огненной серцевине
Вселенской сокровищницы сердца,
Облачается жемчужина в преображающие все огни.
И преображение - это знаменье того,
Что душа, облаченная в Матери одеяния, ввысь воспарила,
Плана сердца достигнув,
Где сливаются воедино неба огонь и земли.
Все треугольники чакр сходятся здесь воедино,
Чтоб превратится в двадцать четыре,
Ибо звезды победы
Выявляют идентичности точку
На космических часах Альфы и Омеги.
В преображении
Вращающие звезды Победы, реальности, свершения,
видения и мира
Высвобождают энергию
Для преобразования
Каждой частицы самобытия,
Каждого уголка и закоулка четырех нижних тел;
И жизнь внизу наполняется жизнью сверху.
Наконец, душа достигает
Плана единства.
Не придется ей больше идти
Трудов тропою и порока,
Ведь подтверждает душа,
Что может сравняться с Христом.
И вот, Богиня-Мать Жизни Пламя,
Вместе с триединою сущностью Сына
Сопровождают зардевшую невесту
К планам верховным Духа;
И клубящийся огонь привносит в жемчужину
И в священный круговорот
Сплетение Слова и слов,
Что слетают с Божественных уст.
Поднимаясь к видению целостости творения,
Шествие превращается в ритуал сферы,
Возвращение в семя и молекулу жизни.
И внезапно - свобода от всяческих распрей!
Мать, Сын и душа
Обретают целостности единство
В тысячелепестковом лотосе разума Бога.
Отче наш! Отче наш! Теперь мы едины
В лучах-лепестках пламенеющего иод!
АУМ, АУМ, АУМ!
Ныне Святое Семейство,
Троица - Отец, Мать и священный Сын,-
Слившись с душой, ее исцеляют;
В этом и обитование и цель.
В этот миг благодатный, миг возвращения домой,
Дух Святой, вспыхнув в соединении Матери и Отца,
Храм и алтарь осеняет,
И пламя вздымается,
Озарением Сверхдуши
Целое воспламеняя.
2012г.
Воспользовавшись словами и частотами моей любви, я передал вам образ ритуала подъема Матери в душе и устремленного вверх потока спиралей кадуцея.В завершение этого священного ритуала, который вы можете осуществлять с помощью визуализации, призывов и медитации на данные вам мыслеформы, энегии возвращаются на план серца, где они закреплены. Там во внутреннем пристанище существа, Дева-Мария баюкает Младенца-Христа, держит душу в обьятиях, наставляя в течение ее пребывания во времени и пространстве, пока та не станет всей полнотой благодати единородного Сына - воплощенного Христа.
Я Есмь ради победы жизни вечной в ауре космоса.**
Джвал Кул
* Иез.18:4,20.
** Дословно из учения Вознесенного Владыки Джвал Кула. Прим.авт.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
