Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.03
14:22
Прекрасний ранок, трохи сонний,
І трішки гріє сонцедень.
Залиті сяйвом злотодзвонним,
Пташині виляски пісень
Пробуджують медові ріки,
Що витікають із небес.
Сварог сьогодні світлоликий
І трішки гріє сонцедень.
Залиті сяйвом злотодзвонним,
Пташині виляски пісень
Пробуджують медові ріки,
Що витікають із небес.
Сварог сьогодні світлоликий
2025.11.03
09:53
і черги на вулиці
І черги в метро
О боже, як тулиться
Прийдешнє добро…
І хтось не противиться
А хтось відганя
В одних на потилицях
Місцева фіґня…
І черги в метро
О боже, як тулиться
Прийдешнє добро…
І хтось не противиться
А хтось відганя
В одних на потилицях
Місцева фіґня…
2025.11.02
21:31
Пожовкле листя падає в обличчя,
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.
Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.
Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,
2025.11.02
20:59
Слова сліпі, тавровані тобою
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.
І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.
І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.
2025.11.02
20:29
Розгулявся північний, та так уже крепко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав, і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав, і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли
2025.11.02
18:46
Я люблю не стільки з кимось чи з комп’ютером грати, скільки відтворювати партії майстрів з шахів. Для мене це щось схоже на читання цікавої книжки чи прослуховування класичної музики.
І ось серед інших видатних майстрів сициліанського захисту я натрапи
2025.11.02
15:21
Прочитав Василько книжку про Лєвшу Лєскова.
Про те, як Лєвша спромігся блоху підкувати.
Та і став тоді бабусі своєї питати:
- Що то за звір – блоха ота? Щось для мене нове.
- То комаха. Така мала, навіть менше мухи.
І стрибає, й кусається. Зараз то ї
Про те, як Лєвша спромігся блоху підкувати.
Та і став тоді бабусі своєї питати:
- Що то за звір – блоха ота? Щось для мене нове.
- То комаха. Така мала, навіть менше мухи.
І стрибає, й кусається. Зараз то ї
2025.11.02
08:48
Звучить дочасно і потужно…
А дефіцит завис в коморі
Но є надія… є Залужний
І Закарпаття чемний говір
Демократична послідовність
Гуртує спокою контракти
І зупиняється у Львові…
Принаймні, висловились «Факти»
А дефіцит завис в коморі
Но є надія… є Залужний
І Закарпаття чемний говір
Демократична послідовність
Гуртує спокою контракти
І зупиняється у Львові…
Принаймні, висловились «Факти»
2025.11.01
22:04
Ми дивимось на світло,
якого немає, -
світло погаслих зірок.
Але так само згасає світло
від людей, воно поглинається
киплячою магмою небуття.
Ми дивимося на світло
домівок, але потрібних людей
якого немає, -
світло погаслих зірок.
Але так само згасає світло
від людей, воно поглинається
киплячою магмою небуття.
Ми дивимося на світло
домівок, але потрібних людей
2025.11.01
20:33
Усе на ліпше хоч би як
І я божеволів у школі
Мої вчителі були кволі
Мене зупиняли й
Усе загортали
У правила щодо & щоби
Та й визнав, що усе на ліпше
І я божеволів у школі
Мої вчителі були кволі
Мене зупиняли й
Усе загортали
У правила щодо & щоби
Та й визнав, що усе на ліпше
2025.11.01
20:10
Не напишу про тебе мемуари,
Хоча мотиви вже робили кроки.
Ще від Кармен звучало стільки арій,
І павутинням заплітались роки.
Не напишу про тебе мемуари.
Приходить розуміння надто пізно.
Не збудувати тріумфальну арку.
Хоча мотиви вже робили кроки.
Ще від Кармен звучало стільки арій,
І павутинням заплітались роки.
Не напишу про тебе мемуари.
Приходить розуміння надто пізно.
Не збудувати тріумфальну арку.
2025.11.01
19:34
До подиху останнього збережи для мене, Боже,
незмірну тугу й біль за тих дітей Твоїх,
що й на схилку літ не в змозі позабути,
як їх в палеоліт війна триклята вкинула.
Там кременем-кресалом добувавсь вогонь,
поживою єдиною, а не дієтою, лобода була,
незмірну тугу й біль за тих дітей Твоїх,
що й на схилку літ не в змозі позабути,
як їх в палеоліт війна триклята вкинула.
Там кременем-кресалом добувавсь вогонь,
поживою єдиною, а не дієтою, лобода була,
2025.11.01
13:17
Піврічне немовля з матусею і татком…
Якби ж по своїй волі майнули в небеса…
Якби ж прийдешня ніч цікавилась малятком —
З очей текли б не сльози, а сонячна роса…
Якби ж то сприйняла задіяне свідомість,
Я б малював це світ з пошкоджень і пожеш… і
Ні
Якби ж по своїй волі майнули в небеса…
Якби ж прийдешня ніч цікавилась малятком —
З очей текли б не сльози, а сонячна роса…
Якби ж то сприйняла задіяне свідомість,
Я б малював це світ з пошкоджень і пожеш… і
Ні
2025.11.01
12:28
Братам по крові і братам по духу
Ми білі ворони
у цьому суспільстві,
ми сіль України,
йдемо звідусіль.
Із возом моїм
поєднається віз твій,
Ми білі ворони
у цьому суспільстві,
ми сіль України,
йдемо звідусіль.
Із возом моїм
поєднається віз твій,
2025.10.31
21:49
Стоїш на крутому березі,
дивишся у воду
і опускаєш у неї
пожовкле листя і квіти,
як листи в невідомість.
