На “Київстарі” – оператор Настя ,
вгамовує твій березневий шторм:
і звірити рахунки,
і звірити стосунки
розрахувати вартість
нестерпно добрих слів –
чи зможете ви, дівчино?
чи це у вашій волі?
чи просто дивна доля
дарує свіжі вірші –
струмки весняних снів?

І скільки б не бажав отих весняних вод,
і скільки б не співав своїх хвалебних од,
а зірка сяятиме дивом, небом, щастям,
красою, вибухом і фіалковим сном.

Бо небо стало міняти
форму, фокуси, ракурс,
стало майже навшпиньки
це березневе небо
навіщо стільки вдивлятися,
мабуть, сфотографувати
хочеш, як папараці,
щось несподіване треба?
Бачиш, нині змінило
хід небесних світил,
зникли цілі сузір’я
зникло усе, що звичне.
Де ж та Велика Ведмедиця,
де ж моя зірка дивна?
Стали очима зорі,
довго у душі дивились.

І скільки б не бажав отих весняних вод,
і скільки б не співав своїх хвалебних од,
а зірка сяятиме дивом, небом, щастям,
красою, вибухом і фіалковим сном.


А поруч на мопеді
промчав хлопчисько юний,
сховалися ведмеді,
з переляку – посунулась
на крайчик тротуару...
от я йому – роззява,
яка в блокнот щось пише,
а він так браво шпарить...
До чого тут ці вірші,
і небо, і ведмеді?
Він тут – король, він – бравий,
він нині – на мопеді!