ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
2026.11.14
13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
2026.11.14
10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
2026.11.14
08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
2026.11.13
20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
2026.11.13
13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
2026.11.13
10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
2026.11.13
06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Павленок /
Проза
пристрасть
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
пристрасть
„Я нічого не робила, тільки чекала чоловіка.”
Точніше за ту французьку письменницю пристрасть не описував ніхто. Хотілося перечитати книжку, та десь вона загубилася поміж старих полиць. Тому задовольнялася власними почуттями, які так нагадували роман невідомої мені жінки з її чоловіком.
Я постійно уявляла, чим він зараз зайнятий, і шаліла, коли дзвонив телефон. Серце несамовито розганялося і висло десь у сонячному сплетінні, коли я підхоплювала слухавку. Це був не він. Усі свої плани я будували так, щоб будь-якої хвилини мати можливість звільнитися для нього. Навіть, уночі не вимикала мобільника – що, як він захоче подзвонити. Він не хотів.
Я нічого не робила, тільки чекала чоловіка. На роботу збиралася, як на побачення: йому подобалися гарно вбрані жінки. Я нудилася з друзями: вони його не знали. Говорити мені було цікаво тільки про нього: найближчі подруги мене вже ненавиділи. Я не втомлювалася уявляти, як він приходить. Вже й забула, про що колись просила Бога: не змогла б пережити тимчасового з ним зв”язку – мусила мати його довіку. Тепер я згодна була на будь-яку роль: коханки, подруги... Тільки б він приходив, торкався мого волосся, кепкував над моєю непевністю, пліткував про роботу, підхоплював на руки і опускався зі мною на ліжко.
Часом я втомлювалася від виснажливого очікування. Тоді вигадувала собі dead-line, вдаючи, що розмірковую логічно: по 9-й вечора він уже не подзвонить. Ще з годинку сподівалася, потім, зважувалася вимкнути телефон. Але інфікована уява (чомусь уявляла її червоною масою –ніби запалене горло) підкидала нове сподівання: він-бо знає тепер, де я мешкаю – може прийти без дзвінка... Більшого глупства годі вигадати, але про всяк випадок, я мала бути готовою – виглядати привабливо і не жерти часникового хліба.
Очікування і розмови (про нього та – подумки – з ним) спустошували до краю. Прокинувшись одного ранку – ледь спромоглася злізти з ліжка. Здавалося - немає хребта. Бажань не було.
Тоді я вперше подумала про пристрасть, як про хворобу.
І вперше захотіла вилікуватися...
Цілий тиждень лежання на пляжі, втуплюючись у море в абсолютному забутті... Здається, я спромоглася його забути. Чи то пак, втамувати пристрасть. Єдине, що знала - більше його не чекатиму. Хіба - матиму довіку.
Точніше за ту французьку письменницю пристрасть не описував ніхто. Хотілося перечитати книжку, та десь вона загубилася поміж старих полиць. Тому задовольнялася власними почуттями, які так нагадували роман невідомої мені жінки з її чоловіком.
Я постійно уявляла, чим він зараз зайнятий, і шаліла, коли дзвонив телефон. Серце несамовито розганялося і висло десь у сонячному сплетінні, коли я підхоплювала слухавку. Це був не він. Усі свої плани я будували так, щоб будь-якої хвилини мати можливість звільнитися для нього. Навіть, уночі не вимикала мобільника – що, як він захоче подзвонити. Він не хотів.
Я нічого не робила, тільки чекала чоловіка. На роботу збиралася, як на побачення: йому подобалися гарно вбрані жінки. Я нудилася з друзями: вони його не знали. Говорити мені було цікаво тільки про нього: найближчі подруги мене вже ненавиділи. Я не втомлювалася уявляти, як він приходить. Вже й забула, про що колись просила Бога: не змогла б пережити тимчасового з ним зв”язку – мусила мати його довіку. Тепер я згодна була на будь-яку роль: коханки, подруги... Тільки б він приходив, торкався мого волосся, кепкував над моєю непевністю, пліткував про роботу, підхоплював на руки і опускався зі мною на ліжко.
Часом я втомлювалася від виснажливого очікування. Тоді вигадувала собі dead-line, вдаючи, що розмірковую логічно: по 9-й вечора він уже не подзвонить. Ще з годинку сподівалася, потім, зважувалася вимкнути телефон. Але інфікована уява (чомусь уявляла її червоною масою –ніби запалене горло) підкидала нове сподівання: він-бо знає тепер, де я мешкаю – може прийти без дзвінка... Більшого глупства годі вигадати, але про всяк випадок, я мала бути готовою – виглядати привабливо і не жерти часникового хліба.
Очікування і розмови (про нього та – подумки – з ним) спустошували до краю. Прокинувшись одного ранку – ледь спромоглася злізти з ліжка. Здавалося - немає хребта. Бажань не було.
Тоді я вперше подумала про пристрасть, як про хворобу.
І вперше захотіла вилікуватися...
Цілий тиждень лежання на пляжі, втуплюючись у море в абсолютному забутті... Здається, я спромоглася його забути. Чи то пак, втамувати пристрасть. Єдине, що знала - більше його не чекатиму. Хіба - матиму довіку.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.8284 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.8284 seconds