Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.15
19:44
І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей
і немає спокою ніде...
вишкіряє зуби інвазія
вичахлих теорій та ідей.
Пропадають безвісті герої,
гарпії готові на жнива,
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей
і немає спокою ніде...
вишкіряє зуби інвазія
вичахлих теорій та ідей.
Пропадають безвісті герої,
гарпії готові на жнива,
2026.04.15
16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш
2026.04.15
16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.
Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,
2026.04.15
12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,
2026.04.15
10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.
2026.04.15
06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)
Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!
Що несе майбуття?
Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!
Що несе майбуття?
2026.04.15
05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -
2026.04.14
22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.
Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.
Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,
2026.04.14
13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я
2026.04.14
13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень.
І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод
2026.04.14
12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,
2026.04.14
11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.
Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.
Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
2026.04.14
11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі
2026.04.13
21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,
лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,
лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,
2026.04.13
18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани
дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани
дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна
2026.04.13
15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирьям Туркинець (1956) /
Проза
Миротворческая рыба
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Миротворческая рыба
Папа пришел с работы очень удрученный. В его строительном управлении завелась ссора между прорабом и начальником. Папа был в центре событий, он возглавлял экономический отдел.
Прораб был молодой, несколько вспыльчивый, а начальник упрямый и не желающий уступать. На совещаниях они наскакивали друг на друга, упрекали в разных грехах. «Вот и встретились два самолюбия!». Василий Иванович – звали прораба, Николай Петрович- звали начальника.
Остановить это было невозможно. Помнится, их украинские фамилии и то звучали воинственно.
Моя мама внимательно выслушала папин рассказ и совершенно неожиданно предложила:
- «Левчик, а давай пригласи их к нам домой на ужин!»
- «Ай, зачем это нужно, все равно ничего не сделаешь!»
-«Увидишь! Давай!»
Сказано-сделано! Прошло несколько дней и за нашим столом чинно сидели гости – Василий и Николай –враждующие стороны. Приглашали их по отдельности. А на столе закуски, домашние деликатесы. И самое главное –стояло большое блюдо с фаршированной рыбой, сотворенной мудрыми руками моих мамы и бабушки, (светлая им память!) Рыба была великолепная – нежная, чуть острая. Она просто таяла во рту. Гости настолько увлеклись нашими нехитрыми яствами, что несколько позабыли о своих проблемах. И прием прошел в очень дружеской обстановке. Расходились они чуть навеселе, в прекрасном настроении. И оказалось, что вражда исчезла, как та чудесная рыба. И все проблемы решались спокойно, без всяких конфликтов и нервотрепки.
Прошло время. Прораб стал «большим начальником». Встречая папу, всегда предлагал ему свою помощь. Чувствовалось, что вкус той «миротворческой фаршированной рыбы» не был забыт…
Когда я готовилась к отъезду в Израиль, пришла попрощаться с ним. Василий Иванович меня встретил в своем кабинете очень приветливо, пожелал удачи , счастья. А глаза у него почему-то были грустными. Это был настоящий друг нашей семьи. И как же можно это позабыть?!
Иерусалим 2012 год
Прораб был молодой, несколько вспыльчивый, а начальник упрямый и не желающий уступать. На совещаниях они наскакивали друг на друга, упрекали в разных грехах. «Вот и встретились два самолюбия!». Василий Иванович – звали прораба, Николай Петрович- звали начальника.
Остановить это было невозможно. Помнится, их украинские фамилии и то звучали воинственно.
Моя мама внимательно выслушала папин рассказ и совершенно неожиданно предложила:
- «Левчик, а давай пригласи их к нам домой на ужин!»
- «Ай, зачем это нужно, все равно ничего не сделаешь!»
-«Увидишь! Давай!»
Сказано-сделано! Прошло несколько дней и за нашим столом чинно сидели гости – Василий и Николай –враждующие стороны. Приглашали их по отдельности. А на столе закуски, домашние деликатесы. И самое главное –стояло большое блюдо с фаршированной рыбой, сотворенной мудрыми руками моих мамы и бабушки, (светлая им память!) Рыба была великолепная – нежная, чуть острая. Она просто таяла во рту. Гости настолько увлеклись нашими нехитрыми яствами, что несколько позабыли о своих проблемах. И прием прошел в очень дружеской обстановке. Расходились они чуть навеселе, в прекрасном настроении. И оказалось, что вражда исчезла, как та чудесная рыба. И все проблемы решались спокойно, без всяких конфликтов и нервотрепки.
Прошло время. Прораб стал «большим начальником». Встречая папу, всегда предлагал ему свою помощь. Чувствовалось, что вкус той «миротворческой фаршированной рыбы» не был забыт…
Когда я готовилась к отъезду в Израиль, пришла попрощаться с ним. Василий Иванович меня встретил в своем кабинете очень приветливо, пожелал удачи , счастья. А глаза у него почему-то были грустными. Это был настоящий друг нашей семьи. И как же можно это позабыть?!
Иерусалим 2012 год
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
