Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна місцевість – зізнайся сама,
Підійшла, щоби я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, хай не дуже
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
2026.06.12
20:11
сьогодні графоманія
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
а завтра може й пафос
у цім сезоні навмання
не визначити якось
вже почитав усе в усіх
занотував моменти
в бежовенький блокнотик
свій
2026.06.12
18:47
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
Нам серце радує пісня весела,
від неї смуток нараз відліта!
І люблять пісню містечка і села,
і люблять пісню вируючі міста.
Нам пісня в праці й житті помагає,
2026.06.12
13:39
Розпливається перед очима
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
Світ, втрачаючи риси свої.
Підпирає майбутнє плечима
Невідомість з далеких країв.
Так у двері погрозливо грима
Правда гордих німих кураїв.
Розпливаються сталі поняття
2026.06.12
12:40
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась - ти стезі тій пливкій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі
2026.06.11
17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
2026.06.11
15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
2026.06.11
15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирьям Туркинець (1956) /
Проза
Миротворческая рыба
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Миротворческая рыба
Папа пришел с работы очень удрученный. В его строительном управлении завелась ссора между прорабом и начальником. Папа был в центре событий, он возглавлял экономический отдел.
Прораб был молодой, несколько вспыльчивый, а начальник упрямый и не желающий уступать. На совещаниях они наскакивали друг на друга, упрекали в разных грехах. «Вот и встретились два самолюбия!». Василий Иванович – звали прораба, Николай Петрович- звали начальника.
Остановить это было невозможно. Помнится, их украинские фамилии и то звучали воинственно.
Моя мама внимательно выслушала папин рассказ и совершенно неожиданно предложила:
- «Левчик, а давай пригласи их к нам домой на ужин!»
- «Ай, зачем это нужно, все равно ничего не сделаешь!»
-«Увидишь! Давай!»
Сказано-сделано! Прошло несколько дней и за нашим столом чинно сидели гости – Василий и Николай –враждующие стороны. Приглашали их по отдельности. А на столе закуски, домашние деликатесы. И самое главное –стояло большое блюдо с фаршированной рыбой, сотворенной мудрыми руками моих мамы и бабушки, (светлая им память!) Рыба была великолепная – нежная, чуть острая. Она просто таяла во рту. Гости настолько увлеклись нашими нехитрыми яствами, что несколько позабыли о своих проблемах. И прием прошел в очень дружеской обстановке. Расходились они чуть навеселе, в прекрасном настроении. И оказалось, что вражда исчезла, как та чудесная рыба. И все проблемы решались спокойно, без всяких конфликтов и нервотрепки.
Прошло время. Прораб стал «большим начальником». Встречая папу, всегда предлагал ему свою помощь. Чувствовалось, что вкус той «миротворческой фаршированной рыбы» не был забыт…
Когда я готовилась к отъезду в Израиль, пришла попрощаться с ним. Василий Иванович меня встретил в своем кабинете очень приветливо, пожелал удачи , счастья. А глаза у него почему-то были грустными. Это был настоящий друг нашей семьи. И как же можно это позабыть?!
Иерусалим 2012 год
Прораб был молодой, несколько вспыльчивый, а начальник упрямый и не желающий уступать. На совещаниях они наскакивали друг на друга, упрекали в разных грехах. «Вот и встретились два самолюбия!». Василий Иванович – звали прораба, Николай Петрович- звали начальника.
Остановить это было невозможно. Помнится, их украинские фамилии и то звучали воинственно.
Моя мама внимательно выслушала папин рассказ и совершенно неожиданно предложила:
- «Левчик, а давай пригласи их к нам домой на ужин!»
- «Ай, зачем это нужно, все равно ничего не сделаешь!»
-«Увидишь! Давай!»
Сказано-сделано! Прошло несколько дней и за нашим столом чинно сидели гости – Василий и Николай –враждующие стороны. Приглашали их по отдельности. А на столе закуски, домашние деликатесы. И самое главное –стояло большое блюдо с фаршированной рыбой, сотворенной мудрыми руками моих мамы и бабушки, (светлая им память!) Рыба была великолепная – нежная, чуть острая. Она просто таяла во рту. Гости настолько увлеклись нашими нехитрыми яствами, что несколько позабыли о своих проблемах. И прием прошел в очень дружеской обстановке. Расходились они чуть навеселе, в прекрасном настроении. И оказалось, что вражда исчезла, как та чудесная рыба. И все проблемы решались спокойно, без всяких конфликтов и нервотрепки.
Прошло время. Прораб стал «большим начальником». Встречая папу, всегда предлагал ему свою помощь. Чувствовалось, что вкус той «миротворческой фаршированной рыбы» не был забыт…
Когда я готовилась к отъезду в Израиль, пришла попрощаться с ним. Василий Иванович меня встретил в своем кабинете очень приветливо, пожелал удачи , счастья. А глаза у него почему-то были грустными. Это был настоящий друг нашей семьи. И как же можно это позабыть?!
Иерусалим 2012 год
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