Чи дістануться вони адресата?
Хто буде цим адресатом?
Бог чи зруйноване обличчя часу?
дивишся у воду
і опускаєш у неї
пожовкле листя і квіти,
як листи в невідомість.
Чи дістануться вони адресата?
Хто буде цим адресатом?
Бог чи зруйноване обличчя часу?
2025.10.31
21:06
Сприймай її надійним обладунком,
Бо й у речей складні бувають ролі –
Стають, зненацька, цінним подарунком.
Тому – моя, як приклад, парасоля.
Мене охороняла від негоди
Багато років, віддано служила,
Долаючи зі мною перешкоди,
Та вже мене частинку ст
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо й у речей складні бувають ролі –
Стають, зненацька, цінним подарунком.
Тому – моя, як приклад, парасоля.
Мене охороняла від негоди
Багато років, віддано служила,
Долаючи зі мною перешкоди,
Та вже мене частинку ст
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Фрина и академик Филатов
Не знаю, как у кого, у меня сюжет рассказа чаще всего связан с каким-то событием.
Так было и на этот раз. Накануне мне сделали операцию катаракты, а сегодня, когда сняли повязку, нужно было закапывать левый глаз.
Супруга ушла на работу и попросила соседку помочь мне.
«Только сейчас, -начала она, приступив к процедуре,- вспомнила свою хорошую знакомую по Харькову – Фрину Львовну . Кстати офтальмолога.
Как и у многих людей, у меня в том числе, у соседки всегда была какая-то история, пришедшая по ассоциации с настоящим. И вот что я услышал, держа закрытым левый глаз.
…Диплом врача и направление в госпиталь Фрина получила в первые дни войны. И не к кому-то, а к самому академику Владимиру Петровичу Филатову – тогдашнему светилу офтальмологии.
«Учти, предупредил кто-то из доброжелателей-соплеменников,- что шеф твой страшный антисемит. У него в институте было что-то наподобие церквушки. Да и сейчас в госпитале, стены увешаны иконами. Так что не проговорись, что ты – аидка».
То ли потому, что в непростых условиях войны, когда до изнеможения приходилось простаивать в операционной, было не до расовых вопросов, то ли потому, что белокурая девушка внешне не была похожа на еврейку, ей удавалось не только скрывать свое семитское происхождение, но всякий раз академик требовал, чтобы ассистенткой была непременно Фрина.
Но вот война окончилась. А торжественным аккордом ее стал Парад Победы. Пришла разнарядка на участие в нем и в госпиталь. Филатов пригласил к себе Фрину и за чаем сообщил, что она одна поедет в Москву представлять коллектив.
Вспоминали военные будни, а когда настало время прощаться, по-отечески глядя в лицо собеседницы, Владимир Петрович заметил: «Думаете, я не знал, что вы еврейка?- и после короткой паузы произнес как что-то давно выношенное: «По мне, так скрипачами, как и врачами пусть будут евреи. У них это прекрасно получается». И, как бы предчувствуя, что ассистентка может не вернуться, уже у порога добавил: « Вы же не вздумайте после Москвы оставить меня. Продолжим работать вместе и в Одессе».
При всем уважении к академику Фрина Львовна Заславская решила все же возвратиться в родной Харьков, где заслужила почет как детский офтальмолог.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Фрина и академик Филатов
Не знаю, как у кого, у меня сюжет рассказа чаще всего связан с каким-то событием.
Так было и на этот раз. Накануне мне сделали операцию катаракты, а сегодня, когда сняли повязку, нужно было закапывать левый глаз.
Супруга ушла на работу и попросила соседку помочь мне.
«Только сейчас, -начала она, приступив к процедуре,- вспомнила свою хорошую знакомую по Харькову – Фрину Львовну . Кстати офтальмолога.
Как и у многих людей, у меня в том числе, у соседки всегда была какая-то история, пришедшая по ассоциации с настоящим. И вот что я услышал, держа закрытым левый глаз.
…Диплом врача и направление в госпиталь Фрина получила в первые дни войны. И не к кому-то, а к самому академику Владимиру Петровичу Филатову – тогдашнему светилу офтальмологии.
«Учти, предупредил кто-то из доброжелателей-соплеменников,- что шеф твой страшный антисемит. У него в институте было что-то наподобие церквушки. Да и сейчас в госпитале, стены увешаны иконами. Так что не проговорись, что ты – аидка».
То ли потому, что в непростых условиях войны, когда до изнеможения приходилось простаивать в операционной, было не до расовых вопросов, то ли потому, что белокурая девушка внешне не была похожа на еврейку, ей удавалось не только скрывать свое семитское происхождение, но всякий раз академик требовал, чтобы ассистенткой была непременно Фрина.
Но вот война окончилась. А торжественным аккордом ее стал Парад Победы. Пришла разнарядка на участие в нем и в госпиталь. Филатов пригласил к себе Фрину и за чаем сообщил, что она одна поедет в Москву представлять коллектив.
Вспоминали военные будни, а когда настало время прощаться, по-отечески глядя в лицо собеседницы, Владимир Петрович заметил: «Думаете, я не знал, что вы еврейка?- и после короткой паузы произнес как что-то давно выношенное: «По мне, так скрипачами, как и врачами пусть будут евреи. У них это прекрасно получается». И, как бы предчувствуя, что ассистентка может не вернуться, уже у порога добавил: « Вы же не вздумайте после Москвы оставить меня. Продолжим работать вместе и в Одессе».
При всем уважении к академику Фрина Львовна Заславская решила все же возвратиться в родной Харьков, где заслужила почет как детский офтальмолог.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
